Є лише одне логічне пояснення — влітку країна об’єктивно сповільнює робочий ритм, переходячи в канікулярний режим. Столиця — та взагалі «порожніє» мало не наполовину: припиняється навчання в закладах, робочий люд роз’їжджається по відпустках, дачах.
І настає зручний момент для того, щоб підвищення вартості соціально важливих товарів та послуг пройшло як «по маслу» — увага і чутливість широких верств населення, розслаблених літнім відпочинком, до певної міри притупляється.
Здається, в цей момент масовою свідомістю контролюється лише курс іноземної валюти — «А... Гривня не падає... Ну то катастрофи немає, можна відпочивати...»
Стосовно іншого — судіть самі.
1. Ціни на газ підвищуються переважно весною — щоб до початку опалювального сезону люди звикли до нової реальності
Чи не найяскравіше підмічену нами тенденцію демонструють ціни на природний газ для споживачів. За статистикою Нафтогазу, ціни на газ, зокрема для побутових споживачів, з 2013 року піднімалися 5 разів поспіль — при цьому чотири рази підвищення відбувалося весною (для порівняння взято ціни за тисячу кубометрів для найбільш демократичного сегмента споживачів, що використовують до 2500 кубометрів на рік. — Авт.).
Протягом 2013 р. — 725 грн/тис. м3
1 травня 2014 р. — 1089 грн/тис. м3
1 квітня 2015 р. — 3600 грн/тис. м3
1 травня 2016 р. — 6879 грн/тис. м3
1 квітня 2017 р. — 6957 грн/тис. м3
Якби українська влада не опиралася вимогам МВФ, то чергове підвищення, скоріше за все, сталося б у травнічервні цього року. Як відомо, з 1 червня 2018 року набирає чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30.05.18 № 415, яка пролонгує «Положення про покладення спеціальних обов’язків на суб’єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу до 01 серпня 2018 року». Простіше кажучи, Нафтогаз до серпня залишає ціну газу для побутових споживачів без змін.
А тим часом Міжнародний валютний фонд як основний зовнішній кредитор України вимагає негайно вирішити питання підвищення цін на газ. За повідомленнями ЗМІ, в переговорах про черговий транш кредиту українська сторона запропонувала МВФ щонайменше вісім варіантів зміни формули ціни на газ.
В уряді пропонували виключити вартість транспортування газу з тарифу на газ для домогосподарств, підвищувати ціни на газ поквартально та встановлювати населенню пільгові ціни на газ для певного соціального обсягу спожитого газу.
Проте МВФ відкидає всі ці варіанти і в ультимативній формі вимагає підвищення цін на газ, погрожуючи відмовити у наданні чергового траншу, який потрібен насамперед для забезпечення своєчасного погашення зовнішніх боргів.
2. Ціни на проїзд у міському транспорті підвищують улітку, коли люди перебувають переважно за містом
Ціна столичного метрополітену теж чомусь «полюбляє» літню пору. Зібрана нами інформація свідчить, що з чотирьох останніх підвищень на проїзд київською підземкою три сталося в розпал літніх канікул (із загального тренду випав лише 2015й рік).
Хоча треба визнати — моральна підготовка пасажирів до такого кроку завжди ведеться за кілька місяців до підвищення. Певно, розрахунок такий — коли люди виїжджають із міста по одній ціні, а повертаються за іншою, то нова ціна «по факту» до соціального напруження вже не приводить.
Серпень 2010 р. — 2 грн.
Лютий 2015 р. — 4 грн.
Липень 2017 р. — 5 грн.
Липень 2018го (очікується) — 8 грн.
3. Вартість оренди квартир — сезонна прив’язка до літа та комуналки
Як стверджують експерти, після завершення опалювального сезону у власників квартир з’являється проміжний період, коли є можливість підвищити ціни. Найчастіше взимку ціни не підвищують, оскільки квартирантам доводиться віддавати значні суми за комуналку (переважно опалення і гарячу воду).
Тому, щоб не втратити мешканців, орендодавці не наважуються на такі кардинальні кроки. А влітку, коли йде певна орендна міграція, якраз вдалий момент, щоб підняти ціну в розрахунку на осінній попит, який з початком нового ділового сезону гарантовано зростає в рази.
В останні роки оренда квартир додає таким чином у середньому 15–20%. Тому вважається, що навесні краще орендувати квартиру, ніж восени.
Отже, ми привели лише три сфери, де помітили ефект специфічного літнього впливу на тарифи. Розуміючи, що економічні фактори, які насправді визначають собівартість тих чи інших ресурсів, товарів, послуг у той чи інший період часу, діють у комплексі.
Можливо, підвищення цін улітку — лише збіг обставин (сезонного попиту та пропозиції, політичних та економічних рішень у державі). Хоча виключати певну психологічну складову таких рішень теж не варто. Підвищення цін, особливо регульованих державою, ніколи не буває популярним у народі.
Тому не здивуємось, якщо дрібні цінові «фокуси», як оці літні підвищення, є певною стратегією зменшення потенційного соціального напруження. Бо хто ж особливо обурюється тим цінам, які «десь там і колись», а я «тут і зараз» на відпочинку?

Марина НЕЧИПОРЕНКО, Укрінформ