Зараз економічних підстав для ослаблення гривні немає. На нацвалюту може впливати сезонний фактор, тож її курс може коливатися до відновлення осінньої бізнесової активності. Обвалити гривню могла б відсутність програми співпраці з МВФ, але учасники ринку давно зрозуміли, що Фонд із траншами для України не поспішатиме, тож валютний ринок не збурювався.
До формування нового парламенту й уряду очікувати відновлення співпраці з МВФ не варто. Адже у Фонду має бути контрагент для співпраці — уряд, а нинішній незабаром має скласти свої повноваження. Подібні ситуації знайомі ринку, і вони на нього вже суттєво не впливають.
Ринок цікавить бюджетна, фіскальна політика нового уряду, його відносини з бізнесом і західними партнерами, Нацбанком, МВФ. Нині інфляція уповільнилася до 9,6% у річному вимірі, проте ринок страждає від утрати ліквідності.
Деякі банки, в тому числі державні, позбавлені можливості зібрати достатню ліквідність, аби планувати дивіденди за минулі періоди. Свою ліквідність учасники фінринку в основному вкладають в облігації внутрішньої державної позики (ОВДП) під 18–18,5% при інфляції 9,6% (останнє розміщення відбулося на початку червня) й депозитні сертифікати НБУ під 15,5–16%.
За такої гарантованої дохідності від державних і нацбанківських цінних паперів у фінустанов немає жодних мотивів для кредитування реального сектора економіки, який може бути ризикованим.
Якщо не вивести НБУ з ринку запозичень, підприємства не отримуватимуть дешевих кредитів, констатує Ігор Уманський. Нацбанк зменшив ставку рефінансування з 18 до 17,5%, тож Мінфін не може залучати гроші через ОВДП на внутрішньому ринку дешевше за 17,5%, як і банки давати кредити за нижчою ставкою.
Зараз фінустанови видають позики під 25%, а то й під 40%, тож НБУ має переглянути свою кредитно-монетарну політику.
Головні помилки
Директор Експертно-аналітичного центру «Оптіма», доктор економічних наук, професор КНЕУ, головний консультант Експертно-аналітичного центру НБУ Тетяна Унковська наголошує, що головна помилка НБУ — неправильне розуміння природи інфляції.
Нацбанк бореться з інфляцією, наче вона спричинена попитом, перегрівом ринку, надмірною грошовою масою. Українська інфляція — це інфляція витрат. Саме динаміка валютного курсу визначає динаміку цін.
На початку 2015-го через помилки керівництва НБУ відбулася трикратна девальвація нацвалюти. Вона спричинила галопуючу інфляцію, яка у квітні 2015-го сягнула 60,4%. На початку 2014-го інфляція була нульовою, навіть спостерігалася тенденція до дефляції.
Експерт нагадала й про динаміку валютних резервів. На початку 2014-го чистих резервів налічувалося 15 млрд дол., сукупних — понад 20 млрд дол. До квітня 2015-го всі чисті резерви були витрачені. Допомогли вижити гроші МВФ та уряду США, який дав гарантії для розміщення міжнародних облігацій.
Хоча НБУ витратив валютні резерви на підтримку гривні, вона все одно обвалилася. Зазвичай, коли витрачаються резерви для стабілізації нацвалюти, її курс утримується. Тетяна Унковська переконана, що не було підстав для трикратної девальвації гривні.
Динаміка валютного курсу значною мірою визначається динамікою поточного рахунку платіжного балансу. У квітні 2015-го він досяг рівноваги — плюс 35 млн дол., тож не було об’єктивних підстав для шаленої девальвації нацвалюти.
Був політичний форс-мажор, військові ризики, але економічно можна було втримати гривню на рівні 12–13 за долар. Невелика девальвація була потрібна, аби не допустити суттєвого дефіциту поточного рахунку, але не така шалена, яку запустили.
Нині дефіцит платіжного балансу невеликий — мінус 0,3 млн дол., тому об’єктивних підстав для обвалу гривні чи валютної кризи немає. Важливо правильно проводити монетарну політику, впродовж п’яти років вона була неправильною. Проблему поглиблювала й політика уряду, вважає експерт.
І нагадує висновок архітектора економічного дива у Німеччині Людвіга Ерхарда, міністра економіки в уряді Конрада Аденауера, що основою валютної стабільності є економічне зростання. Якщо економіка зростатиме, розвиватиметься за інноваційною моделлю, вона буде основою для валютної стабільності.
Експерт звертає увагу на те, що НБУ почав інтенсивно видавати кредити овернайт (2–3 млрд грн на день) після парламентських виборів у листопаді 2014-го. По суті, ці операції не відігравали компенсаційної ролі у відтоці депозитів або рятуванні банків.
Причому гроші потрапляли до восьми зі 180 фінустанов. До яких саме — інформація закрита. МВФ вимагав розкрити цю таємницю, та НБУ береже її. Великі обсяги виданих утаємниченим банкам гривень рефінансування потрапляли на валютний ринок.
Тож існує кореляція між операціями овернайт і динамікою курсу, підкреслює експерт. Видав НБУ рефінансування у 2–3 млрд грн, вони поповнили валютний ринок і обвалили нацвалюту.
Експерти подали аналітичну записку про ситуацію на валютному ринку до Ради НБУ. Рада звернулася за роз’ясненнями до очільниці Нацбанку Валерії Гонтарєвої.
Вона запевняла, що валютний курс неважливий для країни. Але ж саме від валютного курсу залежать ціни, валютна стабільність, яка є надважливою. Навіть в умовах плаваючого курсу можна підтримувати певний коридор валютної стабільності, якщо грамотно проводити валютну політику.
Кредити овернайт зазвичай виконують технічну роль, не мають досягати шалених розмірів. Тому у експертів виникають запитання до фаховості команди НБУ.
Фахівці НБУ стверджують, що треба боротися з інфляцією з допомогою високої облікової ставки, необхідно гасити перегрітий попит. Тетяна Унковська констатує, що перегрітого попиту немає, навпаки, відбувається демонетизація економіки. Грошові агрегати не просто уповільнюють свій розвиток, грошова маса стискується.
Під час кризи, навпаки, треба накачувати економіку грошима, щоб вони стимулювали економіку, а не йшли на спекулятивні операції. В Україні ж грошова маса стискувалась, а інфляція зростала високими темпами. Зростання цін спричинило трикратну девальвацію гривні.
З початку 2014-го зменшилася монетизація економіки й глибина фінансового ринку, тобто покриття кредитами ВВП сягає лише 24%. Це свідчить про суттєве стиснення економіки, їй надскладно виживати в таких умовах. До цього призвела неправильна монетарна політика.
Суттєво впали й обсяги міжбанківського валютного ринку (до денних 300 млн дол., у 2013-му — 1,3–1,6 млрд), банки між собою практично не торгували. НБУ перебрав на себе функції брокера чи схемника.
Валютний ринок став надто вузьким, навіть два контрагенти можуть зробити на ньому все що завгодно.
Зараз валютний курс залежить від політичної волі, керівництва НБУ чи тих, хто впливає на нього. Поки спостерігається певна валютна стабільність. Якщо проводити правильну монетарну політику, можна створити реальну основу валютної стабільності, яка не буде хиткою і вразливою.
Нині всі гроші замкнено всередині банківської системи, зауважує Тетяна Унковська. Із середини 2014-го банки активно купують депозитні сертифікати (штучний безризиковий інструмент НБУ з великою дохідністю), у які дуже вигідно вкладати гроші, як і у ОВДП.
Сертифікатні відсотки НБУ виплачує з допомогою друкарського верстата: лише торік банки придбали сертифікатів на 33 млрд грн. Сертифікатно-облігаційна «гра» триває п’ять років. За рік через ці штучні інструменти проходить обсяг ВВП.
Упродовж дня на сертифікатних депозитах може розміщуватися до 50 млрд грн під 17,5%. А реальна економіка залишається без грошей, не розвивається, а стагнує. Тому, не маючи трудових перспектив, мільйони українців виїжджають за кордон, а підприємствам надскладно виживати без кредитів.
Таку монетарну політику треба поступово, виважено, нерізко змінювати. Німецькі консультанти, які працювали в Україні у 1991-му, вважали Україну найбільш перспективною серед держав СНД. Переконували, що наша країна буде «східноєвропейським тигром», бо має великий виробничий і науковий потенціал.
Україна була космічною, ядерною державою, яку створювали розумні інженери, математики, фізики, креативні люди, багато з яких уже працюють за кордоном. З 1991-го вітчизняний ВВП суттєво впав, треба ще 37%, аби зрівнятись з 1991 роком.
Розігріти економіку можна правильною монетарною політикою НБУ і уряду, необхідно розвивати інноваційну, а не сировинну економіку колоніального типу.
Нині НБУ проводить політику інфляційного таргетування, але не досягає намічених таргетів, неправильно розуміє природу інфляції й неправильно з нею бореться і цим гальмує економічне зростання. На сьогодні монетарна політика є проблемою, а не вирішенням проблем.
Необхідно поступово зменшувати ставки за депозитними сертифікатами, які мають виконувати технічну роль для банків, котрі розміщуватимуть на них гроші, що залишилися після операційної діяльності.
Зараз банки почали активно займатися споживчим кредитуванням, установлюючи високі ставки. Це — тривожна тенденція, бо рівень кредитної заборгованості домогосподарств зростає. НБУ має на це реагувати. Кредити підприємствам сягають лише 24% ВВП, у розвинутих країнах — 60–70% ВВП.
В Україні діє закон спадної віддачі, коли від наступної інвестованої грошової одиниці віддача зменшується. Це характерно для сировинної економіки колоніального типу.
Успішні інноваційні країни розвиваються за механізмом зростаючої віддачі, нині наш ІТ-сектор працює за такою моделлю. Україна має всі можливості стати успішною країною, в якій панує валютна стабільність, видаються дешеві кредити, зростають доходи людей, які не шукають щастя за кордоном, а працюють у рідній країні.
Інша точка зору
Іншу точку зору на валютну ситуацію має заступник директора Центру економічних стратегій Марія Репко. Вона нагадує, що саме під час анексії Криму і військових подій в Іловайську відбулося суттєве падіння гривні й відтік іноземних інвестицій. І на це реагував Нацбанк.
Тікали іноземні інвестиції і з Росії через європейські санкції й падав рубль. Тривалий час НБУ штучно підтримував курс 12 грн за 1 дол., витрачаючи на це валютні резерви.
І все тому, що Президент обіцяв саме такий курс. Ринок на це реагував за своїми законами, адже не може бути реальний курс 12, коли валютна динаміка інша. Розростався «чорний» ринок, на якому долар продавали за 16–18 грн. Хто працював у реальному бізнесі, знав про це.
Кредити овернайт НБУ видавав, аби убезпечити банки від відтоку депозитів, бо коли загострилася ситуація на сході країни, люди почали забирати гроші з банків. Тож треба було рятувати банківську систему — видавати кредити овернайт.
Зменшення монетарної бази й кредити овернайт взаємозалежні. Накачування економіки грошима призводить до зростання інфляції. Провідні фінансові експерти західних країн вважають, що інфляційне таргетування сприятиме зростанню української економіки. І підвищення облікової ставки НБУ в умовах високої інфляції — правильне рішення.
Важливо не втратити розуміння, що НБУ має бути незалежним. Грань між «контрольованим» і «захопленим» НБУ дуже тонка. «Захоплений» регулятор набагато страшніший, аніж регулятор, який робить помилки. Якщо не буде незалежності НБУ, ми опинимось у поганій ситуації.
Банківські контролери розповідають про три види банківського нагляду. Перший — коли контролер іде на перевірку і пише все як є. Бос наполягає все переписати як він знає.
Другий вид — коли контролер, ідучи на перевірку, вже знає, як треба описати ситуацію. Третій — коли контролер пише у звіті правду. Два перших сценарії практикуються, коли регулятор «захоплений», коли він не незалежний. Такого не можна допустити.
«Захопленість» НБУ шкодитиме фінансовій стабільності в країні й розвитку кредитування. Ідеї про підконтрольність Нацбанку уряду, іншим структурам чи людям можуть провокувати друк грошей для потреб уряду, монетизацію дефіциту бюджету, кредитування певних держпідприємств, як у 1990-х. Це небезпечно для економіки країни.
Помилки НБУ — це краще, ніж його «захоплення».
Тетяна Унковська спростовує міф про незалежність НБУ. Донедавна Нацбанк керувався з Банкової, його очільників викликали в Адміністрацію Президента чи звідти надходили листи до Ради НБУ з вказівками, що і як треба робити.
У міф про незалежність НБУ ніхто з фахівців не вірить. Треба формувати незалежну політику НБУ. Коли відсутні форс-мажорні, військові обставини, монетарна політика повинна мати інше спрямування. Нині вона загострює ризики, що були зовнішніми.
Народний депутат Вадим Денисенко нагадав, як нещодавно керівник польського центробанку заявив, що для розвитку польської економіки у цьому і наступному році треба залучити мінімум по 1 млн українців і білорусів.
Очільник НБУ говорить, що ціль нашого центробанку — зменшення інфляції до 5%. Замість того щоб розвивати економіку, як записано у Законі «Про Нацбанк», НБУ прагне зменшити інфляцію до 5%, як того вимагає МВФ.
Поки цього досягти не вдається, інфляція сягає 9,6%, може й зрости. Розрахунки свідчать, що зменшення інфляції на 1% може призвести до падіння ВВП на 0,5%.
Замість того щоб користуватись інфляцією як інструментом розвитку економіки, НБУ вважає інфляцію абсолютним злом.
Олена КОСЕНКО
