Луіз Інасіо Лула да Сілва перебував на посаді президента Бразилії у 2003–2010 роках. Коли закінчив другу каденцію, його підтримували 80% громадян. Він був першим в історії цієї країни президентом, який не походив з еліт.
Завдяки його соціальній політиці, а передовсім найбільшій у світі програмі допомоги бідним — Bolsa Familia, з нужди вдалося витягнути 36 мільйонів осіб. Завдяки квотам у вищих навчальних закладах особи, які походили з найбідніших верств, почали отримувати вищу освіту.
Регулярно зростала мінімальна зарплата і поволі модернізувалася дуже відстала загальна система охорони здоров’я.
Завдяки економічним програмам відбувалося швидке зростання виробництва і послуг, мешканці раніше забутих регіонів, особливо у найбіднішому Північно-Східному, отримали доступ до води і електрики.
Всупереч тому, що можна часто прочитати, економічне зростання у Бразилії не було викликане виключно високими цінами на сировину, а відбувалося завдяки мільйонам людей, які здобули суб’єктність, і зростанню внутрішнього споживання.
Бразилія продовжує залишатися країною величезних соціальних і економічних нерівностей. Президент Лула був, проте, першим в історії, який насправді у великому масштабі почав підтримувати осіб із низькими доходами.
Це не означає, що він не помилявся. Боротьба з нерівністю обмежувалася підтримкою найбідніших, натомість не вдалося ні йому, ні його наступниці Ділмі Руссефф перемогти великі олігархії чи змінити принципи функціонування бразильської фінансової системи.
Не здійснювалися також зміни у землеволодінні — аналіз, проведений у 2010 році, показав, що 1% землевласників володіє 45% землі у Бразилії.
Величезні суперечки викликало рішення про будівництво греблі Бело Монте — воно порушувало права людини та загрожувало природному середовищу.
Незважаючи на прогрес у галузі прав жінок (лише у 2006 році домашнє насильство було визнане кримінальним злочином), у Бразилії в середньому кожні 1,5 години якась жінка гине лише тому, що вона жінка. Не вдалося також змінити дискримінаційного закону про аборти.
Попри дискусію на цю тему не прийнято жодних змін у політиці боротьби з наркотиками. У в’язницях, які вважаються найгіршими у світі, постійно відбуваються порушення прав людини і навіть випадки тортур.
І це також була Бразилія Лули да Сілви: Бразилія, для якої він зробив більше, ніж хто б не був в історії, але і Бразилія, яка продовжує вимагати змін. Міфологізація постаті Лули — зрозуміле в нинішній політичній напрузі — не допоможе їх реалізувати, зате веде до розбрату у цій країні.
Щоб зрозуміти, з чим змагається нинішній президент Бразилії, найперше потрібно знати, чим є операція Lava Jato (дослівно: операція «Автомобільна мийка»), тобто найбільше антикорупційне слідство, яке здійснювалось у Бразилії.
Воно стосується нафтового концерну «Петробраз» (Petrobras), в якому держава має часку 64%. «Процедура» полягала в тому, що найбільші будівельні фірми платили хабарі членам правління фірми і політикам (на приватні або партійні рахунки) взамін на вигідні контракти від «Петробразу», часто завищеної вартості.
Уже доведено зловживань на фантастичну суму 30 мільярдів бразильських реалів (приблизно 7,5 мільярда доларів). Афера втягує все ширші кола і разом із ними багато недоторканих досі бізнесменів. Вони, як і політики з більшості партій, стали або підозрюваними, або навіть уже засудженими.
Одним із підозрюваних став також Лула. Його звинувачують у тому, що він прийняв хабар у сумі 3,7 мільйона реалів від будівельної фірми OAS SA — у вигляді ексклюзивного трирівневого апартаменту у приморському курорті. Взамін Лула створив для OAS SA можливість виграти тендер, оголошений «Петробразом».
У липні минулого року федеральний суддя Сержіо Моро засудив Лулу на 9 років і 3 місяці тюрми. Президент подав апеляцію, а у січні 2018 року суд не тільки не виправдав 72-річного колишнього політика, але й навіть підвищив йому покарання до 12 років і одного місяця.
Кілька тижнів тому Верховний Суд кількістю голосів 6 проти 5 визнав за Лулою право звертатись у наступні інстанції — але він повинен розпочати відбування покарання. І цей вирок ліг тінню на майбутнє Бразилії.
Вирок суду другої інстанції однозначний: винний. Згідно з бразильським правом колишній президент може продовжувати подавати апеляції. Теоретично згідно зі статтею бразильської Конституції ніхто не має права підлягати карі ув’язнення, якщо він оскаржує вирок і не пройшов усіх інстанцій.
У 2016 році Верховний Суд ухвалив дуже суперечливе рішення, яке не відповідає основному закону, і наказав починати відбуття покарання вже після двох інстанцій.
Як сам Лула, так і маса його прихильників стверджують, що президент невинний, а його ув’язнення є суто політичною акцією з метою не допустити до участі у президентських виборах у жовтні цього року. Тим більше що колишній президент очолює всі рейтинги.
Суперечки викликає факт, що президент засуджений так швидко без переконливих доказів у справі — особливо на тлі справ інших політиків зі значно важчими звинуваченнями, які тягнуться роками, а самі вони залишаються на свободі.
Найбільш вражаючим є, напевно, порівняння з узагалі нерозслідуваною справою нинішнього президента Мішеля Темера, який прийшов на посаду після імпічменту Ділми Руссефф і якого Конгрес захистив від кримінальної відповідальності за корупційні злочини та підбурювання до здійснення злочину.
На політичний характер вироку проти Лули вказує також швидкість, з якою суддя Сержіо Моро видав вирок про арешт. Варто додати, що днем раніше головнокомандувач сухопутних військ генерал Едуардо Віллас Боаш написав у Твіттері, що «армія разом з іншими законослухняними громадянами рішуче виступає проти безкарності, дотримується Конституції і захищає суспільний мир і демократію».
У свою чергу, військовий у відставці Луіз Лесса сказав, що армія втрутиться, якщо Верховний Суд дозволить Лулі залишитися на свободі. Ці слова викликали велику дискусію: країна добре пам’ятає 1964–1985 роки, коли жила в умовах кривавої військової диктатури.
Цей рік надзвичайно важливий для Бразилії не тільки тому, що досі безкарні політики опиняються у в’язницях, а найбільша корупційна афера в історії країни (а може, і світу) таки розслідується. Також треба враховувати, що нинішній рік — це рік виборів.
Як уже говорилося вище, колишній президент Лула да Сілва хотів би взяти в них участь, а якщо би вдалося, то, за опитуваннями, найправдоподібніше виграв би їх. І це, напевно, є головною причиною, чому процес відбувся так швидко і суб’єктивно, а вироки такі суворі.
Другим у всіх опитуваннях є Жаїр Больсонаро. Це — крайньо правий політик із расистськими поглядами, прихильник володіння зброєю і військової диктатури. Жаїр Больсонаро дає дуже прості рецепти на всі проблеми Бразилії, а до того ж подає себе як людина, що була здалека від влади.
Для Бразилії є три варіанти. По-перше, Лула залишається у грі. В серпні Верховний Суд ухвалить рішення, чи він зможе кандидувати на президентських виборах. Незабаром очікується вирок у черговій інстанції, який може виправдати його.
По-друге, все вказує на те, що хоча Партія працюючих продовжує стверджувати, що її кандидатом буде президент Лула, лівиця починає консолідуватися — на спільних мітингах виступають представники багатьох різних партій і називаються прізвища інших кандидатів, яких може підтримати весь лівий блок.
І, по-третє, хоча останніми роками у світі спостерігаються інші тенденції, існує велика ймовірність, що Жаїра Больсонаро буде переможено у другому турі лівоцентристським політиком (якщо такий з’явиться) або правоцентристом.
Вирок і перебування в тюрмі Лули принесли, може, найсмутніші дні у найновішій історії Бразилії. Незважаючи на багато помилок і занедбань, це був президент, який знав, що робити з Бразилією.
Президент Лула є для бразильців найважливішою постаттю на переломі ХХ і ХХІ століть і, напевно, таким запам’ятається. Незалежно від того, як складеться подальша політична доля самого Лули і всієї Бразилії.

Євген ПЕТРЕНКО