До цього використання орального інсуліну було неможливим, оскільки гормон перетравлюється у шлунку. Якщо пероральний інсулін пройшов кислоту шлунка, далі проблема була у кишечнику. Дослідники пояснили, що інсулін — велика молекула, а стінки кишечника є бар’єром для більшості великих молекул.
Щоб подолати ці бар’єри, науковці ввели інсулін в іонну рідину. Потім інсуліноіонну рідку комбінацію одягнули у покриття, яке дозволило таблетці пройти через шлунок неушкодженою.
Далі вона розчинялась у тонкому кишечнику і звідти переміщалась у товсту кишку. За допомогою іонних рідин молекули інсуліну можуть проникати через стінку кишечника у кровотік.
Одним із переваг цієї форми інсуліну є те, що він більш стійкий до стерилізації.
Зазначається, що при ін’єкції інсуліну існує ризик помилки з дозою, що може викликати небезпечне зниження рівня цукру у крові. У разі орального інсуліну цей ризик зменшується.
Випробування за участю людей уже можуть початися через 3–5 років.