Україна і світ
Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик
Середа Вересень 30, 2020

Шановні читачі! 15 червня 2018 року газеті "Демократична Україна"

(до жовтня 1991р. - "Радянська Україна") виповнилося 100 років!

 

П'ятниця, 20 Липень 2018 11:52

Корективи "британського розлучення" з Євросоюзом

Rate this item
(0 votes)

Понад два роки минуло відтоді, як 23 червня 2016 року більшість громадян Великобританії проголосували за вихід країни з Європейського Союзу.

Увесь цей час британський прем’єр-міністр Тереза Мей намагається «піти, аби залишитися». Фактично такий політичний курс щодо європейської інтеграції був властивий Великій Британії від часу її входження 1 січня 1973 року до Європейського економічного співтовариства.

Лондон хотів бачити в об’єднаній Європі не політичний федеративний або конфедеративний союз, а лише зону вільної торгівлі. Але європейські опоненти британців зазначають, що неможливо отримувати переваги від членства в зоні вільної торгівлі і послідовно уникати будь-якої політичної плати за це.
Зрештою, світова економічна криза засвідчила, що стратегічне бачення перспектив розвитку британської та європейської бюрократій несумісне. Якщо британці наполягають на збереженні фунта стерлінгів і монархії як ключових ознак національної ідентичності, то еліти континентальної Європи все частіше ведуть мову про спільну європейську ідентичність і закликають сприяти тенденції формування наднаціональних «Сполучених Штатів Європи».
Але у Великої Британії вже є традиційний союзник — Сполучені Штати Америки. На думку багатьох аналітиків, референдум 23 червня 2016 року проводився під очікувану перемогу на тогорічних листопадових президентських виборах у США Хілларі Клінтон.
У випадку такого розвитку подій посилювались би позиції прихильників ліберального проекту глобалізації. Завдяки цьому Велика Британія стала б ключовою державою в процесі створення Трансатлантичної зони вільної торгівлі між Євросоюзом і США.
Але на президентських виборах у США переміг Дональд Трамп, який відразу почав виконувати обіцянки знову зробити Америку великою, тобто почав відмовлятися від ліберальних торговельних проектів. Унаслідок цього «британське розлучення» з Євросоюзом утратило вагомий глобальний смисл.
Це сприяло неминучому загостренню дебатів щодо доцільності виходу з Євросоюзу у внутрішньополітичному британському порядку денному, адже референдум 23 червня 2016 року зафіксував факт глибокого розколу британського суспільства з питання розлучення з ЄС.
У Лондоні, великих містах по всій країні, у Шотландії, Північній Ірландії та Уельсі голосували проти виходу з ЄС. Але це рішення підтримала британська глибинка.
Такий суспільно-політичний розкол природно віддзеркалюється на британських парламентських партіях. Насамперед за ці два роки Терезі Мей не вдалося консолідувати рідну Консервативну партію. Налаштована скептично щодо Європи частина партії, яскравим представником інтересів якої був міністр закордонних справ Борис Джонсон, наполягала на завершенні повноцінного виходу.
Натомість прем’єр-міністр Тереза Мей закликала до поміркованості у рішеннях та на переговорах. У підсумку напередодні візиту 12–13 липня 2018 року до Великої Британії президента США Дональда Трампа у відставку пішов міністр закордонних справ Великої Британії Борис Джонсон.
Цікаво, що сам Трамп неодноразово висловлювався за радикальний варіант виходу Великої Британії з ЄС. Ліберали за це дорікали Трампу, вбачаючи у його політиці кінцеву мету виходу США з проекту глобалізації взагалі. Але за підсумками переговорів у Лондоні Трамп декларував намір збереження перспективи створення зони вільної торгівлі між США і Великою Британією.
Зрозуміло, що ця зона має створюватися на американських умовах, що не всіх влаштовує у Великій Британії. Зрештою, за підсумками переговорів із Дональдом Трампом Тереза Мей заявила, що вона не підтримала його ідеї судової тяжби проти Євросоюзу.
Нагадаємо, що набирає обертів митна війна між США і Євросоюзом: ще два місяці тому Трамп увів обмежувальні мита на європейську металургійну продукцію та автомобілі. У відповідь Євросоюз солідаризувався з Китаєм і подав проти США позов до Світової організації торгівлі.
Проблема тільки у тому, що Трамп не визнає правової спроможності цієї організації щодо американських торговельних інтересів і віддає перевагу двостороннім, а не багатостороннім домовленостям. Зважаючи на таку непевність, Тереза Мей була вкрай обережною на переговорах із Трампом.
З одного боку, сторони декларували «новий етап стратегічного партнерства», але з іншого, Мей відстояла м’який варіант виходу з Євросоюзу. Вона погодилася на збереження зони вільної торгівлі після виходу Британії з ЄС.
На думку відставного Бориса Джонсона, це буде виконанням розпоряджень Євросоюзу, що неприйнятно для Британії. Але неможливо бути одночасно складовою частиною процесу глобалізації й бути вільними від її негативних наслідків.
Реагуючи на це, опозиція в британському парламенті критикує попередню Угоду про вихід Великої Британії з Євросоюзу. Зокрема, лейбористів не влаштовує, що уряд Терези Мей так і не погодив принципового питання щодо статусу Гібралтара.
До виходу з ЄС у британсько-іспанських відносинах це спірне питання регулювалось європейським правом. Тепер Іспанія схиляє Євросоюз домагатися від Лондона фактичного передання Гібралтара під контроль Мадрида.
Утім, Брюссель це питання підвісив, домігшись у відповідь від Лондона згоди на фінансування британського внеску до спільного бюджету Євросоюзу до 2021 року. У відповідь британські європейські скептики здивовано зазначають, що спільним європейським поїздом вони вже не будуть їхати, але купити квиток бізнес-класу їх зобов’язують.
Тож попереду у Терези Мей найважче випробування — ратифікація Угоди про вихід з Євросоюзу. Поки що її шанси у цій баталії виглядають слабкими. Опоненти домагатимуться відставки Терези Мей, що неодмінно спровокує дострокові парламентські вибори, які британські прихильники ідеї збереження країни в Євросоюзі вже розглядають як шанс на політичний реванш.
На боці опозиції грає й шотландський уряд, який погрожує організувати повторний референдум щодо незалежності Шотландії, якщо Велика Британії таки вийде з Євросоюзу. Тож попереду найцікавіше.
Не можна виключати й проведення повторного референдуму щодо виходу з ЄС, хоча Тереза Мей категорично проти цього. Втім, у разі поглиблення внутрішньополітичної кризи в Британії її точка зору може мало кого цікавити.
Раціонально налаштовані британські європейські оптимісти досить точно формулюють альтернативу, перед якою опинилося Сполучене Королівство. Або виходити з Євросоюзу будь-якою ціною, навіть частинами, адже неможливо виключати, що Шотландія у такому випадку проведе повторний референдум щодо незалежності, або разом із позачерговими парламентськими виборами провести референдум щодо питання залишення Великої Британії в Євросоюзі. Вибір — за кожним британцем.

Андрій МАРТИНОВ

Останнi новини


Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на «DUA.com.ua».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню
та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».