Після невдачі у багатоборстві в запасі у Олега Верняєва була тільки одна спроба — фінал на брусах. В опорному стрибку, де підопічний Геннадія Сартинського також мав усі підстави претендувати на фінальну вісімку, він кваліфікувався дев’ятим — іншими словами, був першим запасним. До того як суддя оголосив про вихід українця на поміст, свою програму встиг успішно завалити Куксенков.
За ним фантастичним подвійним сальто зігнувшись викликав овації рідної публіки володар найскладнішої у світі програми Ден Шуді. Однак, зачепившись ногами за бруси на куди простішому елементі, китаєць залишився за межами призової трійки (15,633 бала). Свою скромнішу програму з усім притаманним йому блиском і глянцем виконав Ріохеї Като (15,666). Це у подальшому принесло йому «бронзу».
А далі настав зірковий час Верняєва. Олег видав свою вправу, чітко фіксуючи кожен її елемент, — наче чекав оплесків переповнених трибун і схвалення людей за суддівським столиком. А на завершення приправив комбінацію зіскоком «подвійне сальто з гвинтом», на який ніхто у світі більше не претендує. Далі настала черга Феміди вразити Верняєва: 16,125, виведені на табло, на кілька хвилин відняли у хлопця мову.
У наступні хвилини японцю Юсуке Танаці з видимим зусиллям удалося зберегти рівновагу у стійці на одній жердині, однак авторитет уже було підірвано — лише 15,041 бала. Чен Ран також постраждав через цей елемент, а приземлення на коліна відкинули китайця ще далі від заповітної трійки (14,866).
Єдиним, хто міг кинути виклик Верняєву, був Девід Лейва. Американець кваліфікувався першим, однією десятою бала не дотягнувши до 16-бального рубежу. У фіналі його перельоти і сальто на солідній висоті, як і ефектне приземлення, судді оцінили схвально. Проте 15,933 вистачило лише для «срібла». Тож Олег Верняєв зробив те, на що не наважувався жоден український гімнаст із 1996 року, коли перемогу — також на брусах — святкував Рустам Шаріпов (а останню до цього тріумфу у Наньніні медаль — «бронзу» планетарної першості у вправах на кільцях — поклав до української скарбнички Олександр Воробйов).
В опорному стрибку головними дійовими особами повинні були стати представники двох непримиренних держав — Ян Хак Сон із Південної Кореї та його північний сусід Рі Се Гван. Обидва вони змагаються на інопланетному рівні — з набором стрибків з коефіцієнтом 6,4 (усі їхні суперники у найкращому випадку не переступають шестибального рубежу) й обидва не застраховані від помилок — єдиного, що дає їхнім опонентам шанс поборотися за місце вище третього.
У Наньніні не витримав Ян Хак Сон: ще більше ускладнивши свої стрибки, олімпійський чемпіон Лондона двічі приземлився на коліна, розпрощавшись із думками про п’єдестал (14,416). Міцнішим горішком виявився Рі Се Гван, який два роки тому через дискваліфікацію збірної КНДР залишився без Олімпіади. Гван пішов ва-банк. Після другого стрибка, відстоявши потрібні секунди, він самотужки не зумів зійти з помосту. Нового чемпіона світу, яким Гван став достроково (жоден із його конкурентів не зумів би наздогнати його навіть теоретично), на руках виніс тренер.
Після захмарних польотів корейців настала черга земних стрибків. Один із небагатьох, хто у своєму наборі має два стрибки з оцінкою 6,0, американець Джейкоб Далтон зірвав оплески (15,199). Якщо нашому Ігорю Радівілову, який готувався до свого виступу під час цих овацій, було і важко виходити на поміст, він на це навіть не натякнув. 15,466 бала — ось українська відповідь Далтону.
Посунути його з другої сходинки теоретично міг лише росіянин Денис Аблязін, який день перед тим святкував перемогу у вільних вправах. Але запалу на ще один призовий вибух росіянину відверто забракло: у кожному стрибку він приземлявся на руки.
Щодо змагань серед жінок, то українки на сьогодні не можуть утрутитися у боротьбу навіть за вихід у фінал. У багатоборстві лідер синьо-жовтої збірної Ангеліна Кисла зупинилася на 71-му місці.