Анатомія «аномальної» зарплати
Рахувати гроші в чужій кишені — справа невдячна. Але останніми днями в Полтаві тільки й розмов про те, скільки отримують за свою роботу посадовці виконкому Полтавської міськради. Зокрема, секретар міськради, який уже кілька місяців поспіль виконує обов’язки градоначальника в «обезголовленій» Полтаві, та заступники міського голови.
Містом гуляють чутки, що їхня зарплата, яку вони начебто самі собі встановили, становить 50 і більше тисяч гривень на місяць. Громаді стало відомо, що кілька місяців тому двоє заступників полтавського міського голови Іван Сватенко та Тетяна Юрченко отримали по 50 та 68 тис. грн зарплати відповідно.
А сам в. о. міського голови Олександр Шамота щомісяця одержує на руки не менше 35–40 тис. грн. Для обласного міста, де середня зарплата сьогодні становить ледь більше дев’яти тис. грн, а більшість пенсіонерів отримують 1700–2400 гривень на місяць, новина стала шоком.
Хмизу у багаття підкинув народний депутат Верховної Ради попереднього скликання від Полтави Сергій Каплін, який у місцевих ЗМІ заявив, що на останній сесії міськради полтавським чиновникам депутати призначили рекордну зарплату серед керівників місцевого самоврядування в Україні — понад 50 тис. грн на місяць. А у вересні 2019 року, за інформацією колишнього нардепа, керівники Полтави нібито отримають по... 100 тис. грн зарплат, премій і квартальних разом. Що в чотири рази більше, ніж отримує Президент України.
Це при тому, наголошує нардеп, що в Полтаві 12,5 тисяч учнів перших-четвертих класів залишилися без харчування, бо депутати, збільшивши фонд зарплати для посадовців виконкому міськради до рекордних 100 млн грн, не знайшли в бюджеті міста грошей на оплату харчування школярів, як було раніше.
Аби покласти край чиновницькому «бенкету під час чуми», С. Каплін звернувся з позовом до Полтавського окружного адміністративного суду, вимагаючи скасувати рішення сесії міськради про збільшення посадових окладів секретарю міськради та заступникам міського голови.
Звинувачення у «жируванні» на адресу влади впали на благодатний ґрунт: в обласному центрі дуже негативно зустріли інформацію про збагачення на своїх посадах місцевих чиновників. Тим більше що справи у місті, як випливає з критичних оцінок роботи міськради, ідуть далеко не в кращу сторону.
Чиновників, які натоптують власні кишені за рахунок платників податків, полтавці стали не тільки засуджувати, а й, як нині модно казати, і тролити. Приміром, 1 вересня під час благодійного марафону, який влаштувала в обласному центрі «Нова пошта» і участь в якому взяв сам О. Шамота, за чиновником на дистанції бігла група молодих людей з уїдливим написом на футболках «Шамота, теж хочу зарплату у 50 тисяч гривень»...
Дешевий піар збитого льотчика?
Як самі полтавські посадовці оцінюють розгорнуту проти них кампанію? Можна сказати, що цілком спокійно. Принаймні, в. о. міського голови О. Шамота та його заступники, з якими бесідував на цю тему кореспондент «ДУ», не розцінюють ситуацію зі своїми зарплатами як щось надзвичайне.
А С. Капліна, котрий, як вважають у міськраді, безпідставно зчинив «бурю в склянці води», розглядають як банального підбурювача суспільної думки. Принаймні, головний «обвинувачений» О. Шамота не виключає замовного характеру викривної кампанії:
«Справа щодо нібито захмарних зарплат працівників виконкому Полтавської міськради роздмухана штучно і немає під собою будь-якого обґрунтування. Я особисто ніколи на своїй нинішній посаді не отримував 50 тис. грн зарплати.
Приміром, у липні 2019 року моя зарплата становила близько 23 тис. грн, у серпні — близько 27 тис. грн. Так само і у заступників міського голови. Так, один із заступників міського голови одного разу одержав майже 50 тис. грн, а інший — 68 тис. грн. Але ж це у зв’язку з відпусткою, коли додаткові виплати передбачені законом...»
Некоректним вважає О. Шамота і аргументи своїх опонентів щодо того, що чиновники міськвиконкому отримують зарплати, вищі за зарплату Президента України. До інформації про те, що у травні В. Зеленський отримав свою першу зарплату у сумі всього 12,7 тис. грн, секретар Полтавської міськради радить ставитись обережно.
А порівняння його зарплати та інших заступників міського голови з президентською — некоректним. Адже, за підрахунками секретаря міськради, Глава держави у травні 2019 року працював на посаді всього вісім робочих днів і до того ж не має стажу перебування на державній службі, за що передбачена доплата до окладу.
«Зважте й на те, що посадові оклади секретар міськради та заступники міського голови самі собі не встановлюють, це — прерогатива депутатів на сесії міськради. Тож казати про те, що я встановив сам собі зарплату, некоректно, — коментує далі О. Шамота.
Думаю, що якби моя зарплата становила навіть 9–10 тис. грн на місяць, усе одно знайшлися б люди, які так само кричали, що це дуже великі гроші. І вони були б праві, адже пенсіонери в Полтаві отримують значно нижчі пенсії, ніж моя зарплата. Усе пізнається у порівнянні...»
На переконання секретаря Полтавської міськради, штучне роздмухування питання про «космічні» зарплати чиновників міськвиконкому всього лише чергова нечесна піар-кампанія з прицілом на позачергові вибори до міськради.
А заступник полтавського міського голови Іван Сватенко, який у міськраді курирує юридичні питання, розповів журналісту про деталі судової тяжби колишнього нардепа С. Капліна з Полтавською міською радою щодо посадових окладів.
«Позов стосується рішення сесії міськради про зміни до показників бюджету, начебто не оприлюднених за 20 днів, як того вимагає регламент. Жодного слова в позові про підвищення зарплат немає тому, що це зроблено на виконання червневої 2019 року постанови Кабміну про підвищення посадових окладів. Те, що керівний склад Полтавської міськради отримує по 50 тисяч гривень — фантазії С. Капліна. Дешевий піар збитого льотчика...»
Риба псується з голови
Кампанія із засудження чиновників місцевого самоврядування, котрі, як не крути-верти, а справді отримують зарплати, вищі навіть за урядовців, розгорнута не тільки в Полтаві. І у другому за величиною місті області — промисловому Кременчуці посадовці тамтешньої міськради перебувають під прицілом місцевих ЗМІ та громадськості. І також через свої невиправдано високі зарплати, що викликає справедливе обурення кременчужан.
Журналісти «Кременчуцької газети» (https://kg.ua/spetsproekty/do-porivnyannya-zarplatnya-vice-meriv-kremenchuka-bilsha-za-okladi-zastupnikiv-mera) вирішили дослідити розмір зарплат «своїх» чиновників. І дізналися, приміром, що заступнику кременчуцького міського голови Руслану Проценку в липні 2019 року нарахували 80 тис. 967 грн зарплати, з яких живими грішми він отримав 65 тис. 158 грн. Іншому заступнику — Тетяні Неіленко в бухгалтерії виконкому нарахували за цей місяць 57 тис. 465 грн, з яких на руки вона отримала 45 тис. 685 грн.
Самому міському голові наддніпрянського міста Віталію Малецькому в липні 2019 року нарахували зарплату у сумі 52 тис. 624 грн, з яких живими грішми він отримав 41 тис. 836 грн. І це при тому, обурюються кременчужани, що очільнику Києва Віталію Кличку в червні 2019 року нарахували зарплату в сумі 26 тис. 60 грн, а очільнику міста-побратима Кременчука — Білої Церкви Геннадію Дикому — 32 тис. 830 грн, з яких на руки той отримав 26 тис. 900 грн.
Питання невиправдано високих зарплат, які отримують посадовці місцевого самоврядування на Полтавщині, обговорювалось і на нараді в Полтавській ОДА. Зокрема, зарплати голів об’єднаних територіальних громад (ОТГ). Їхні оклади, як правило, вже вищі за чиновницькі в облдержадміністрації.
Цим дуже обурювався Володимир Головко, до недавнього очільник Полтавської ОДА. За його словами, апетити голів ОТГ непомірно зростають і ті втратили відчуття реальності, «виписуючи» собі зарплати, які можна порівняти з окладом Президента України. В деяких ОТГ справа вже дійшла до того, що фонд заробітної плати з’їдає більшу частину їхніх бюджетів. Що підтвердила на апаратній нараді в Полтавській ОДА Ірина Салогуб, начальник Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області.
За її словами, аудитори під час недавньої ревізії однієї з ОТГ виявили, що на зарплату нечисленного апарату ОТГ із бюджету громади витрачають 51%. І лише 49% зі скарбниці спрямовують на ремонт доріг, соціальні програми, школи, дитячі садки, благоустрій територій сіл, які входять до складу ОТГ, тощо.
Отже, як бачимо, жити на одну зарплату в Україні цілком реально. Особливо якщо ти — чиновник, навіть середньої руки. Головне, щоб совість не вступала у протиріччя з внутрішніми сумліннями щодо своїх занадто непомірних апетитів. Стид — не дим, очей не викурить...
А тим часом у Полтаві 24 вересня 2019 року відбулося перше засідання Окружного адмінсуду, де почали розглядати позов С. Капліна. За прогнозами зацікавлених сторін, справа розтягнеться в часі, бо на кону дуже пікантне питання. Якщо створити «полтавський» прецедент і обмежити апетити чиновників, приклад можуть наслідувати активісти й інших українських міст. Хто ж тоді працюватиме в органах влади за копійки? Хіба Президент та урядовці...
Олександр БРУСЕНСЬКИЙ,
м. Полтава
