У Програмі чинного Кабінету Міністрів зазначено: «За досягнення кожної із запропонованих цілей в Уряді відповідатиме конкретна особа, що дозволить побудувати роботу за принципом орієнтованості на результат та ефективно здійснювати кадрову політику». Сподіватимемося, так воно й буде.
Натомість перше, що непокоїть, — намагання урядовців уже у вступній частині до Програми наперед виправдати можливе невиконання поставлених завдань: мовляв, як же багато проблем, що можуть зіпсувати очікуваний результат! З-поміж найбільших перепон, на думку урядовців, зокрема, такі:
• необхідність витрачати третину бюджету на повернення та обслуговування боргів;
• майже повністю зношена залізнична та річкова інфраструктура, поганий стан дорожньої мережі;
• неефективне комунальне господарство, через яке ми втрачаємо величезну кількість енергетичних ресурсів;
• слабкі економіка та державні інституції при сильних монополіях і неформальних групах впливу;
• загрозливо негативна демографічна динаміка (як унаслідок високої смертності, так і через масову міграцію українців за кордон);
• майже чверть населення живе за межею бідності;
• військовий конфлікт на частині територій Донецької та Луганської областей, утрата контролю над територією Автономної Республіки Крим;
• загроза продовження агресивних дій Російської Федерації (аж до прямого військового вторгнення).
З одного боку, не враховувати при виконанні Програми цих факторів не можна. З іншого — їх існування не має бути індульгенцією для міністрів (і влади загалом) за допущені помилки, непрофесіоналізм та, не дай Боже, — зумисні деструктивні дії. Тим паче що нівелювати вплив частини згаданих потенційно небезпечних факторів — безпосереднє завдання самого Кабінету Міністрів.
Щодо очікувань, до речі, то експертне середовище, а особливо — спільнота користувачів соцмереж, — як і завжди, розділилися на «Зе!оптимістів», «ПОП-песимістів» і «Укр-реалістів».
Є ще й не дуже активна компанія «ОПЗЖ-ностальжистів», котрі у коментарях традиційно згадують, як добре жилося за радянських часів і в умовах братання з Росією і як ми заможно й щасливо заживемо згодом, якщо домовимося про мир з агресором...
Оптимістам у Програмі подобається майже все. Песимісти нічого нового, чого б не прагнули (принаймні, на папері) попередні уряди, в ній не бачать. Реалісти ж намагаються пробитися через понад сотню сторінок «словесної руди», аби виокремити раціональне зерно — побачити (і проаналізувати) конкретні кроки, які, на думку урядовців, мають сприяти досягненню амбітних цілей.
Погоджуємося, «води» у тексті Програми і справді вистачає. Особливо у перших абзацах. Таке, скажімо, для прикладу: «Ця Програма — набір пріоритетних цілей, які ставить перед собою Уряд для того, щоб українці жили довше, безпечніше, заможніше та щасливіше. В основу Програми покладено людиноцентричний підхід».
Подібне ми з вами чули й читали уже не раз. Бо ж ніхто з попередніх урядовців не писав у програмних документах про «задоволення потреб влади, заради чого мають працювати усі без винятку громадяни» чи про «людиноненависницький», «олігархо-орієнтований» або «чиновницько-пупоземельний» підхід...
Часто-густо нагадують політичні гасла і назви окремих розділів Програми, яка «розписує» завдання для кожного центрального відомства. Але є і конкретика. Принаймні, конкретні цифри. Зокрема, виконання Програми за 5 років, як зазначається, має гарантувати:
• зростання економіки (ВВП) України на 40%;
• створення 1 мільйона нових робочих місць;
• залучення $50 мільярдів прямих іноземних інвестицій;
• розвиток інфраструктури, зокрема всі основні дороги (24 тис. км) приведуть у хороший стан, активно розвиватимуть залізницю, побудують 5 глибоководних портів та 15 аеропортів;
• забезпечення кожного українця на рівні реального прожиткового мінімуму;
• зменшення принаймні на 20% рівня забруднення довкілля;
• досягнення позитивного демографічного тренду (народжуватиметься і повертатиметься в Україну більше людей, ніж помиратиме і виїжджатиме).
Завдяки ж чому уряд Олексія Гончарука розраховує досягнути поставленої мети? І якими будуть пріоритети роботи Кабінету Міністрів за кожним з основних напрямків?
1. Завдання в освітній сфері
Основна частина урядової програми розпочинається з визначення пріоритетів у діяльності Міністерства освіти й науки. Це і не дивно. Адже діти, яким би «заяложеним» не було це визначення, — майбутнє країни. З-поміж конкретних заходів, покликаних сприяти виконанню поставлених завдань, виокремимо такі:
• щороку, починаючи з 2021-го, влада обіцяє забезпечити (і профінансувати) підвищення професійної кваліфікації за новими програмами щонайменше 10% педагогічних працівників закладів дошкільної освіти;
• планується щороку збільшувати щонайменше на 5% охоплення дітей з особливими освітніми потребами навчанням в інклюзивних групах закладів дошкільної освіти;
• влада гарантує, що кожна об’єднана територіальна громада матиме опорну школу із забезпеченим підвезенням учнів. Опорні школи в сільській місцевості одержать додаткову підтримку на розвиток освітнього простору, кабінетів природнично-математичних та інших предметів;
• відбудеться ревізія системи навчання молодих фахівців. Акцент робитимуть на професійній (здобуття професійно-технічної та фахової передвищої освіти) підготовці затребуваних на ринку праці спеціалістів. Відсоток здобувачів такої освіти має зрости щонайменше до 45% від щорічної кількості випускників шкіл.
Важливо також, що пріоритетом освітнього відомства з-поміж іншого має стати зменшення різниці у навчальних досягненнях випускників шкіл у сільській та міській місцевості за рахунок підвищення якості навчання на селі.
2. Система охорони здоров’я
У цьому розділі Програми також багато «красивих» цілей, які не можуть не радувати простого українця. Ще б пак. Оптимістам обіцяють:
• зменшення рівня смертності в Україні на 5%,
• збільшення очікуваної тривалості життя на 5%,
• зменшення кількості інфекційних захворювань на 20%,
• зменшення кількості випадків серцево-судинних захворювань у пацієнтів працездатного віку — на 10%.
Серед конкретних обіцянок — забезпечення доступу громадян до гарантованого пакета найбільш необхідних медичних послуг. Для цього планують продовжити укладати контракти між медичними закладами і державою за принципом «гроші ходять за пацієнтом». Завдяки цьому домогосподарства зможуть заощаджувати на лікуванні не менше 15% коштів. Також буде удосконалено систему контролю якості медичних послуг.
Породіллям гарантують безплатні та безпечні пологи в рамках програми державних гарантій медичного обслуговування населення. Завдяки цьому рівень дитячої смертності дітей віком до одного року має знизитися щонайменше на 15%.
Влада обіцяє: машина екстреної медичної допомоги доїжджатиме до пацієнта щонайпізніше за 10 хвилин після виклику у містах і за 20 — поза їх межами.
Розвиватиметься вітчизняна трансплантологія. У результаті щонайменше 30% пацієнтів, які раніше одержували послуги з трансплантації за кордоном, зможуть отримувати їх удома.
3. Соціальний захист населення
З-поміж завдань, які уряд ставить перед Міністерством соціальної політики, — суттєве покращення умов життя неповносправних громадян. Зокрема, засобами технічної реабілітації обіцяють забезпечити усіх українців, які цього потребують. Фізична і психологічна реабілітація будуть доступні всім.
Роботодавців стимулюватимуть брати на роботу людей з обмеженою працездатністю. Щонайменше 40% таких наших співвітчизників матимуть роботу, а 20% (у тому числі й завдяки програмам державної підтримки) зможуть започаткувати власний бізнес.
Міністерство у справах ветеранів, тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб опікуватиметься також розбудовою мережі «ветеранських просторів», що працюватимуть за принципом «рівний рівному» та будуть «єдиним вікном» надання послуг ветеранам, а також через надання послуг в онлайн-режимі за допомогою системи «E-ветеран».
В Україні також відкриють Національний центр психічного здоров’я ветеранів.
4. Транспортна інфраструктура
Один із пріоритетів урядової Програми — розвиток усіх видів транспортних перевезень: залізничних, автомобільних, водних і авіаційних. Приміром, на залізниці хочуть за 5 років оновити 200 локомотивів, 800 пасажирських вагонів, 10 електропоїздів «Інтерсіті», відремонтувати і оновити 5000 км дорожньої інфраструктури.
За рахунок інвестиційних коштів (із використанням механізму державно-приватного партнерства) планують модернізувати багато залізничних вокзалів. Зокрема, Центральний пасажирський вокзал Києва, вокзали у Миколаєві та Запоріжжі.
Влада розраховує також, що не менш ніж удвічі збільшаться обсяги перевезень пасажирів водним транспортом. Водні артерії активніше використовуватимуть для вантажоперевезень, зменшуючи таким чином навантаження на автошляхи.
Дорожнє будівництво, як то кажуть, — окрема тема. Новий уряд планує за 5 років відремонтувати 24 тисячі км доріг загального користування державного значення. У цей період в Україні почнеться будівництво перших платних та концесійних доріг.
Для забезпечення комфортних, безпечних та швидких подорожей нашими дорогами Кабмін обіцяє запровадити систему контролю якості будівництва автошляхів та їхньої безпеки. Захист доріг від руйнування забезпечуватимуть у тому числі через використання автоматичних засобів габаритно-вагового контролю WIM (Weigh-in-Motion). На вітчизняних автошляхах їх буде не менше 150.
5. Публічні сервіси та послуги
Очікуваний стандарт доступності таких сервісів і послуг уряд визначив в окремому додатку до Програми. Окрім граничного часу доїзду до пацієнта машини екстреної медичної допомоги, такі ж часові рамки встановлено і для прибуття наряду поліції та «пожежної» (у місті — до 10 хвилин, поза межами міст — до 20).
У додатку міститься ще кілька десятків стандартів, забезпечити які планується упродовж наступних п’яти років. Зокрема, визначено, що в будівлі кожного освітнього закладу мають бути туалетні приміщення зі 100% доступністю до них дітей з особливими потребами. Те ж стосується й забезпечення доступу до кожного поверху школи.
У кожній школі також повинен бути швидкісний Wі-Fі Інтернет — не менше 100 Мбіт/с. На кожні 300 школярів мають облаштувати принаймні два комп’ютерних класи по 15 комп’ютерів.
За новими стандартами соціальних послуг діти не житимуть в інтернатах. Протягом місяця кожен хлопчик чи дівчинка, утративши батьків, потраплятиме у малий груповий будинок або дитячий будинок сімейного типу.
Запропоновано такий стандарт: 1 малий груповий будинок або 1 дитячий будинок сімейного типу на кожні 8–10 дітей-сиріт або дітей, позбавлених батьківського піклування.
Також визначено, що в Україні має бути не менше 22 тисяч аптек, залучених до програми з реімбурсації «Доступні ліки». Усі адміністративні будівлі країни мають бути доступними для людей з інвалідністю.
6. Економіка та фінанси
Водночас чи не найбільше і оптимістів, і песимістів із реалістами цікавить, а за рахунок яких ресурсів планують забезпечити досягнення відповідних цілей? Адже однієї політичної волі та індивідуального й колективного ентузіазму явно замало. Відповіді шукаємо у розділах, присвячених пріоритетам діяльності Міністерств фінансів і розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства.
Фінансову систему країни, як і інші сфери, чекає модернізація. Держава розраховує заробляти більше. Причому податковий тиск на бізнес обіцяє не посилювати. Приріст забезпечуватимуть покращення адміністрування податків і зборів, а також тотальна детінізація економіки.
Тобто чесному бізнесу влада обіцяє купу усіляких «пряників», нечесному — «батіг», пов’язаний з унеможливленням різноманітних «схем» — як «чорних», так і «сірих», що наразі втілюються через прогалини в законодавстві.
Уряд і надалі планує боротися з цими явищами через підготовку й ініціювання відповідних законопроектів. Результатом цих та інших заходів, зокрема, мають бути:
• зниження бюджетного дефіциту до 1,5% в 2024-му та підтримання щорічного первинного профіциту в наступні роки,
• підвищення рейтингу України в Open Budget Index до 25-го місця за результатами оцінки 2024 року,
• зменшення витрат і часу платників податків на податкове адміністрування, а також зниження загального податкового навантаження,
• зменшення грошових і часових витрат для доброчесного бізнесу на проходження митних процедур не менше ніж на 5% щороку.
Серед заходів, які мають сприяти наповненню державної казни, — зокрема, дворазове збільшення експорту та скорочення витрат часу на оформлення експорту для експортерів з 66 годин у 2018 році до 24 — у 2024-му.
Україна розраховує досягнути домовленостей із ключовими торговими партнерами щодо лібералізації торгівлі, мінімізації застосування обмежувальних заходів на зовнішніх ринках.
Також у планах — лібералізація торгівлі послугами, усунення нетарифних бар’єрів у сфері митниці та промислових товарів («промисловий безвіз» — угода АСАА), аграрної та харчової продукції, послуг тощо.
У цьому зв’язку важливе й завдання щодо зменшення мит на українську продукцію на ключових ринках через виконання Угоди про асоціацію з ЄС, інших угод про зони вільної торгівлі, їх оновлення, використання можливостей СОТ, зняття антидемпінгових і захисних мит, які нині поширюються на українську продукцію.
Водночас завдяки поліпшенню інвестиційного клімату влада розраховує за 5 років залучити щонайменше $50 мільярдів прямих іноземних інвестицій. Але ця сума критично залежить від розвитку ситуації на сході країни.
Припинення російської агресії дозволить навіть збільшити обсяги залучення іноземного капіталу, ескалація ж дій Кремля — навпаки, призведе до зриву виконання поставлених завдань. Багато що залежить і від якості запропонованих владою структурних реформ та від їхнього сприйняття у середині країни.
Владислав ОБУХ, Укрінформ
