Спроби президента США Дональда Трампа повернути фінансові ресурси і робочі місця до Сполучених Штатів Америки реалізуються протекціоністською політикою. Але вона на даному етапі розвитку глобалізації не відповідає інтересам інших провідних гравців світової економіки — Євросоюзу, Китаю та Японії.
Така розстановка сил обумовила зміст домовленостей, досягнутих на обох самітах. Зокрема, Китай залишається на четвертому місці після США, Великої Британії та Швейцарії за обсягами інвестицій у країни — члени Євросоюзу.
У свою чергу, ЄС висловив підтримку відомому стратегічному проекту «Нового Шовкового шляху» Китаю. Утім, у форматі вільної торгівлі з Піднебесною Євросоюз поки що не відмовився від запроваджених ще після придушення демократичного руху на площі Тяньаньмень санкцій на торгівлю зброєю і військовими технологіями з Пекіном.
Але найбільший прорив було досягнуто на саміті ЄС та Японії. За підсумками переговорів Євросоюз і Японія підписали Угоду про створення зони вільної торгівлі.
Ще 40 років тому, коли якісна і відносно дешева японська електроніка та автомобілі починали домінувати на західноєвропейському ринку, про таке не могло бути й мови. Але ступінь консолідації акціонерів транснаціональних корпорацій досягла такого рівня, що неможливе раніше стало можливим зараз.
Показово, що досягнута домовленість зайвий раз засвідчує протилежне ставлення партнерів Євросоюзу — з одного боку — і США — з іншого — до ліберальних принципів вільної торгівлі.
Особливо цікавим у цьому контексті є японський приклад, адже Країна Вранішнього Сонця залишається найближчим військовополітичним союзником США в Азії, але це не заважає Токіо демонструвати інакодумство в принциповому питанні глобальної ліберальної моделі торгівлі.
Це не дуже добра новина для адміністрації Трампа, який замість можливості гри на протиріччях між конкурентами ризикує отримати у Світовій організації торгівлі солідарну позицію Євросоюзу, Китаю та Японії.