Про інші благодійні ініціативи та програми, а також про соціально відповідальний бізнес і відносини меценатів із державою Укрінформ поговорив із президентом Міжнародного благодійного фонду Parimatch Foundation Катериною Білоруською.
— Катерино, розкажіть, чому ваш фонд зацікавився темою інклюзії? Які ще напрями роботи фонду є пріоритетними?
— Спочатку для Parimatch Foundation ми вибрали чотири напрями: спорт, освіта, благополуччя дітей та навколишнє середовище. У процесі стало зрозуміло, що ці напрями дуже широкі і потрібно сфокусувати свою увагу. До того ж так вийшло, що в основному всі запити про підтримку та ідеї, які до нас надходять, так чи інакше були пов’язані з дітьми, тому з’явилася концепція, спрямована на них.
Якщо коротко, то ми акцентуємо на спорті, маючи на увазі підтримку і розвиток дитячого та студентського спорту, допомогу аматорським спортивним організаціям та інфраструктурну допомогу. Наше завдання — залучити дітей до занять спортом, підвищити в суспільстві культуру здорового способу життя, формування хороших звичок і дисципліни.
Насамперед наші проекти спрямовані на дітей із неблагополучних сімей, і особливу увагу ми плануємо приділити дітям з інвалідністю.
Інший важливий напрям — освіта. Ми плануємо підтримувати інноваційні освітні програми для дітей, тому що вважаємо, що в сьогоднішньому цифровому світі освітня система має переформатовуватися відповідно до способу життя і мислення нового покоління, а також бути доступною кожному.
Ще одна програма фонду «Здоров’я і благополуччя дітей» — це оперативна адресна допомога хворим дітям та їхнім сім’ям, допомога дітям із малозабезпечених сімей та інтернатів.
Щодо екології, то, напевно, ми не зможемо виділити на цей напрям значний ресурс, але ми не можемо оминути цю проблему. Це важливо для кожного жителя планети, це важливо особисто для мене! І тому вважаю, що навіть коли ми робимо невеликі локальні ініціативи або просто поширюємо інформацію про те, як важливо захищати навколишнє середовище, ми сподіваємося привернути увагу суспільства до цієї проблеми, залучити до екопроектів якомога більше людей.
— Ваш фонд співпрацює з державною програмою «Інваспорт», яку розробив голова Паралімпійського комітету України Валерій Сушкевич. Як Ви оцінюєте розвиток першого великого спільного проекту з «Інваспортом»?
— Я дуже ціную спільну роботу над програмою, яка спрямована на соціалізацію дітей з особливими потребами. На презентації програми особливо важливим для мене було познайомитись і поспілкуватися з кожною дитиною. Під час підготовки програми такої можливості, на жаль, не було, тому що діти — з різних областей України. Знайомство з ними було лише заочне.
Ми свідомо визначили цей проект одним із пріоритетних, адже за даними Державної служби статистики України, на сьогодні кількість людей з інвалідністю перевищує 2,6 млн осіб, з яких 156 тисяч — діти!
Таким дітям постійно доводиться стикатися зі стигмою та дискримінацією в суспільстві. Їм часто не вистачає психологічної підтримки та мотивації.
Діти, які були присутні на презентації, на мою думку, — герої. Незважаючи на всі складнощі, вони досягають неймовірних успіхів у спорті і приносять славу своїй країні! Цю силу волі треба обов’язково підтримувати і культивувати в суспільстві.
Я сподіваюся, цим проектом ми зможемо донести до українського суспільства, що діти з інвалідністю мають такі самі права і можливості, як й інші діти, і не повинні залишатися в ізоляції, а навпаки — їх треба максимально залучити до командних та індивідуальних видів спорту. Така можливість допомагає їм повірити в себе і свої сили, підвищити настрій і дух, забути про свої проблеми, почуватися щасливими.
— Ви розповіли про пріоритетні напрями фонду. Але, мабуть, до вас надходило багато звернень з інших суміжних сфер, які потребують допомоги. Складно відмовляти?
— Так. Відмовляти завжди складно. Але ми намагаємося бути корисними, знайти точки дотику. Наприклад, так було з підтримкою парусного спорту. Вони звернулися до нас за підтримкою і фінансуванням, тому що цей вид спорту — досить дорогий і локальний.
Але підтримка дорослих спортсменів — це не наша історія. Тому ми запропонували провести дитячу міжнародну регату в Києві — вийшов дивовижний проект. Думаю, ми обов’язково продовжимо цю практику в рамках програми KidSport.
— Хто є основним інвестором Parimatch Foundation?
— Це наш засновник — міжнародний холдинг Parimatch.
Parimatch Foundation — це один із напрямів соціальної корпоративної відповідальності, яким холдинг займається вже 25 років.
Думаю, що з початком діяльності Parimatch Foundation соціальна активність холдингу стане більш структурованою, що, безумовно, принесе величезну користь суспільству.
Але у майбутньому ми не виключаємо можливості залучення грантів для реалізації більш масштабних проектів, пов’язаних зі спортивною інфраструктурою та освітою.
— Чи багато бізнес-структур звертаються до вас із прагненням стати партнерами у благодійних проектах?
— Щодо партнерів, то ми відкриті і раді співпраці. Ми дуже хочемо залучати у свої проекти бізнес, адже це — можливість розширити аудиторію. Крім грошових пожертвувань, бізнес може надавати фонду різні ресурси, наприклад експертів або продукти/послуги, які вони виробляють (під ту чи іншу програму), а також залучати своїх співробітників як волонтерів, інтелектуальний внесок і особистий час — це нематеріальна допомога, яка не менш важлива в роботі некомерційних організацій.
— Не секрет, що в Україні сфера благодійності перебуває ще на стадії формування. Як плануєте регулювати діалог із державою?
— Найголовніше — створити умови для ведення цієї діяльності на законодавчому рівні. Наприклад, лише один аспект, з яким ми вже встигли зіткнутися: питання з податками, якими обкладається стипендіальна допомога наших підопічних.
Коли ми готували програму «Так, я можу!» (ініціатива Parimatch Foundation з надання стипендій 15 обдарованим дітям), то на певному етапі зіткнулися з тим, що дитина не може отримати ті 8 тис. грн, які ми виділяємо щомісяця, а змушена від цієї суми заплатити державі 18% податку на доходи фізичних осіб, 1,5% військовий збір — незважаючи на те, що це — «матеріальна допомога» для неповнолітніх.
Хіба це правильно? Адже багато хто з наших підопічних росте у неповних сім’ях, а іноді і без батьків узагалі, коли опікуном є бабуся-пенсіонер, наприклад, і сума у 8 тис. грн є для них досить відчутною.
— У нашому суспільстві існує упередження, що благодійності в Україні немає, що все це — «корупція і піар». Ну не вірять наші люди, що можна ось так просто простягнути руку допомоги. Думаєте, вам удасться побороти таке упереджене ставлення до благодійності?
— Я думаю, що рік у рік ситуація змінюється на краще. Люди, яким зараз 30, набагато більше довіряють і вірять у те, що благодійні організації справді допомагають і ведуть прозору діяльність, на відміну від людей старшого покоління. Останні схильні шукати підступ, бо вже існує, на жаль, усталена думка і, можливо, негативний досвід.
Змінювати цю ситуацію можна лише особистим прикладом. Для нас це означає — бути максимально відкритими і прозорими — уся наша діяльність побудована на цих принципах.
Фонд було запущено на початку 2019 року, і ми все ще продовжуємо корегувати свою стратегію. Але точно можу сказати, що вже до кінця 2020 року ми плануємо реалізувати кілька масштабних освітніх програм і отримати статус фонду, якому довіряють і хочуть брати участь у його стратегічних проектах.

Леся ДІДКІВСЬКА, Укрінформ