Люди з помітним неспокоєм роздягаються, але за наказом речі порядкують і числа запам’ятовують. Військова варта відкриває широкі дубові двері, і ціла громада — майже тритисячна за наказом входить до наступної великої зали, ясно освітленої, але зовсім порожньої. І тоді за наказом вартівників двері замикають, а світло гасять.
У ті хвилини на подвір’я в’їжджає авто і з нього виходять есесівці та санітар, який тримає у руках розпилювачі. Вони одягають на обличчя маски, відкривають частину даху зали і через нього опускають у залу розпилювачі з отруйним газом.
Отруйний газ починав діяти знизу, тож нещасні карабкалися по плечах сусідів чимраз вище, щоб їх газ не досягнув... Яка жахлива боротьба за продовження життя на кілька хвилин!
Опісля прислуга обмивала трупи, витягала золоті зуби і забирала вартісні предмети. Потім небіжчиків перевозили до крематорію. У кожному є по п’ятнадцять печей, отже, денно вони можуть спалити кілька тисяч людей, з яких залишається тільки купа попелу, що його прислуга висипає до річки, віддаленої від табору на кілька кілометрів».
Однією з найжахливіших сторінок Освенцима були медичні експерименти, які проводили лікарі СС над людьми, в тому числі над дітьми. Наприклад, в’язнів тяжко калічили, щоб експериментальним шляхом виявити оптимальні шляхи лікування тяжких поранень. Із цією метою жертвам у тіло вживляли різні предмети: металеві осколки, скло, іржаві гвіздки, тріски, сміття.
Вивчався також і розвиток різноманітних інфекційних захворювань. Хворих оперували без анестезії. Більшість дослідів приводила до болісної смерті піддослідних.
Велику кількість жертв становили діти, на яких випробовували смертельні дози транквілізаторів. Також у дітей забирали кров для німецьких солдатів. Дитяча кров вважалася чистою, тож дітей повністю знекровлювали.
Одним із таких садистів був Йозеф Менгеле, його було визнано найстрашнішим німецьким злочинцем. В’язні прозвали його «Ангелом смерті»: він особисто зустрічав поїзди з в’язнями. Лікар за освітою, він сам одних відбирав для своїх дослідів, других відправляв на роботу, а інших — у газові камери.
Найбільш жорстоко нацисти ставилися до бранців із числа колишніх червоноармійців: саме вони стали першими жертвами удушення газом. Важливість Аушвіца як місця масового знищення людей була проілюстрована відвідуванням концтабору самим рейхсфюрером СС Генріхом Гіммлером. Гіммлер тричі відвідував концтабір — у 1941-му, 1942-му і 1944 роках.
В Освенцимі перебувало і чимало українців. Зокрема, у липні 1942 року з Краківської в’язниці сюди перевезли 24 членів Організації Українських Націоналістів (ОУН).
Серед них був і рідний брат Степана Бандери, а також його побратими Володимир Дейчаківський, Леонтій Дяків, отець Микола Доманський, Теодор Галема, Михайло Гудима, Микола Коваль, Євген Лозинський, Володимир Мартинець та інші. Згодом до них приєдналися ще 120 оунівців, більшість з яких тут і знайшли свою смерть.
Концтабір «Бухенвальд» гітлерівці створили у 1937-му і за весь час його існування, тобто до травня 1945-го, тут побували майже 250 тисяч осіб. 55 тисяч із них було закатовано. Значну частину бранців становили червоноармійці.
Бухенвальд не був табором смерті, як, наприклад, Освенцим: тут не було газових камер або іншого обладнання для масового вбивства. Але й тут творилися жахіття. Наприклад, проводилися над людьми медичні експерименти, а дружина начальника табору фрау Ільзе Кох колекціонувала абажури, виготовлені з людської шкіри!..
До речі, коли цей концтабір відійшов — після поділу Німеччини між союзниками по антигітлерівській коаліції — Радянському Союзу, то НКВС перепрофілював його на «табір для ворогів народу», через який пройшли майже 30 тисяч інтернованих осіб.
З них понад 7 тисяч померли голодною смертю: НКВС виявився достойним продовжувачем справ СС...
Сергій ЗЯТЬЄВ
