У МВФ очікують сповільнення економічного зростання у 90% країн. Експерти стверджують, що світова економіка переживає фазу одночасного уповільнення темпів розвитку. Але у 2020-му зростання світової економіки може прискоритися й до 3,7% завдяки розвитку країн Латинської Америки й Близького Сходу.
Утім, аналітики МВФ не заперечують, що цей прогноз може бути погіршений, якщо напруга у глобальній торгівлі зберігатиметься, а зниження обсягів виробництва у світі не зупиниться. Тоді темпи економічного зростання розвинутих економік сповільняться до 1,7% цьогоріч і 2020 року.
Такий сценарій може зачепити країни єврозони й США. Головна причина — скорочення обсягів виробництва і глобальної торгівлі.
Прогноз МВФ для Бразилії, Китаю, Росії, Індії, Мексики також несприятливий. Натомість економіки країн, що розвиваються, можуть показати зростання на 3,9% за результатами цього року і на 4,7% — у 2020-му.
Цьому сприятиме відновлення або менш глибока рецесія Туреччини, Аргентини, Ірану й поліпшення ситуації в країнах, де економіка сповільнювалася протягом 2019-го (Росія, Бразилія, Аргентина, Іран, Саудівська Аравія).
Курсові зигзаги
Найкращий спосіб пережити кризу — накопичувати резерви, зазначають експерти. За останні 4 роки Україна збільшила золотовалютні запаси з 5 млрд дол. до 22 млрд.
МВФ оновив свій прогноз щодо курсу гривні відносно долара до кінця 2019-го і на наступні роки. Його експерти очікують, що наприкінці 2019-го долар коштуватиме 26,75 грн, у 2020-му — 27,72 грн, а у 2021-му — 28,70 грн.
Раніше прогнозувалося, що середній курс гривні цьогоріч сягатиме 28,70 грн, у 2020-му — 30 грн, а у 2021-му — 30,55 грн. За оновленим прогнозом курс гривні суттєво перетне позначку 30 грн за долар у 2023-му, коли американська валюта коштуватиме 30,64 грн.
Експерти нагадують, що у вересні бізнесмени при плануванні своїх бюджетів на 2020-й закладали середній курс долара на рівні 28 грн.
Наші фінансові аналітики зауважують, що не варто сприймати курсові висновки МВФ як остаточні. Курс гривні не прив’язаний до економічних показників, тож складно прогнозувати, яким він буде у 2020-му й у наступні роки. Нині нацвалюта штучно укріпилася, бо Мінфін і НБУ створили умови, за яких іноземні інвестори активно скуповують облігації внутрішньої держпозики (ОВДП).
Робити прогнози щодо гривневої поведінки складно ще й тому, що наразі незрозуміло, якими темпами у найближчі роки зростатиме економіка. Курс нацвалюти може зміцнюватися й падати. У бюджеті-2019 курс гривні закладався на рівні 28,2 грн за долар, нині гривня зміцніла.
Цікаво, що МВФ запровадив нову економічну класифікацію країн. Тож від нинішнього жовтня Україна, Росія, Білорусь, Молдова включені до регіональної групи «Нова Європа, яка розвивається». Група «СНД» ліквідована.
Вітчизняні експерти зауважують, що МВФ підвищив показники зростання нашої економіки, врахувавши хороший урожай сільгоспкультур і збільшення обсягів детінізації економіки. Але експерти не надто радіють наступу детінізації й пояснюють, що коли вона відбувається, білий ВПП зростає, а загальний ВВП разом із тіньовою частиною може зменшуватися.
Зростання ВВП на 2–2,5–3% — це мізер для України, і може бути похибкою вимірювання, що пов’язане з детінізацією економіки. Якщо економіка зростатиме на 5–7%, це стане потужним сигналом для інвесторів — у країні підвищується купівельна спроможність, тож можна заводити інвестиції.
Нестандартні джерела
Наші експерти вважають, що за підсумками 2019-го інфляція сягатиме 9% чи 10% й наступного року буде більшою за прогнозовану МВФ. Вони вказують на нестандартні джерела нашої інфляції (у світі головним джерелом інфляції є збільшення пропозиції грошей).
Коли відбувається емісія, у фізичних і юросіб з’являється більше коштів, вони більше купують товарів і послуг. У нашій країні головним поштовхом для інфляції є девальвація нацвалюти. Коли падає гривня, все, що імпортується, дорожчає. Підвищуються ціни на бензин, дизпаливо, вони підштовхують вартість харчів.
Тисне на інфляцію й адміністративна детінізація економіки, підвищені податки підприємці перекладають на споживачів своєї продукції. Прискорення інфляції відчувалося й під час підвищення мінімальної зарплати, адже на бізнес збільшилося податкове навантаження.
В Україні інфляція залежить від владного ручного управління економікою. Якщо буде введена тотальна фіскалізація малого й середнього бізнесу, свої витрати він перекладатиме на споживачів. Підприємці, які не витримають фіскального тиску, припинятимуть свою діяльність і це призведе до пригнічення економічного відновлення, зростання цін.
Сподівання
Опитування керівників компаній, проведене НБУ у ІІІ кварталі, свідчить про те, що індекс ділової активності впав на 2%. Більше половини керівників планують підвищити зарплату працівникам, але таких у ІІІ кварталі менше, ніж у другому. Та попри це впродовж останніх років реальна зарплата в країні зростала.
Вже третій квартал поспіль бізнес поліпшує інфляційні очікування, сподівається, що інфляція буде меншою за 7%, це менше, ніж очікувалось у ІІ і І кварталах. Більше 50% опитаних вважають, що зростання споживчих цін буде більшим, ніж інфляція.
Бізнесмени очікують, що гривня зміцнюватиметься щодо долара завдяки купівлі іноземними інвесторами ОВДП та збільшенню врожайності в агросекторі.
Трохи більше, ніж у ІІ кварталі, керівників розраховують на зростання обсягів виробництва, найоптимістичніше налаштовані очільники транспортних підприємств. Більше третини компаній очікують поліпшення фінансового стану, кожна шоста компанія прогнозує, що кількість працюючих у ній зростатиме.
Компанії Житомирської та Волинської областей мають найбільші очікування щодо збільшення виплат працівникам. Ті, що трудяться у Хмельницькій і Кіровоградській областях, найменше очікують зростання зарплат. Загальні очікування щодо зростання витрат на зарплати послабились у ІІІ кварталі. Кожна сьома компанія планує скорочувати свій персонал.
Опитування виявило найнижчі очікування зростання зарплат у будівельних компаніях, малих підприємствах і підприємствах, які займаються лише експортними операціями. Найвищі очікування мають переробні підприємства, великі компанії й такі, що займаються імпортно-експортними операціями.
Представники профспілок зазначають, що на великих підприємствах, імовірно, враховуватимуть мінімалку, яка закладається у бюджет-2020. Але, щоб утримати працівників, керівникам доведеться підвищувати зарплату працівникам (людина, яка отримує гідну зарплату, не шукатиме кращого життя на чужині).
Високі ціни на сировину, матеріали, енергоносії обмежують здатність бізнесу нарощувати виробництво. Вартість електроенергії впливає на ціну матеріалів, які використовуються у промисловості, а Енергетична стратегія, за оцінками експертів, не сприятиме розвитку бізнесу у середньостроковій перспективі.
Рейтинги і плани
Бізнесменів засмучує те, що у світовому рейтингу конкурентоспроможності, на який звертають увагу інвестори, попри всі зусилля нової влади Україна цьогоріч опустилася з 83-го торішнього місця на 85-е. Тож наша країна опинилася на рівні Домініканської Республіки, а Росія, яка має таку ж сировинно-олігархічну економіку, посіла 45-е місце.
Правда, за рівнем освіти із 46-го місця наша країна піднялася на 44-е. А ось за здатністю до інновацій опустилася з 58-го на 60-е місце, за рівнем держінвестицій займає 104-у сходинку, за макроекономічною стабільністю — 133-ю, за фінансовою стабільністю — 136-у (це недалеко від аутсайдерів — Чаду та Йємену) зі 141 держави світу.
Експерти радять нашій владі детально аналізувати економічну діяльність лідерів такого рейтингу — Сінгапуру, США, Гонконгу, Швейцарії. Зокрема, Сінгапур планує активно розвивати нанотехнології, біотехнології, економіку знань, ІТ-сферу.
Поки ж уряд у своїй програмі планує створення 1 млн робочих місць, залучення 50 млрд дол. прямих іноземних інвестицій, зростання ВВП на 40% упродовж п’яти років, розвиток інфраструктури, турботу про довкілля, позитивний демографічний тренд (повернення трудових мігрантів, більшу народжуваність, меншу смертність).
Цілі амбітні. Але невідомо, як вони будуть досягнуті, якщо й надалі сповільнюватимуться темпи міжнародної торгівлі й Україна не отримуватиме належної експортної виручки за проданий метал і зерно.
В Експортній стратегії йдеться про щорічне зростання експорту впродовж п’яти років у середньому на 14,5–15%, але не зазначається, як цього буде досягнуто і чи вдасться перетворити вітчизняну економіку із сировинної на переробну.
Неясно, як розвиватиметься малий і середній бізнес. Мінфін обіцяє здешевити кредити, глава уряду запевняє, що це реально. Але чи зможуть банки видавати дешеві кредити, у них і зараз багато проблемних, неповернутих позик, вони стикаються з проблемами при стягненні заставного майна боржників, які не можуть, а часто й не хочуть повертати позичене.
Правда, обнадіює експертів те, що уряд визначив серед пріоритетів своєї Програми роботу над Угодою з ЄС про промисловий безвіз (Угода АСАА). Підписання цієї Угоди дасть можливість українським експортерам маркувати свою продукцію знаком СЕ та вільно продавати її на європейському ринку без додаткової сертифікації.
Потенційно Угода АСАА може охопити п’яту частину українського експорту до ЄС, передусім продукцію машинобудування. Крім економії часу та коштів експортерів на проходження сертифікації, Угода АСАА з ЄС сприятиме поліпшенню іміджу продукції, виготовленої в нашій країні, полегшить Україні доступ на інші глобальні ринки та збільшить її привабливість для локалізації виробництва.
Також без додаткової сертифікації до України зможе вільно завозитися й продаватися на нашому ринку виготовлена будь-де продукція, маркована європейським знаком відповідності СЕ. Це полегшить життя імпортерам та зменшить контрабанду.
Позитивно оцінюють експерти й програмні наміри уряду щодо спрощення митних процедур і зменшення їх тривалості. Це дуже важливо для малого й середнього бізнесу та компаній, які долучилися до ланцюгів світової доданої вартості. Приміром, виробляють запчастини для німецького автопрому. Чим коротший і простіший шлях до кінцевого виробництва, тим більше можна буде залучити іноземних інвестицій.
Важливо й те, що триватиме робота Офісу з просування експорту — державної інституції, яка допомагає малому й середньому бізнесу виходити на світові ринки зі своєю продукцією. Але трохи насторожує експертів заява глави уряду на одному офіційному заході про те, що «літаки продає Президент».
Літаки продають відділи з продаж. Президент і глава уряду долучаються до завершення угод з продажу. Не варто думати, що після поїздки Президента чи очільника уряду до якоїсь країни відразу від неї надійде купа замовлень на виготовлення важливої для неї продукції на наших теренах.
Замовлення надійдуть після того, як бізнес і профільні міністерства зроблять свою роботу, а президентські візити зміцнять цей процес.
Олена КОСЕНКО
