Можливими точками підйому економіки можуть стати прямі іноземні інвестиції, відродження промислового виробництва, створення додаткової вартості, розвиток внутрішнього споживання. У світі багато країн, які за рахунок внутрішнього споживання досягли суттєвого економічного зростання.
Але якщо наша економіка за п’ять років навіть додасть 40%, то лише наздожене обсяги 2013 року. На жаль, нині відсутня інвестиційна довіра до нашої держави, зазначає експерт. Держава не підтримує бізнесу, обравши роль надсуворого контролера-перевіряльника щодо нього.
У країні процвітає корупція, яку не може перемогти неефективна судова система. Швидкість подолання цих обмежувачів економічного розвитку і визначатиме темпи економічного зростання.
Владі доведеться ухвалювати непопулярні рішення, відкривати земельний ринок, при цьому враховувати досвід розвинутих країн, яким удалося створити економічне чудо. Необхідно вибудувати умови, які б допомогли втягнути в економіку заощадження українців, котрі лежать у них удома «мертвим капіталом».
Допоможуть розігріти вітчизняну економіку доступні кредити, в тому числі іпотека, захист прав власності, переконаний Олексій Чернишов.
Застереження
Виконавчий директор Центру соціально-економічних досліджень «Кейс Україна» Дмитро Боярчук зауважує: важливо, аби у погоні за амбітними планами економічний «поїзд» не зійшов із рейок.
Краще зростати повільно, але невпинно. Були часи, коли вітчизняна економіка зростала швидкими темпами, потім карколомно падала, зокрема у 2009 році наш ВВП недорахувався 15%. А економіка Польщі, з якою часто порівнюють нашу країну, того кризового року зросла на 2%.
В українських умовах майже всі ідеї стимулювання певних точок економічного зростання закінчувалися масштабними корупційними скандалами.
У багатьох країнах економіку підштовхують до розвитку індустріальні парки, до яких долучаються іноземні інвестори. У нашу країну вони активно не йдуть, бо бояться ризиків, тож необхідно створювати безризикове бізнес-середовище.
Нині вітчизняні банки видають дорогі кредити, НБУ намагається здешевити їх, зменшуючи облікову ставку. Але шлях до дешевих кредитів буде тривалим.
Надважливим є й захист прав власності. Великобританія давно експортує свої юридичні послуги, до її судів за справедливістю часто звертаються іноземці (навіть українські олігархи). Якщо в нашій судовій системі відбудуться позитивні зрушення, це стане сигналом для іноземних інвесторів.
Відкриття ринку землі для іноземних інвесторів може стати сигналом про незворотність змін — це реальний шанс для того, аби Україна з’явилася на інвестиційній карті світу.
Чимало експертів пропонують точкою зростання вітчизняної економіки обрати ІТ-галузь. На думку Дмитра Боярчука, ця галузь успішно розвивається й без усякої державної підтримки, сама знаходить кадри й ринки збуту для своїх послуг. Чим менше чиновники втручатимуться у бізнес, тим успішніше він розвиватиметься.
Нинішні плани уряду виглядають надто оптимістичними на тлі прогнозів міжнародних експертів щодо наближення чергової світової фінансово-економічної кризи. Але якщо в Україні буде запущено ринок землі, будуть проведені реформи силових структур та судової системи, цього буде достатньо, аби економіка зростала, але не так суттєво, як запланував уряд, переконаний Дмитро Боярчук.
Внутрішній попит
Директор економічних програм аналітичного центру «Український інститут майбутнього» Анатолій Амелін констатує, що зростання економіки під час світової кризи можливе за рахунок розвитку внутрішнього попиту.
Зокрема, у Китаї була розроблена програма на 580 млрд дол. (10% китайського ВВП) для втілення інфраструктурних проектів (будівництво доріг, аеропортів, морських портів, швидкісних залізниць).
Таким чином у Китаї було простимульовано внутрішній попит, створено нові робочі місця, люди працювали, отримували зарплату, купували на внутрішньому ринку продукти, побутову техніку, автомобілі і т. д.
Якщо є інвестиції, створюються робочі місця, зростає попит на працівників, зарплати, споживання, витрати. Новостворені компанії отримують прибутки, платять податки до державного бюджету. Завдяки інвестиціям у країні виготовляється продукція, яка заміщує імпорт, зростає експорт, поліпшується торговельний баланс країни.
За останні п’ять років зросла сума внутрішніх капітальних інвестицій у нашу економіку: у 2013 році їх було 12 млрд дол., торік — 21 млрд дол. За відкриття земельного ринку в економіку можуть зайти 30 млрд дол. внутрішніх інвестицій. Аграрії нарешті зможуть отримати кредити під ефективну земельну заставу й використовувати їх для розвитку свого бізнесу.
У наступні п’ять років вітчизняна енергетика потребуватиме мінімум 30 млрд дол. інвестицій. Торік країна імпортувала енергоресурсів на 13 млрд дол., і це при тому, що в Україні є родовища нафти і газу.
Є й значні запаси урану, та Україна не виробляє з нього ядерного палива, а купує його за 500 млн дол. Вартість будівництва заводу з переробки урану теж сягає 500 млн дол.
У 1970-х роках наша держава видобувала близько 80 млрд кубів газу, нині її видобуток не дотягує й до 20 млрд кубів, бо не надходять інвестиції у розвиток газовидобування.
На жаль, сума зовнішніх інвестицій залишається незначною, зауважує експерт. Нині у світі 2,5 трлн дол. вільних інвестиційних коштів. В Україну щороку заходить трохи більше 2 млрд дол., більша частина з них — це гроші українських громадян, виведені в низькоподаткові юрисдикції.
Наша країна має інформувати інвесторів про свої проекти, активно долучатися до міжнародних проектів. Лише у транспортну інфраструктуру Нового Шовкового шляху Китай планує вкласти більше 40 млрд дол. Україна могла б претендувати на 20 млрд дол. інвестицій. Як відомо, 1 долар інвестицій у транспортну інфраструктуру дає 2,5 дол. приросту ВВП.
Зазвичай інвестори обирають для своїх вкладень безризикову для їхніх доходів країну. В Україні іноземці можуть добре заробити, але стикаються з ризиками непередбачуваної державної політики й відсутності системи захисту приватної власності.
Анатолій Амелін, який родом із Донецька, вважає, що війна на Сході України суттєво не впливає на рішення інвесторів. Коли вони приїжджають до Києва, Дніпра, Харкова і бачать там спокійне життя, хорошу кухню, дорогі автомобілі, то змінюють своє ставлення до України.
Азійські економічні тигри (Гонконг, Тайвань, Південна Корея), нагадує експерт, тривалий час перебували у стані війни, відроджували свою економіку після Другої світової війни, змогли стати успішними, суттєво покращити якість життя своїх громадян.
Нині китайці готові активно будувати в Україні нові об’єкти. Війна для них не проблема. На тих територіях, де перебувають китайські економічні інтереси, конфлікти, як правило, припиняються.
Китайці готові переносити в Україну виробництво з Піднебесної, бо у її південних провінціях зарплати працівників перевищують 1200 дол., тож виготовляти продукцію там уже невигідно. Україна є логістичним плечем до основних ринків збуту китайських товарів, зокрема до європейських та арабських країн.
У планах китайських бізнесменів є наміри створення нових підприємств в Одеському, Львівському, Закарпатському регіонах. Але для цього вони хочуть змінити відносини з українською митницею. Зокрема, завозити сировину без розмитнення, виготовляти продукцію й відправляти її без розмитнення на експорт.
При цьому китайські інвестори забезпечуватимуть роботою українців, платитимуть їм зарплату й податки до українського бюджету. Продукцію, яка постачатиметься на наш ринок, вони пропонують пропускати через класичну процедуру розмитнення.
Стратегія
Для економічного зростання важлива стратегія розвитку країни, підкреслює експерт. Такі документи мають усі розвинені держави, зокрема Австралія та США — на 15 років, Великобританія — на 25, Китай — на 50 років.
Сусідня Польща ухвалила п’ятирічний план розвитку й систематично його виконує. Україна ж має безліч документів, які називаються стратегіями (торік була ухвалена енергетична стратегія до 2035 року), але не має трирічного чи п’ятирічного плану розвитку економіки.
Країни, які не мають довгострокових стратегічних планів, стають ресурсними для розвинутих держав, вони є незрозумілими для вітчизняного бізнесу, своїх громадян, а також для зовнішніх інвесторів.
Інвесторам без стратегічного плану розвитку країни складно оцінити, які пріоритети визначив уряд на довгострокову перспективу, як політики впливатимуть на ускладнення чи спрощення умов ведення бізнесу.
Тож Україні вкрай необхідний довгостроковий стратегічний план розвитку не на три, а як мінімум на 10 років. Він має передбачати роль і місце України на європейській і світовій карті соціально-економічного розвитку.
Нині фахівці Інституту майбутнього працюють над розробкою стратегії розвитку України і вірять у можливість до 2030 року збільшити українську економіку у 8 разів. Для цього потрібно мінімум у вісім разів підвищити продуктивність праці. У класичних старих економіках цього неможливо зробити.
Якщо не визначити у стратегічному плані, яку економіку ми будуємо, то вона залишатиметься сировинною. Європа, Росія, Сполучені Штати Америки використовуватимуть її як сировинний додаток для свого розвитку.
Але наша країна може стати європейським кластером. Для цього треба змінити систему освіти, систему фінансування науки, замінити корумповану судову систему.
Головними точками зростання вітчизняної економіки Анатолій Амелін вважає нові технології. Інвестиційний долар в ІТ-галузь приносить додаткових 5–20 дол., вона має найбільший науковий і людський потенціал.
У Харкові, Дніпрі, Львові, Києві можна створювати високотехнологічні кластери, як в Ізраїлі й деяких європейських країнах. Не варто забувати й про індустріальні парки і при їх створенні враховувати успішний іноземний досвід, зокрема турецький.
За допомогою індустріальних парків Туреччина активно залучає інвесторів, фінансує підведення до парків комунікацій, аби іноземні підприємці швидко створювали нове виробництво, робочі місця й місцеві жителі витрачали зароблене у своїй країні.
Завдання держави — створити правові, регуляційні умови, максимально лібералізовані для іноземних інвесторів і з пріоритетом для високих технологій. Решту має зробити ринок.
Олена КОСЕНКО
