Рішення розпочати програму Phased Adaptive Approach, що передбачає поетапне збільшення потужності протиракетної оборони Європи, було ухвалене у 2009 році.
У рамках першої фази програми в Середземному морі розміщені кораблі з пусковими установками протиракетних снарядів Standard SM-3 Block IA. Другий етап охоплює саме будівництво бази в Румунії та розміщення на кораблях найновішого варіанта системи Aegis Ashore із ракетами Standard SM-3 Block IВ. Завершення цієї частини програми значно збільшить здатність захисту континенту від нападу з Близького Сходу.
Третій етап, який має завершитися до 2018 року, охоплює будівництво системи в польському місті Редзікові з використанням ракет Standard SM-3 Block IA. Після його завершення Старий континент має отримати комплексний захист від атак балістичних ракет з Близького Сходу. У рамках усіх фаз відбувається необхідна інтеграція і розбудова системи виявлення, командування і управління протиракетною обороною НАТО.
Будівництву «щита» від самого початку чинить активний опір Росія, хоча представники НАТО запевняють, що система не спрямована проти Москви. До того ж немає фізичної можливості ураження російських міжконтинентальних ракет з ядерними боєголовками.
Але росіяни продовжують стверджувати, що розміщення системи порушує договір обмеження ракет середнього радіуса дії, хоча договір стосується ракет земля-земля, а не протиповітряних чи протиракетних снарядів.
У нинішньому стані система Aegis Ashore не має можливості запуску протиповітряних ракет, не кажучи вже про крилаті ракети, яких нібито боїться Росія. Існують думки, що Москва використає будівництво системи ПРО як привід для відмови від договору, який, найімовірніше, сама порушила, поставивши на озброєння нові керовані ракети системи «Іскандер».
І якщо напередодні кризи в Україні значна частина західних коментаторів не надавала великого значення погрозам Росії на адресу держав, де будуть розміщені елементи системи, то нині дедалі частіше йдеться про необхідність забезпечення «щита» протиповітряної оборони.
Варто підкреслити, що будівництво здатності до захисту проти нападу ракетами типу «Круз» чи літаків вимагає, значною мірою, інших якостей, ніж ті, які має Aegis Ashore. Беручи до уваги поведінку російської влади — незалежно від розвитку «щита», — держави НАТО змушені переглянути свій підхід щодо комплексу протиповітряної оборони в широкому розумінні, враховуючи також загрози з боку сучасних засобів повітряного нападу. Це, своєю чергою, буде вимагати не тільки модернізаційних процесів, а й структурної розбудови наземних структур ПВО — особливо у західних державах, які останніми роками зазнали невиправданих скорочень.
Євген ПЕТРЕНКО