Це дало можливість малопопулярному Сержу Саргсяну продовжити перебування при владі.
Але його проблема в тому, що економічне становище у Вірменії є поганим. Вибір економічного союзу з Росією, а не ЄС, який Вірменія зробила у 2014 році, лише продовжив стагнацію національної економіки. Ситуація погіршилася низкою корупційних скандалів, які роздратували впливову вірменську опозицію.
Вірменія є унікальною державою, адже за межами країни проживає більше вірмен, аніж у самій Вірменії. Тому вірменська американська діаспора вважається російськими спеціальними службами головним ініціатором нинішніх протестів.
Насправді протести розпочалися досить стихійно та спочатку були переважно емоційними. Лише після першого тижня протестів неформальний лідер опозиції Нікол Пашинян сформулював вимоги до влади: відставка Сержа Саргсяна та повернення Вірменії до кола цивілізованих країн.
Тактика влади у ситуації вуличного протистояння з опозицією була сконцентрована на дискредитації протестів та наголошенні на їхніх внутрішніх і зовнішніх ризиках.
Дестабілізація соціально-політичного становища Вірменії загрожувала втратою контролю за Нагірним Карабахом. Тим паче що співвідношення воєнних сил між Вірменією та Азербайджаном стабілізує лише масштабна військова присутність Росії на території Вірменії.
Азербайджан має воєнний союз із Туреччиною й витрачає на військові потреби втричі більше за біднішу Вірменію. Поки що російські еліти намагаються визначитись із тим, що робити: ця країна надзвичайно важлива для збереження впливу Росії на Кавказі.
Але багатьох вірмен дратує той факт, що фактично вся нинішня владна верхівка країни донедавна була менеджерами російського «Газпрому» або компанії «Єдині енергетичні системи Росії».
Два роки тому після підняття цін на енергію вірмени вже виходили на акції протестів, але тоді влада спромоглася ці протести дискредитувати та придушити. Проте внаслідок цього залежність правлячої вірменської еліти від Кремля тільки посилилася, що розлючує справжніх вірменських націоналістів.
Внаслідок цього опозиція опинилася перед жорсткою дилемою: скинути чинну владу, але відкрити вікно можливостей і ризиків втрати російської підтримки та здобуття Азербайджаном переваг над Вірменією, або змиритися з установленою моделлю «керованої демократії», тобто капітулювати та втратити власну політичну ідентичність.
Після того як Серж Саргсян подав у відставку, виконувачем обов’язків глави уряду Вірменії став перший віце-прем’єр Карен Карапетян.
Наразі парламентська фракція блоку «Єлк» висунула кандидатуру опозиційного депутата Нікола Пашиняна на пост прем’єр-міністра, повідомляє «Перший вірменський інформаційний».
«Парламентська фракція блоку «Єлк» прийняла рішення про свого кандидата на пост прем’єр-міністра: буде висунено кандидатуру Нікола Пашиняна, проте залишається відкритим питання мінімальної кількості голосів, яку необхідно набрати», — зазначається в повідомленні.
За словами члена фракції, керівника партії «Світла Вірменія» Едмона Марукяна, якщо за кандидатуру Пашиняна проголосують усі депутати фракції «Вихід» (9 мандатів) і «Процвітаюча Вірменія» (31 мандат), буде отримано 40 голосів. Для обрання треба 53. Питання інших 13 голосів залишається відкритим.
Андрій МАРТИНОВ
