Інші види спорту
Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик
П'ятниця Лютий 28, 2020

Шановні читачі! 15 червня 2018 року газеті "Демократична Україна"

(до жовтня 1991р. - "Радянська Україна") виповнилося 100 років!

 

П'ятниця, 14 Лютий 2014 02:00

Олімпіада українських «мушкетерок»

Rate this item
(0 votes)

«Як не одна, то інша. Коли ніхто, то команда», — такий принцип виступу жіночої біатлонної збірної задекларував не так давно один із тренерів «синьо-жовтих». Саме цей вислів згадався після завершення першої жіночої гонки Олімпіади в Сочі — спринту. Таке собі сучасне прочитання мушкетерського «один за всіх і всі за одного». 

Не витримала психологічного навантаження дебютантка Олімпійських ігор Юлія Джима — три промахи на стрільбі і додаткові 450 метрів дистанції відкинули її на початок п’ятого десятка у підсумковому протоколі.
Вочевидь, ще не до кінця відновилася від січневих хвороб капітан збірної Олена Підгрушна, і з одним промахом вона фінішувала тільки 26-ю.


Не впоралася з нервами Валя Семеренко — останнім пострілом повз мішень вона нівелювала свої медальні шанси. Відставання від олімпійської чемпіонки на якихось 38 секунд свідчить — з усіма закритими мішенями Валя претендувала б щонайменше на «срібло». А так — 12-е місце з непоганими шансами в гонці переслідування.
Утім, пам’ятаймо — «як не одна, то інша». Віта Семеренко стартувала останньою серед українських учасниць олімпійського спринту. І саме їй судилося виправдати надії вболівальників. Вона закрила всі десять мішеней і на дистанцію після другої стрільби пішла п’ятою у щільній групі претенденток на медалі.
Серед цих конкуренток лише росіянка Ольга Вілухіна змогла на фінішних 500 метрах пробігти краще за українку, яку вона випередила менш як на дві секунди.
Поза конкуренцією опинилася ще одна росіянка, але колишня — Анастасія Кузьміна нині представляє Словаччину. Серед топ-групи претенденток, у якій називали імена Тури Бергер, Дарії Домрачевої, Габріели Соукалової, саме Кузьміна показала не тільки швидкий біг, а й влучну стрільбу. У Вілухіної вона виграла 19,9 секунди, у Віти Семеренко — 21,7 секунди.
«Віті було непросто після хвороби на старті сезону і пропуску змагань,— розповів президент Федерації біатлону України Володимир Бринзак. — Вона дуже важко входила у сезон, та все ж я сподівався, що до головного старту Віта зможе наблизитися до піку форми».
«На стрільбі лежачи трішки хвилювалася, і було важко стріляти, але я впоралася. На лижні сильно не поспішала, оскільки це гори, і вони дають про себе знати на останньому колі. Намагалася розподілити свої сили так, щоб вистачило рівно на три кола — і у мене вийшло», — згадує призерка Олімпіади.
Керівник українського біатлону вважає бронзову медаль Віти Семеренко стратегічно важливою. «Медаль на старті одразу знімає психологічну напругу з усієї команди. Без цього морального вантажу зараз буде легше і спортсменам, і тренерам, і сервіс-групі», — сказав Бринзак офіційному сайту Федерації біатлону України.
Чотири роки тому Україна завершила Олімпіаду у канадському Ванкувері без жодної нагороди. У програмі жіночих біатлонних стартів у Сочі залишається ще три види: індивідуальна гонка, мас-старт і естафета.

Дубль був можливим...
Один день відпочинку відділяв тріумфальний для українського біатлону спринт від обнадійливої гонки переслідування. Цього разу в центрі уваги була Валя Семеренко, яка, за словами Віти, «напхала» сестрі через те, що на останньому колі в спринті бронзова призерка Олімпіади не змогла обійти росіянку Вілухіну.
Валю чекав відчутний психологічний удар. Перші чотири кола гонки переслідування вона провела майже геніально. Майже — через один промах під час першої стрільби. Та в такій швидкій і контактній гонці, як переслідування, додаткові 150 метрів на стартовому відтинку ще не так відчутні — критичними найчастіше стають помилки на вирішальній стрільбі.
Останню стійку Валя провела без ускладнень і вирушила на дистанцію з більш ніж півхвилинним відставанням від недосяжної білоруски Дарії Домрачевої (вітаємо сусідів із давно очікуваним «золотом»), проте мала 14 секунд переваги над третьою на той момент норвежкою Турою Бергер. Те, що «Турмінатор» здатна випередити українку, читалося (хоча протягом сезону були й інші приклади), але того, що Валю «вирубить» аж так, що вона пропустить і словенку Тею Грегорін, і чешку Габріелу Соукалову, не чекав жодний песиміст.
Та сталося саме так, і замість «срібла» або «бронзи» Валі довелося задовольнитися п’ятим місцем. Віта Семеренко з двома промахами фінішувала десятою, Олена Підгрушна з одним промахом піднялася на 22-у позицію з 26-ї (і знову залишилася собою вкрай незадоволена), Юлії Джимі тренери надали відпочинок. Сьогодні вона разом із подругами випробує щастя в індивідуальній гонці.

Українські статисти...
Що ж до інших видів програми змагань у Сочі, то в них наші спортсмени найчастіше діють за олімпійським принципом, який декларує, що головне — не перемога, а участь. Тому українські вболівальники радіють, що в командних змаганнях з фігурного катання, які дебютують у програмі Олімпіад, «синьо-жовті» фінішували не останніми, десятими, а змогли випередити команду Великої Британії.
Тому ж часто доводиться покладатися на заслужених ветеранів. П’ятиразова учасниця Олімпіад, прапороносець української збірної Валентина Шевченко попри свої 38 років залишається найкращою серед співвітчизниць. Однак перший результат серед українок у скіатлоні — це тільки 27-й серед усіх провідних лижниць світу.
Так само і в чоловічому біатлоні — лідером залишається 36-річний Андрій Дериземля. Та з одним промахом він фінішує 22-м із відставанням 55,5 секунди від переможця. До речі, як у найкращі роки, здобув перемогу 40-річний (!) норвежець Уле-Айнар Бйорндален. Король біатлону, для якого Сочинська олімпіада є шостою, — тепер семиразовий олімпійський чемпіон.

... І колись українські чемпіонки
На Сочинській олімпіаді є ще кілька нагород, до яких причетні українські спортсменки, щоправда, колишні. Надзвичайно корисним для Тетяни Волосожар став перехід під російський триколор. Довгі роки талановита спортсменка виступала за Україну з досвідченим Станіславом Морозовим, та варто визнати — його рівень не відповідав потенціалу Волосожар.
Після Ванкувера-2010, де українська спортивна пара стала восьмою, Тетяна прийняла пропозицію змінити спортивне громадянство і стати в пару з Максимом Траньковим. Результати не забарилися, і тепер Тетяна з Максимом двічі стали олімпійськими чемпіонами — спершу допомогли команді в дебютному для Олімпіад виді змагань (разом із ними ще одне олімпійське «золото» до свого послужного списку додав легендарний Євген Плющенко, юна, всього лише 15-річна Юлія Липницька та інші), а згодом класно відкатали і особисті коротку і довільну програми.
Серед тих, кого випередили Волосожар і Траньков, — ще одна напівукраїнська пара. Третіми в Сочі стали представники Німеччини — Олена Савченко і Робін Шолкови. 

Останнi новини


Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на «DUA.com.ua».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню
та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».