Послідовну позицію, яка полягає у засудженні дій Росії у Криму та на Донбасі, займають США, Канада, Велика Британія та Японія. Натомість позиції Італії, Німеччини і Франції виглядають як відмінні.
В Італії досі не завершився процес формування нової урядової коаліції, але заяви політичних суб’єктів італійських коаліційних переговорів щодо Росії не можуть не насторожувати. Втім, Італія у поточному році головує в ОБСЄ, тому поки не порушує солідарності Заходу у питанні засудження дій Росії.
У свою чергу, Німеччина не відмовляється від реалізації проекту «Північний потік-2». Нарешті французький президент Емманюель Макрон готується до візиту в Росію. Отже, у «великій сімці» немає залізобетонної консолідації щодо тактики дій стосовно Росії.
Наочний приклад цього можна побачити у неоднозначності позиції провідних демократій щодо можливості введення миротворчого контингенту ООН на Донбас.
Адміністрація Дональда Трампа поки що не готова очолити проведення політичного курсу, спрямованого на примушення Росії до миру. Канада попри своє цьогорічне головування у «великій сімці» та масштабну допомогу Україні цю роль у повному обсязі виконати не може.
Зрештою, ця зустріч міністрів закордонних справ країн «великої сімки» і України дала можливість обговорити спільну позицію і головне — розбіжності з ключових питань мирного врегулювання на Донбасі. Це дає можливість на саміті «великої сімки», який має відбутись у червні, прийняти консолідоване рішення.

Андрій МАРТИНОВ