— От­же, чо­му ут­во­рюю­ть­ся ка­ме­ні в нир­ках?
— Урологи зазначають, що на це запитання немає однозначної відповіді. Адже на утворення каменів у нирках впливає безліч факторів. Причина утворення каменів — це порушення обміну речовин, особливо водно-сольового балансу і хімічного складу крові.
При утворенні каменів у нирках у сечі з’являється надлишок солей, що призводять до утворення та росту кристалів. Існує маса факторів, що викликають порушення обміну речовин і появу сечокам’яної хвороби.
— Що ж це за фак­то­ри?
— Підвищення вмісту мінеральних солей у воді, яку ми п’ємо. У тих областях, де вода жорстка, відсоток людей із каменями в нирках вищий. Очевидно, що мешканцям таких регіонів варто застосовувати всі способи і засоби для очищення і пом’якшення води.
Зловживання гострим, смаженим, солоним, кислим. Ці продукти збільшують кислотність сечі, що сприяє утворенню каменів. Сюди ж належить і зловживання мінеральною водою та звичайною сіллю. «Ми є те, що ми їмо». А якщо ми захоплюємося смаженою картоплею, то соромно питати, чому з’являються камені в нирках.
Недостатнє вживання рідини також сприяє утворенню каменів у нирках. Чим людина менше споживає рідини, тим більш концентрованою стає сеча. Солі у сечі при цьому кристалізуються, випадають у вигляді піску. Підвищення об’єму споживаної рідини розбавить кров і сечу і вимиватиме шкідливі речовини, не дозволяючи утворюватися кристалам.
Збільшувати споживання рідини необхідно до тієї межі, яка не матиме негативного впливу на серце. Від 2 до 3 літрів на добу буде достатньо за відсутності протипоказань.
А ще помітну роль відіграють кліматичні умови. У спекотному кліматі посилюється потовиділення, швидко відбувається зневоднення організму. І ми отримуємо концентрацію солей, що і призводить до каменеутворення.
Шкодить і гіподинамія. Застій крові погіршує харчування органів та тканин. У нерухомому стані кістково-м’язова система перестає нормально функціонувати, через що відбувається вимивання з кісток кальцію. А це призводить до підвищення кальцію в крові і, отже, в сечі, що підвищує ризик каменеутворення в нирках. Камені в нирках люблять спокійних, малорухомих людей. Так перестаньте ж бути такими!
— Як роз­піз­на­ти ка­ме­ні в нир­ках?
— Камені в нирках — досить поширене явище, проте людина може не здогадуватися про сечокам’яну хворобу аж до нападів ниркової кольки. Перший симптом сечокам’яної хвороби — біль із боку спини або з боку під ребрами. Її інтенсивність може змінюватися з часом, а характер болю може бути різним — від тупого до гострого.
Під час пересування каменя по сечоводу локалізація болю постійно змінюється: неприємні відчуття переходять від попереку на низ живота, стегна. Крім цього, у хворого з’являються часті позиви до сечовипускання, а сеча мутніє.
У цей момент дуже важливо правильно діагностувати захворювання і не переплутати його з іншими хворобами, а саме з апендицитом, холециститом, панкреатитом, кишковою непрохідністю або виразкою шлунка. Також може підвищитися температура, виступити холодний піт і з’явитися здуття живота.
— На­пев­не, у цьо­му ра­зі слід звер­ну­ти­ся до лі­ка­ря для під­твер­джен­ня діа­гно­зу?
— Звісно, адже самолікування може мати негативні наслідки для вашого організму. Щоб виявити у пацієнта сечокам’яну хворобу, необхідно, щоб він пройшов базове обстеження, в яке входить огляд у лікаря, збір анамнезу, здача загальноклінічного аналізу крові і сечі, УЗД органів сечовидільної системи, а також урографія.
Якщо під час обстеження у лікаря залишаються питання, він може призначити додаткові процедури для уточнення діагнозу. Комп’ютерна томографія, наприклад, дозволяє не тільки побачити камінь, але й підрахувати його щільність і обсяг.
Камені в нирках бувають різних видів. Вони відрізняються не тільки за формою і розміром, а також за розташуванням і хімічним складом. Камені можуть бути: змішаного хімічного складу, магнієві, кислотні, цистинові, кальцій-оксалатні та кальцій-фосфатні. Залежно від виду каменя і його розташування лікар підбирає найбільш ефективну методику лікування сечокам’яної хвороби.
— Які ж са­ме су­час­ні ме­то­ди лі­ку­ван­ня за­хво­рю­вань ни­рок мож­на ре­ко­мен­ду­ва­ти?
— ESWL, або екстракорпоральна ударно-хвильова літотрипсія, яку ще називають дистанційною літотрипсією (ДЛТ). Це — найменш інвазивний (травматичний, що проникає всередину) метод лікування нирковокам’яної хвороби, який полягає у роздробленні каменів за допомогою утвореної за межами людського організму ударної хвилі.
Розпад каменя в нирці відбувається внаслідок виникнення у ньому напружень, викликаних екстракорпоральною ударною хвилею. Ця процедура не вимагає госпіталізації і в більшості випадків проводиться амбулаторно.
Під час літотрипсії пацієнта вкладають на спеціальний стіл таким чином, щоб камінь опинився безпосередньо на шляху екстракорпоральної ударної хвилі. Найважливішим етапом лікування є точне виявлення місцезнаходження каменя, і з цією метою використовують ультразвукове і рентгенографічне дослідження.
PCNL — Percutaneous Nephrolithotripsy — черезшкірна (перкутанна) нефролітотрипсія, суть якої полягає у видаленні каменів із нирки з використанням нефроскопа, який вводять у нирку через невеликий розріз у шкірі. У процесі операції уролог штучно створює нирково-шкірний канал між ниркою і шкірою, через який нефроскоп вводять до нирки.
— Чи за­сто­со­ву­ють ни­ні ді­дів­ський опе­ра­цій­ний ме­тод лі­ку­ван­ня ка­ме­нів у нир­ках?
— Так, нирки лікують досі й операційним способом. Класичні операції при нефролітіазі включають у себе видалення каменя або каменів із нирки шляхом розрізу ниркової миски або розрізу ниркової паренхіми.
Класичні операції при лікуванні сечокам’яної хвороби виконують із загальною анестезією. Втім, до таких втручань урологи прагнуть вдаватись якомога рідше — лише за умови неможливості надання малоінвазивної допомоги хворому.

Ярослав ШЛАПАК, Укрінформ