Розслідування причин цих протестів швидко привело грецькі і македонські власті до російського сліду у фінансуванні вуличних заворушень. На основі цих фактів Греція на днях вислала кількох російських дипломатів, які, користуючись своїм статусом, фінансували протести. Внаслідок цього інциденту помітно погіршилися російськогрецькі відносини.
Досі Греція вважалася послідовно проросійською країною — членом Євросоюзу, але дії російських дипломатів неможливо було залишити без відповіді. Тим паче що об’єктивно націоналістично налаштована частина грецького суспільства вважає, що лівоцентристський уряд Алексіса Ципраса пішов на неприйнятні для грецької національної ідентичності поступки у питанні назви Македонії.
Натомість ліберальна частина грецького суспільства переконана, що перспектива членства Македонії в НАТО як необхідна передумова безпеки і стабільності на Балканах виправдовує досягнутий компроміс щодо збереження слова «Македонія» у новій редакції назви цієї держави.
Ще більш нестабільною, аніж у Греції, є ситуація в Македонії. Владна коаліція лібералів і македонських албанських політичних партій, яка взяла на озброєння послідовний курс на європейську та євроатлантичну інтеграцію, стикається з потужним опором націоналістичної македонської опозиції.
Подання її представників як агентів Росії може бути потужним політичним аргументом на користь голосування на референдумі за нову редакцію назви Македонії. До того ж минулого року Росія не спромоглася зупинити вступ до НАТО Чорногорії, де було зірвано інспіровану російськими спецслужбами спробу державного перевороту.
Нинішня історія зі скандалом навколо російських дипломатів є не просто черговим етапом гібридної війни, а й політикою на випередження в спробі зупинити інтеграцію Македонії до НАТО. Але основна боротьба у цьому складному процесі ще попереду.