Маючи чимало проблем у Сирії, Туреччина одночасно намагається здійснити дипломатичний прорив на європейському напрямку. Позаяк Болгарія у першому півріччі поточного року головує в ЄС, саме у Варні днями відбулися переговори голови Європейської комісії Жан-Клода Юнкера і президента Туреччини Реджепа Ердогана.
Назрів час з’ясування протиріч між ЄС і Туреччиною у питаннях торгівлі, безпеки, боротьби з тероризмом. Крім того, досить помітними є відмінності у позиціях Туреччини та Євросоюзу щодо ситуації у Палестині, на Балканах, у Сирії, Іраку, Лівії, М’янмі. Крім Близького Сходу, серйозним подразником для Туреччини залишаються також важливі для ЄС Балкани.
На цьому тлі знову «іскрить» пожежа косовського конфлікту. На днях у північнокосовському місті Косовська Митровиця відбулися зіткнення між сербами та албанцями. Сербська партійна коаліція на знак протесту залишила парламент Косова.
Але турків безпосередньо стосується реакція прем’єр-міністра Косова Рамуша Карадіная, який звільнив керівників спецслужб Косова. Приводом стало їхнє лояльне ставлення до турецької вимоги видати Анкарі громадян Туреччини, які були звинувачені у причетності до спроби здійснення в липні 2016 року воєнного державного перевороту в Туреччині.
Невидача з Косова цих шістьох турецьких громадян засвідчила, що Карадінай більше орієнтується на Євросоюз. Адже, наприклад, Німеччина попри дипломатичний скандал із Туреччиною надала політичний притулок майже тисячі турецьких громадян, також звинувачених турецькими органами юстиції у причетності до спроби перевороту.
Зрозуміло, що Ердоган «покарати» Євросоюз не може, але він уже оголосив про скорочення спонсорської допомоги властям Косова. Цей крок може посилити вплив у Косові радикальних ісламістів, що може створити Євросоюзу додаткові проблеми.
Але навіть таке гіпотетичне розгортання подій може зіграти на руку Туреччині, яка знову доведе Євросоюзу свою незамінність та матиме нагоду вкотре поцікавитися, чому так повільно усуваються перешкоди на переговорах щодо можливого членства Туреччини в Євросоюзі.
Утім, причина цього в тому, що Туреччина — не та країна, яку у ЄС хотіли б бачити замість Великої Британії. І цю ситуацію не може змінити на користь Туреччини навіть її значний вплив на Балканах.
Тому Ердоган розраховує спочатку максимально убезпечити Туреччину від курдського фактора, а потім із позицій сили вести переговори з ЄС.
Андрій МАРТИНОВ
