Раніше медицина боролася з коклюшем, вважаючи його дитячою хворобою. Сьогодні коклюш небезпечний як для маленьких дітей, так і для підлітків, і для дорослих, які не пройшли повного курсу вакцинації або прищеплювалися так давно, що імунітету до інфекції в організмі немає.
Летальні випадки, викликані коклюшем, зустрічаються досить рідко, проте найбільш ризикують діти раннього віку (до року). Саме тому для вагітних жінок і людей, котрі контактують із новонародженими, принципово важливим є наявність щеплення від коклюшу.
— Які при­чи­ни ви­ник­нен­ня не­ду­ги?
— Хвороба викликається аеробною грамнегативною кокобацилою Bordetellapertussis. Джерелом інфекції є тільки людина з типовими і атиповими формами коклюшу. При цьому особливо небезпечними є хворі у початковій стадії захворювання. Також заразитися можна від здорових бактеріоносіїв. Інкубаційний період для коклюшу становить приблизно 7–14 днів із максимальним періодом у 3 тижні.
— Про які симп­то­ми слід пам’­ята­ти, ко­ли мо­ва за­хо­дить про кок­люш?
— Тривалість захворювання становить у середньому 6 тижнів. Перебіг захворювання відбувається у три стадії.
Про­дро­маль­ний пе­рі­од. Становить приблизно 1–2 тижні. У хворого відзначається нежить, помірне підвищення температури, кашель, який не проходить за допомогою протикашльових препаратів.
Па­ро­ксиз­маль­ний пе­рі­од. Приблизно до третього тижня коклюш переходить у пароксизмальну стадію. Для цього періоду характерно посилення кашлю, який набуває нападоподібного характеру, особливо в нічний час. З 3го по 4 тиждень відзначається спастичний кашель, що супроводжується виділенням мокроти. При нападі кашлю у хворого червоніє обличчя, випадає язик, можлива травматизація вуздечки язика.
Іноді під час нападу відбувається крововилив під слизову оболонку кон’юнктиви. У грудних дітей, як правило, не спостерігається типових нападів кашлю. У малюків виникає кілька кашльових поштовхів, після чого настає короткочасна зупинка дихання, яка може становити небезпеку для життя дитини.
Ста­дія оду­жан­ня. На цій стадії пароксизми виникають рідше і стають менш тяжкими. Стан пацієнта помітно покращується. Пароксизмальний кашель може з’явитися знову. Зазвичай його провокує гостра респіраторна вірусна інфекція.
— Як про­во­дить­ся діа­гно­сти­ка за­хво­рю­ван­ня?
— Ідентифікація збудника проводиться бактеріологічними методами. Мікроорганізми виділяють з мокротиння і мазків. При коклюші проводять серологічні дослідження для підтвердження діагнозу. Неспецифічним симптомом коклюшу є підвищений рівень ШОЕ. При появі ускладнень із боку дихальної системи показана рентгенографія легенів.
— Як від­бу­ває­ть­ся пе­ре­да­ча за­хво­рю­ван­ня?
— Коли інфікована людина кашляє або чхає, крихітні краплі слини, що містять бактерії, розлітаються і потрапляють у легені здорових людей, котрі перебувають поруч із хворим. Спалахи захворювання відбуваються з кількох причин. Перш за все — це вакцинація, проведена тільки у дитячому віці, на момент дорослішання організм уже втрачає імунітет до захворювання.
Крім того, навіть якщо не до кінця вакцинований дорослий і не хворів на коклюш у підлітковому віці, він може мати схильність до захворювання в подальшому. Діти ж не будуть повністю захищені від недуги, якщо не отримають щонайменше три дози вакцини.
— Чи іс­нує ди­фе­рен­ці­ація кок­лю­шу що­до тяж­ко­сті за­хво­рю­ван­ня?
— Залежно від тяжкості перебігу захворювання прийнято виділяти легкі, середньоважкі і тяжкі форми коклюшу.
При підозрі на коклюш необхідно терміново звернутися до лікаря. Лікування коклюшу має відбуватися тільки під медичним контролем. Хворому необхідно забезпечити спокій, оскільки дія зовнішніх дратівливих чинників може спровокувати розвиток нового пароксизму кашлю. Рекомендується часте провітрювання приміщення.
— Як же має про­хо­ди­ти лі­ку­ван­ня за­хво­рю­ван­ня?
— Як правило, коклюш лікується амбулаторно. Хворі повинні дихати зволоженим повітрям із достатнім вмістом кисню. Харчування має бути повноцінним, дробовим. Рекомендується обмежити вплив на нервову систему (інтенсивні слухові або зорові стимуляції). При нормальній температурі рекомендується багато часу проводити на свіжому повітрі.
При катаральному періоді доцільне призначення антибіотикотерапії у середньотерапевтичних дозах. Як правило, застосовують макроліди, аміноглікозиди, ампіцилін або левоміцетин. Часто в комплексі з антибіотиками призначають специфічний противококлюшний гаммаглобулін.
З патогенетичних засобів хворим призначають антигістамінні препарати із седативним ефектом. У судомний період доцільне призначення спазмолітиків. У важких випадках існує необхідність у прийомі нейролептиків.
Препарати від кашлю, відхаркувальні засоби і муколітики не справляють істотного впливу при коклюші. А протикашльові препарати із центральним механізмом дії при коклюші протипоказані.
Крім медикаментозної терапії, при коклюші застосовується фізіотерапія, інгаляції, оксігенобаротерапія й інші методики лікування.
Повітря у приміщенні, де перебуває хворий, можна додатково іонізувати спеціальним пристроєм — іонізатором. Ну і, само собою, хворим дорослим і дітям слід постійно носити пов’язку, як і тим, хто доглядає за хворим.
— Яки­ми ус­клад­нен­ня­ми за­гро­жує кок­люш?
— Найбільш частим ускладненням коклюшу є пневмонія, яка може бути обумовлена коклюшовою паличкою або ж приєднанням вторинної бактеріальної інфекції. Особливо важко (зі значною летальністю) перебігає коклюш у немовлят.
Більшість же людей переносить коклюш без особливих ускладнень. Іноді побічні ефекти можуть бути досить серйозними, наприклад лопаються кровоносні судини під шкірою або в білках очей, розвивається черевна грижа, а також фіксуються тріщини в ребрах.
У немовлят, особливо у віці до 6 місяців, ускладнення, викликані коклюшем, більш серйозні і полягають у такому: виникнення і розвиток вушних інфекцій; пневмонія; уповільнення або зупинка дихання; зневоднення, судоми; пошкодження головного мозку.
Немовлят і дітей, хворих на коклюш, зазвичай госпіталізують і проводять лікування в умовах стаціонару. Тяжкість симптомів може бути такою сильною, що стан дитини потребує невідкладної допомоги лікаря.
Що ж стосується профілактики, то єдиною ефективною профілактикою коклюшу є вакцинація.

Ярослав ШЛАПАК, Укрінформ