Така внутрішньопартійна ситуація фактично спостерігається у кожній із представлених у Палаті громад партій. У опозиційних лейбористів також непроста ситуація. Прихильники «нових лейбористів», тобто традицій неоліберального підходу до суспільних питань, які були закладені Тоні Блером, різко критикують «надто лівого» нинішнього лідера Лейбористської партії Джеремі Корбіна. Останній досить обережно виступає за збереження членства Британії в ЄС.
Ще більш заплутана ситуація в опозиційній Ліберальній партії, яка досі не може визначитись ані з однозначним лідером, ані з партійною позицією щодо членства Британії в Євросоюзі. Серед партій, представлених у місцевих органах влади, категорично проти членства в ЄС виступає ультраправа популістська Британська національна партія. Прихильники збереження членства Великої Британії в Євросоюзі використовують позицію Британської національної партії для загальної дискредитації аргументів супротивників збереження Британії в ЄС.
Більшу частину аргументів на користь або проти членства вже висловили. Зокрема, прем’єрміністр Девід Кемерон застерігає від виходу з ЄС, адже це може негативно позначитися на становищі британської економіки, підірве фінансові позиції Сіті, посіє невизначеність щодо іноземних інвестицій та створення зони вільної торгівлі із США.
Аргумент супротивників членства Британії в ЄС, який стосувався можливого входження до Євросоюзу Туреччини, Девід Кемерон відхилив не дуже дипломатично. Він заявив, що Туреччина й до тритисячного року не вступить до Євросоюзу, що викликало обурення в Анкарі.
Борис Джонсон головним аргументом на користь виходу Великої Британії з Євросоюзу називає нинішню кризу з біженцями та тенденції до обмеження національного суверенітету на наступних етапах розвитку європейської інтеграції. Шотландські націоналісти сподіваються на перемогу британських європейських скептиків, аби знову поставити питання про свою незалежність та самостійне членство в Євросоюзі.
Як бачимо, на кону стоять досить доленосні для британської політики і суспільства питання. У випадку гіпотетичного виходу Британії з Євросоюзу це автоматично означатиме відставку прем’єрміністра Девіда Кемерона, бо у такому разі виборці не підтримають його курсу. Навпаки, перемога європейських оптимістів у Великій Британії може вселити надію у континентальну Європу.
Велика ціна цього питання й тримає терези народного волевиявлення майже у рівновазі. Соціологи вже прогнозують, що результат голосування 23 червня може визначити «фотофініш», тобто різниця між кількістю голосів «за» або «проти» може бути в межах соціологічної похибки.

Андрій МАРТИНОВ