Соціальна політика
Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик
Субота Грудень 05, 2020

Шановні читачі! 15 червня 2018 року газеті "Демократична Україна"

(до жовтня 1991р. - "Радянська Україна") виповнилося 100 років!

 

П'ятниця, 10 Жовтень 2014 03:00

Соціальна сфера потребує взаємодії громадянського суспільства і держави

Rate this item
(0 votes)

Си­ту­ація, яку пе­ре­жи­ває ни­ні дер­жа­ва, ду­же не­прос­та. А ко­ли на су­спіль­ство на­ва­люю­ть­ся всі­ля­кі не­га­раз­ди, як ві­до­мо, страж­да­ють перш за все най­менш за­хи­ще­ні — з’яв­ляю­ть­ся проб­ле­ми у со­ці­аль­ній сфе­рі. Дер­жа­ва за­раз, на жаль, при всьо­му ба­жан­ні прос­то фі­зич­но не в змо­зі в пов­но­му об­ся­зі за­без­пе­чу­ва­ти та­ку ве­ли­чез­ну кіль­кість пільг і со­ці­аль­них ви­плат, як це бу­ло ра­ні­ше. Хо­ча, спо­ді­ва­ємо­ся, це яви­ще тим­ча­со­ве, про­те в су­спіль­стві все ж та­ки ви­ни­кає не­вдо­во­лен­ня, осо­бли­во з бо­ку тих гро­ма­дян, які вже звик­ли в усьо­му по­кла­да­ти­ся на під­трим­ку дер­жа­ви.
У склад­но­му еко­но­міч­но­му ста­но­ви­щі опи­ни­ли­ся і со­ці­аль­ні служ­би, які й ра­ні­ше не ду­же бу­ли на­ді­ле­ні ува­гою з бо­ку дер­жа­ви, а ни­ні тим біль­ше опи­ни­ли­ся в скру­ті.
Як ви­рі­ши­ти проб­ле­му? Сво­їми дум­ка­ми що­до си­ту­ації по­ді­ли­ла­ся го­лов­ний спе­ціа­ліст Ки­їв­сько­го місь­ко­го цен­тру со­ці­аль­них служб для сім’ї, ді­тей та мо­ло­ді Ла­ри­са Ос­тро­луць­ка.

— Ситуація дійсно складна. Але ми продовжуємо працювати, хоча й у скороченому режимі. На жаль, у Києві, як і по всій Україні, у травні-квітні було значно скорочено посади фахівців соціальної роботи. Причому це були не просто працівники, які допомагали ходити в магазин або прибирати в кімнаті, а висококваліфіковані спеціалісти з вищою освітою, які консультували, професійно надавали правові, психологічні, соціальні послуги сім’ям, які мають дітей з інвалідністю.
Тільки в столиці було скорочено 250 таких фахівців, хоча вони несли велике навантаження, працюючи за невелику плату. Зазвичай 8-годинного робочого дня не вистачало, бо такий фахівець працював ненормовано — вдень на робочому місці, а ввечері відвідував сім’ї в зручний для них час. Постійно був на зв’язку з підопічними в телефонному режимі, та ще й мусив займатися паперовою роботою: вести протоколи та акти відвідування сімей тощо.
Головним їхнім завданням була робота із сім’ями, які перебувають у кризовому стані. Для нашої країни це були зовсім нові спеціалісти, і це був реальний крок до західних стандартів у соціальній роботі. За два роки фахівці пройшли підготовку, почали працювати, набули певного досвіду, і ми вже бачили конкретні зміни в житті підопічних сімей. Але цих фахівців скоротили. На жаль.
— Але все ж таки їхню роботу комусь треба робити. Чи можуть допомогти у вирішенні проблеми громадські організації, яких у нашій країні теж немало?
— Звичайно, ми з ними активно співпрацюємо. Дуже добре, що є чимало громадських організацій і волонтерських рухів, які опікуються людьми з інвалідністю. Проте слід розуміти, що є професійні працівники, які працюють системно, і громадські благодійні організації, які частіше проводять певні акції. Професійні фахівці соціальної служби себе не піарять, а роблять свою роботу щоденно, і її, зазвичай, не видно. Вони не роздають гречку і не виконують роботу за людину. Хоча багато працівників соціальної служби як громадяни також займаються адресною допомогою і беруть участь у благодійних проектах.
Та наше головне завдання — навчити людину з особливостями жити самостійно, допомогти налагодити по можливості повноцінне її життя. Головна ідея — попри ті проблеми, які в людини є, допомогти їй знайти в собі мотивації і власні сили бути функціональною. І тут є проблема. З одного боку, суспільство не завжди охоче прислухається до потреб інвалідів, а з іншого — далеко не всі люди з інвалідністю бажають жити повноцінним незалежним життям, відстоювати свої права, намагатися щось змінити.
Як це не парадоксально звучить, багатьох із них влаштовує ситуація, коли отримуєш невелику грошову допомогу, критикуєш державу і нічого не робиш. Тому наше головне завдання — створити особисту мотивацію жити повноцінним життям і, звичайно, допомогти в реалізації цього бажання. До речі, таким шляхом іде увесь цивілізований світ, де право на самореалізацію людини з особливостями ні в кого не викликає сумнівів.
— Але те, що ресурсів у вас дійсно не вистачає, це факт?
— Шукаємо вихід. Активно співпрацюємо як з громадськими організаціями, так і з іншими державними установами. Набуваємо необхідних знань. Нещодавно наші спеціалісти пройшли навчання по роботі з людьми, які перебувають у кризі в результаті посттравматичного синдрому. Це, як ніколи, актуально, особливо враховуючи ситуацію з проведенням АТО. Нас навчали фахівці Українського науково-дослідного інституту соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України. Зустрічалися з психіатрами Грузії, які розповіли, як побудовано у них систему допомоги. Вони давно вже використовують найкращий міжнародний досвід у своїй роботі, і нам є чого в них повчитися.
У соціальній роботі кожен має зайняти свою нішу. Про це говорить міжнародна практика. Це схоже на піраміду. Скажімо, перший такий рівень допомоги, або фундамент, більш глобальний і охоплює велику кількість людей — тут працює суспільство, допомагає, кому — харчами, кому — речами. Їх охоплюють переважно волонтерські рухи і громадські благодійні організації. Займатися людьми, яким потрібна більш професійна допомога — інформаційна, юридична, психологічна тощо, — вже мають професійні спеціалісти або більш підготовлені волонтери, і працюють вони з конкретними групами.
У цих обсягах також уже менша кількість людей, які потребують цих послуг. Потім відбувається ще звуження. Менша кількість потребує більш професійної допомоги конкретних фахівців. І на самому піку цієї піраміди — необхідні спеціалізовані структури: центри реабілітації, спеціальні центри денного перебування чи інші структури, які допоможуть людині впоратися зі своїми проблемами.
Важливим у цій системі повинно бути те, щоб усі структури, які надають послуги і соціальну допомогу, взаємодіяли і чітко знали функції та можливості один одного. Тоді робота буде більш ефективною і менш затратною. І тут нічого нового немає. Так працює увесь цивілізований світ.
Розмову вів Олександр КОЗЛОВСЬКИЙ

Останнi новини


Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на «DUA.com.ua».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню
та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».