Другий важливий орієнтир, який пропонує Президент, — підвищення ВВП на душу населення вдвічі — до 16 тис. дол. з урахуванням купівельної спроможності. Торік цей показник сягав 7400 дол. Але це «середня температура по лікарні», і, звичайно, більшості наших співгромадян далеко до таких розкошів. У Росії на душу припадає 18 тис. дол., це більше за плановий показник, якого ми прагнемо досягти до 2020 року.
Третій орієнтир — покращення місця України у рейтингу ведення бізнесу. Зараз вона посідає 162-е місце, а за підключенням підприємств до комунікацій, зокрема енергетичних — 172-е, за регулюванням торгівлі, в тому числі пов’язаної з митною політикою, — 148-е, за захистом інвесторів — 128-е.
Глава держави встановив завдання, аби наша країна потрапила у двадцятку найкращих держав за умовами ведення бізнесу. В цій сфері є серйозні проблеми, приміром з оподаткуванням і адмініструванням податків. Мета поставлена амбітна. Однак з огляду на досвід Грузії, яка десять років тому була на нашому рівні, а тепер посідає восьме місце у світі за легкістю ведення бізнесу, досяжна.
Якщо задум Президента таки вдасться втілити в наше буття, то у 2020 році українці можуть впритул наблизитися до європейських стандартів життя. Вони житимуть довше, інфляція зменшиться у 20 разів, влада оновиться на 70%. І у 2020 році Україна зможе подати заявку на вступ до ЄС, сподівається П. Порошенко й твердить, що над реформами почали працювати буквально з першого дня опанування ним влади. А новий парламент отримає всі необхідні законопроекти.
Ще один фронт
Час братися за економіку, хоч і не вщухли гармати, наголошує Глава держави. У війні відносне перемир’я, але розслаблятися не можна. На армію потрібні гроші. Кошти необхідні й на знекровлену війною економіку. Тож реформування для України — це ще один фронт. При малодієздатній державі недовго й програти. Задовольнити оборонні потреби може лише сильна, потужна економіка. Головна причина зволікань із реформами — очевидна і всім зрозуміла. Це — війна.
Однак тепер нема ані виправдань, ані часу для зволікань. Питання стоїть руба — бути чи не бути Україні. І тому за реформами нам аж горить. Президент переконаний, що шлях непростих, тектонічних змін нам треба не просто пройти, його треба пробігти. І головне — не озиратися назад. Насправді всі ці дні війни у стінах Адміністрації Президента переймалися не тільки танками та бронежилетами.
Тут з’явився унікальний, досі незнаний інструмент, який може витягнути Україну з економічної прірви. Це — спеціальне Агентство при Національній раді реформ. У ньому немає багатоповерхових адмінбудівель, ні автопарку, ні величезного апарату чиновників. Але його роль у перетворенні України може стати вагомішою за всі міністерства, разом узяті.
Суть Агентства — прямий контакт із західними експертами завдяки європейським фахівцям форсування ідей, всіх головних реформ. До того ж іноземні донорські фонди, банки, фінансові організації даватимуть на наші реформи гроші, а відтак і контролюватимуть їх. Тож красти в іноземців буде важче.
Нова українська влада вирішила не винаходити велосипед, а пройти шлях Польщі та інших східноєвропейських країн. П. Порошенко впевнений у тому, що в результаті виборів у Верховній Раді буде створена реформаторська більшість. Новий парламент — це ще один інструмент для позитивних перетворень, адже якими б гарними не були реформи, за них треба проголосувати.
Глава держави сподівається на новий прогресивний склад депутатів. І обіцяє: коли ті прийдуть до Верховної Ради, на них чекатимуть пакети реформ. Можна передбачити, що в межах економічних реформ кардинально зміниться Податковий кодекс. Уряд уже пропонує, щоб з українських зарплат відраховували не 41, а 15% єдиного соцвнеску.
Влада сподівається, що в Україні різко поменшає зарплат у конвертах. За цим посилять відповідальність. А чим більше грошей вийде з тіні, тим більше буде надходжень до бюджету. Для підприємців у 2,5 разу зменшиться кількість податків. Малий та середній бізнес на два роки отримає свободу. Його не перевірятимуть ні податківці, ні пожежники, ні санепідемстанція.
Для охорони здоров’я немає іншого виходу, аніж поступовий шлях до страхової медицини. А першою реформою, виступаючи на з’їзді суддів, П. Порошенко назвав судову. Він пообіцяв суддям автономне функціонування, незалежне від Верховної Ради та виконавчої гілки влади. Утім, над суддями з’явиться публічний контроль. Це вкладається у логіку ще однієї реформи — децентралізації влади. Місцевих чиновників більше контролюватиме місцева громада.
Судову ж реформу треба починати з боротьби з корупцією, зі створення Антикорупційного бюро — ще одного елемента реформ. Тобто органу, який ловитиме за руку чиновників-хабарників, які поки не по зубах міліції та прокурорам. Вибори міських голів ще у передвиборчій програмі Петро Порошенко обіцяв проводити у два тури, аби до влади не приходили випадкові люди.
Сумніви і дії
Однак чимало експертів не дуже вірять, що до 2020 року Україна зможе втілити амбітні реформи. Зокрема, що вдасться подвоїти ВВП на душу населення. І радять не гнатися за надпоказниками, а нарешті розпочинати реформи. Було б добре, щоб до розробки реформ долучилися різні політичні партії. Напередодні виборів політики спекулюють в основному питаннями війни і миру, а про реформи в економіці ніхто не згадує.
Партії мали б запропонувати виборцям реальні конкретні ідеї. У першу чергу ті, що стосуються люстрації та боротьби з корупцією. В Адміністрації Президента запевняють, що експерти й активісти вже плідно працюють над проектами реформ. Насамперед є здобутки у сфері антикорупційного законодавства і децентралізації.
Створено Національну раду реформ, до якої увійшли представники Верховної Ради, Президента, Кабміну. Будуть організовані цільові команди реформаторів, у яких працюватимуть посланці громадськості, влади, бізнесу, активісти. Зараз налаштовується система взаємодії. Для обговорення Стратегії реформ облаштовано спеціальний сайт.
Наших співгромадян дуже хвилює податкова реформа. Експерти кажуть, що вона може бути успішною лише в комплексі з іншими реформами. Є прихильники незмінного адміністрування і зменшення рівня податків. Але розумне адміністрування податків може зберегти більше грошей для бізнесу, ніж зменшення податкових ставок.
У Податковому кодексі можна намалювати будь-який рівень оподаткування. Та якщо податковий інспектор коригуватиме базу оподаткування для підприємця, то ставка не важлива. Уряд М. Азарова зменшував податкові ставки, та бізнес покращення не відчув і не міг відчути, бо податківці диктували податкове навантаження як хотіли. І немає різниці, що значиться у ПК.
Тому експерти радять починати податкову реформу зі змін адміністрування, а не з податкових ставок. Уряд зробив півкроку до реформи — скоротив кількість із податкових різниць, намагається покращити адміністрування податку на прибуток підприємств, аби зменшити можливість коригування податків. Та зменшити — це ще не відмовитися від коригування.
Майже всіх підприємців податківці ловлять на документальному оформленні трансакцій. Досить піймати одну неправильну податкову накладну, і підприємець опиняється на постійному гачку. Найбільший поштовх розвитку бізнесу дасть реформа податкового адміністрування, де є облік, коригування, оформлення різноманітних документів. Варто залишити лише інвойс, не зосереджуватися на угодах.
Вікно можливостей
Нині в уряді є представники громадянського суспільства, держапарату, бізнесу, неполітики. Вони мають різну підготовку, недоліки. Але уряд тягне Україну з двох ям — розваленого на початку 2014-го бюджету і війни, яка кожного дня зжирає сотні мільйонів гривень, руйнує підприємства, підштовхує інфляцію і валютний ринок. Для реформ до виборів було невелике вікно. Все, що встиг, уряд зробив — у стандартизації продукції, контролі за якістю харчів.
Деякий позитив внесли у держзакупівлі, є надія запровадити прозорі й зрозумілі електронні закупки. Але, на жаль, майже нічого не зроблено у фінансовій сфері. В Україні традиційно витратна частина бюджету більша за дохідну. Тож постійно практикується бюджетний секвестр. У 2012 р. ВВП збільшився на 0,2%, торік зростання було нульовим. Проте витратна частина кошторису вагомішала до 413 млрд грн та 419 млрд, цьогоріч планувалося 406 млрд. І все це відбувається через незбалансованість головного фінансового документа країни.
В Україні дуже поганий стан доріг. Безпека на дорогах — функція держави. У нас найбільша смертність серед працездатного населення. Значить, неефективно працює охорона здоров’я. В країні низька якість освіти. Тож маємо чимало дипломованих безробітних. Коли у роботодавців проблеми з пошуком персоналу, а випускники вишів не можуть знайти роботу, виходить, система освіти не працює на належному рівні. При цьому гроші з бюджету на освіту виділяються значні.
В результаті держава свої головні функції не виконує, а її громадяни платять податки. В Європі високе податкове навантаження. Але там нормальні дороги, хороша освіта й медицина. В Україні з людей намагаються взяти більше грошей, ніж вони здатні заплатити. Взамін наші громадяни не отримують якісних медичних і освітніх послуг, класних автошляхів, не відчувають захисту правоохоронців.
Поцупили машину, обікрали квартиру — злочинців, як правило, міліція не знаходить. Люди пишуть скарги на міліцейську бездіяльність, адже платять податки, аби держава виконувала безпекові функції. Держава з ними не справляється.
Розумні ліміти
В Грузії домоглись установлення ліміту витратної частини держбюджету. Із цього експерти радять починати реформи в Україні. Якщо, приміром, ліміт буде проголошено у 20%, то проблеми держави, як вона вкладатиметься в обмеження і скільки утримуватиме управлінців. Держава зобов’язана забезпечити зростання ВВП. Це — єдиний шлях фінансування бюджету.
Зараз, за різними оцінками, 60% нашої економіки в тіні, ВВП не зростає. Тому експерти виступають за те, щоб установити мінімальний поріг податків, які держава має зібрати. Оскільки держава не виконує соціальних функцій, треба їх у неї забрати. Не можна утримувати міністерства і відомства, які не виконують своїх функцій. Це — дуже простий і зрозумілий підхід до реформування.
Якщо витратна частина бюджету більша за кошти, які держава може зібрати, податкова служба стає заручницею конфлікту. Митарі мають витиснути гроші з бізнесу і спрямувати їх до держскарбниці. Можна призначити найпрогресивнішого керівника фіскальної служби, але є бюджет, перед яким поставлені надзавдання. Бізнес із цим не погоджується і ховається в тінь. Ось чому податкова реформа потягне за собою інші перетворення.
В Україні є хороші закони, проте вони не виконуються. Необхідно запровадити такі інструменти, що, навіть маючи вказівки зверху будь-якою ціною дати план, податківці не могли б порушити закон. Якщо податок із прибутку нараховується на прибуток, то як би не тлумачилися норми, зокрема щодо трирічної переплати, закон повинен працювати.
Це правило мусить передбачати звільнення платника податків від відповідальності. Має діяти принцип переваг економічної суті. Експерти радять зробити податки простими й зрозумілими, прибрати їхнє коригування. Тоді митарі не будуть «копати», куди все пішло. Простота передбачає єдиний документ, за яким треба платити, єдиний рахунок. Тоді не будуть штрафувати підприємця, який ненавмисно перерахував податок до Фонду з безробіття замість Пенсійного, і швидко повертатимуть незловмиснику гроші.
В Україні більше 70% ВВП формується у сфері послуг. Великий бізнес виводить гроші з-під оподаткування. Експерти рекомендують установити ліміт перерозподілу рентної плати. Хоча б 5% з обігу з продажу продукції за низькими цінами за кордоном. Бізнес хоче менше платити податків, треба зняти з нього це навантаження. Аналітики пропонують переглянути Трудовий кодекс, дати можливість роботодавцям легко звільняти найманих працівників.
Чимало людей не хочуть працювати ефективно. Повинна бути жорстка конкуренція на ринку праці. Капітал в Україні недооцінений, ринок праці перевантажений. В Україні менший ВВП, ніж у найближчих євросусідів, бо не можемо створити новітню продукцію, через низький освітній рівень відстаємо за технологіями виробництва. Доцільно скасувати більшість пільг і стимулювати розумне виробництво.
За природний газ Україна платить Росії шалені гроші, а раціонально користуватися власним паливом не вміє. Газ метан безгосподарно викидається в атмосферу, бо якби його ввели в експлуатацію, за недолугими законами довелось би платити 50% від вартості імпортного газу. Тож поки продовжуємо забруднювати атмосферу і не стимулюємо розумного виробництва палива.
Крім того, дуже важливо чітко виписати норми законів. Оскільки чимало з них можна прочитати по-різному, у нинішньому законодавстві багато розбіжностей, які можна використовувати проти платників податків.
Олена КОСЕНКО
