Доцільність таких змін пояснив голова комісії Дмитро Вовк: «Таке рішення дозволить мобілізувати енергоефективність, мобілізувати інвестиції в галузь і зробити наше життя і наших нащадків більш здоровим та чистим» (!?) Не менш цікавою є економічна обґрунтованість тарифів у трактуванні головного регулятора. Голова НКРЕКП Дмитро Вовк підкреслив: «Комісія ухвалювала рішення у прозорий спосіб. Після отримання рішення Кабміну ми провели моніторинг цін на природний газ. Також врахували рівень доходів населення та систему субсидій» (!??)
Виявляється, рівень доходів останнім часом так зріс, що запросто можемо платити подвійне комірне. Але ж і до того тарифи не стояли на місці. Загалом останнім часом ціни на газ підвищилися вшестеро, на електроенергію — втричі, опалення і гарячу воду — вчетверо. У скільки підвищилися заробітні плати і пенсії, нехай кожен порахує сам.
Однак повернімося до крайнього, але не останнього здорожчання (вже анонсується черговий стрибок цін на холодну воду та електроенергію). Отож усе розпочалося з рішення уряду, ухваленого 27 квітня нинішнього року, коли встановили єдину ціну на газ для населення (6879 грн за 1 тис. куб.). Окрім того, прибрали ліміт у 200 куб. м на місяць, за які населення платило по 3600 грн. Понаднормове паливо коштувало 7200 грн.
Визначаючи розмір тарифів, фахівці враховували зростання паливної складової в їхній структурі: газу — на 474 грн за Гкал., електроенергії — на 13 грн за Гкал., а також заробітних плат — на 9 грн за Гкал., зазначила керівник профільного управління НКРЕКП Світлана Чорних.
Компетентність комісії піддала сумніву присутня на її засіданні народний депутат Юлія Тимошенко. Вона вважає здорожчання газу і підвищення комунальних тарифів економічно необґрунтованими і збирається оскаржувати їх у суді. Передусім, мотивує це тим, що вітчизняний газ, який має йти на потреби населення, дешевший, ніж імпортований. А 2015 року Україна видобула майже 20 млрд куб. блакитного палива, населення ж спожило трохи більше 17 млрд.
Не погоджуються з новими тарифами й пересічні громадяни, на чиї плечі впаде непосильний тягар. Частина з них пікетувала будівлю Нацкомісії з вимогою не ухвалювати рішення про підвищення тарифів на опалення і гарячу воду. Бо й справді, як виживати не соціально незахищеним людям, а тим, хто донедавна ще тягнув на статус середнього класу, отримуючи 5–7 тис. грн зарплати чи 2,5–3 тис. пенсії?
До речі, пенсії їм за останні роки не підвищили ні на копійку, пільг у них немає, субсидії їм не належить видавати. Навіть при ціні 657 грн за гігакалорію за умов небувало теплої зими, коли нараховували лише одну гігакалорію у місяць, сплачувати комірне було дуже важко. А що як наступної зими вдарять морози, і однією гігакалорією за 1345 грн буде не обійтися?
Непосильність комунального тягаря для столичної громади відчув і мер Києва Володимир Кличко. Він звернувся до НКРЕКП та уряду з пропозицією переглянути тарифи на опалення і гарячу воду, наголосивши, що більшість киян не зможе оплачувати комунальні послуги за новими тарифами, і в комунальному господарстві може відбутися колапс.
Здається, й сам регулятор попри упевненість у власній правоті розуміє, що робить щось не те. Тож, мабуть, аби згладити шок від тарифних нововведень, одразу після голосування голова НКРЕКП повідомив, що комісія опрацьовує комплекс заходів, який дасть змогу в майбутньому знизити тарифи на тепло. Мовляв, регулятор робитиме все для збільшення рівня оснащеності житлового фонду будинковими лічильниками тепла з поточних 60% до 86%. Щодо решти, то за них відповідальні підприємства теплокомуненерго та органи місцевої влади.
І навіть більше. «Комісія проводить роботу із заміщення тепла з природного газу на тепло з вугілля там, де це можливо. У таких містах, як Київ, Чернігів, Черкаси, Суми, Калуш. Короткострокові заходи з «розшивки» вузьких місць у генерації і передачі теплової енергії, виробництво тепла з вугілля дозволять знизити середньозважену ціну для цих міст», — заявив головний регулятор.
Дещо при бажанні може зробити й місцева влада, хоча відомо, що тарифи на комунальні послуги нині компетенція не її, а НКРЕКП. Що саме, розповів депутат Київради, голова постійної Комісії з питань житловокомунального господарства та паливноенергетичного комплексу Володимир Бондаренко. Він переконаний: якщо фахово розібратися зі складовими тарифоутворення, то можна знайти кілька способів впливу. Передусім, не віддавати у користування олігархам розподільні пункти, бойлери і котельні, трансформаторні підстанції, розподільні пункти газових мереж, які є комунальною власністю, а хоча б передати їх в оренду за адекватну плату, і кошти спрямовувати у спеціально створений фонд розвитку міста.
Варто також стежити за обладнанням, своїм і орендатора чи управителя, яке експлуатується. Скажімо, зважати на енергоефективність насосів, якими користується водоканал. У Києві затрати при підкачуванні води становлять 35%, тоді як за кордоном — 5–7%.
Занадто високі втрати (на рівні 18%) води і теплоносія на шляху до споживача — ще одна сфера впливу місцевої влади. За кордоном ці показники значно менші. У нас же монополісти намагаються покривати свою безгосподарність за рахунок споживачів. Звідси й завищені норми споживання в будинках, де немає лічильників.
Придивитися слід і до хімічних реактивів, які використовуються для очищення води, до ціни на них. Величина тарифів також залежить від якості труб, по яких вона тече. Одні з них служать 70 років, інші — в десять разів менше: ржавіють, рвуться, потребують частих ремонтів. Не слід залишати поза увагою й проблеми, пов’язані з втратами електроенергії у міській мережі через крадіжки. Численні незаконно підключені МАФи несанкціоновано відбирають струм, розраховуючись не з міським бюджетом, а з корупціонерами, які «кришують» діяльність підприємців.
З газом також головний біль, якого слід позбутися. Якість палива часто досить низька. Особливо вона погіршилася після того, як транспортування і збут розділили. Виросла спокуса нарощувати обсяги, розбавляючи газ. Від цього значно зменшується його енергетична спроможність.
Місцева влада може впливати на тарифи й через наглядові ради при монополістах («Київгаз», «Київенерго», «Київводоканал»), сформовані від імені громади. Однак їх треба належним чином укомплектувати тими людьми, які б відстоювали інтереси цієї громади, а не олігархів чи колишньої влади.
Можна також зекономити на скороченні величезного і неефективного бюрократичного апарату, який працює в комунальному господарстві. Усе це вкупі із суворим обліком і контролем дасть змогу істотно здешевити тарифи, переконаний голова профільної комісії Київради.
Дариса ДАЦЮК