За збігом обставин у цей же час міністр закордонних справ Росії відвідує Сербію. Попри заборону ЄС, Росія офіційно домовляється добудовувати «Південний потік». Усі ухвалені раніше рішення залишаються в силі, ніяких змін у планах, які намітили дві держави, не відбулося. Все залишається, як домовлялись раніше.
На Полтавщині спливає ще кілька подробиць. Вибух на магістральному газогоні стався у місці, де об’єднуються чотири труби. Ще й біля єдиної лісопосадки. Еменесники знайшли сліди вибухівки. У такі випадковості головний міліціонер України не вірить. Це теракт. Є версія, що вибухівка була закладена під основу бетонної опори трубопроводу. Відтак сталися два короткі вибухи, потім великий.
Таку версію підтримує і глава уряду. Це диверсія, мета якої — підірвати репутацію України як надійного транзитера і легітимізувати побудову «Південого потоку». Зрозуміло, хто зацікавлений у тому, щоб підірвати довіру до нашої ГТС. Однак підступні плани провалились. На транзит газу до Європи аварія не вплинула. Це підтвердили і в «Газпромі» — проблем із транзитом немає, скільки російського палива увійшло до нашої ГТС, стільки ж і вийшло.
Поки маршрут «Уренгой — Помари — Ужгород» пошкоджений, потік палива переорієнтували на газогін «Прогрес». Спроби росіян говорити про зношеність наших труб — лукавство, твердять у Міненерго. Аварій на російських газогонах у вісім разів більше, ніж у нас. Українську ГТС будували ще за радянських часів і проектували на випадок ядерної війни.
Поки без колапсу
Особливість третьої газової війни Росії проти України в тому, що Білокам’яна веде її одразу на кількох фронтах. По-перше, відверті збройні дії проти нашої держави. Другий фронт — судовий, 16 червня «Газпром» подав на «Нафтогаз» позов до Стокгольмського арбітражу. Перевів Україну на систему передоплати за блакитне паливо і перекрив газовий вентиль. Зараз подаються лише ті обсяги газу, які «Газпром» транзитує через нашу ГТС до Європи.
Українці занепокоєні, чи буде газ у їхніх помешканнях. Експерти заспокоюють — російські настрої на українських кухнях, принаймні поки що, не позначатимуться. А все тому, що газ, який надходить до наших помешкань, не газпромівський, а вітчизняного видобування. Жодних підстав говорити про колапс, принаймні до вересня, немає. Після анексії Криму Україна видобуває майже 19 млрд кубів газу на рік.
Такі обсяги дозволяють забезпечити потреби населення. Та для проходження опалювального сезону і забезпечення транзиту закачати треба ще майже 20 млрд кубів палива. Зараз у сховищах накопичено 13,4 млрд кубів. Росія домагається, аби ми схибили, впевнений глава уряду. Це не газова проблема, це план Росії зі знищення України. Це ще один етап російської агресії проти української держави і нашої незалежності.
Наша країна не буде дотувати російський «Газпром». Українці не будуть щороку витягувати з кишень 5 млрд дол., аби Росія купувала за ці гроші зброю і захоплювала українську територію. Зброя України — закони і суд. До Стокгольмського арбітражу «Нафтогаз» подав на «Газпром» зустрічний позов. Росія в арбітражі вимагає сплати боргу у 4,5 млрд дол. за ціною, яку сама нарахувала.
Україна такого боргу не визнає, як і ціну на блакитне паливо у майже 500 дол. Борг рахує за ціною 268,5 дол., яка діяла у першому кварталі. Наразі «Нафтогаз» сплатив усе, що винен, — 786 млн дол. Однак суди можуть затягнутися на роки, а зима не за горами. Вирішенням проблеми, на думку урядовців, може стати модернізація вітчизняної ГТС. Для цього глава уряду запропонував створити компанію-оператора, контрольний пакет акцій якої належатиме українській державі.
Решту 49% можна передати газотранспортним компаніям ЄС та США. Основна претензія депутатів — «Газпром» може прибрати до рук нашу трубу через європейські компанії. Тому нардепи наголошують на публічному обговоренні процесу модернізації ГТС.
Сумнівні знижки
Україна відмовилася від пропозиції «Газпрому» знизити ціну на газ на 100 дол. за тисячу кубів до 385 дол. поза контрактом. Київ не вимагає газової знижки від Москви, а наполягає на зміні газової угоди на принципах ринкових цін. Україна вважає, що ринкова ціна на російське паливо — 268,5 дол. За такою ціною країна купувала газ у першому кварталі поточного року.
Газові знижки встановлює російський уряд, він може й зняти їх. Якщо газ — політична зброя, то вона в руках російського уряду. Якщо блакитне паливо, як у всьому світі, є товаром, то торгується на підставі контракту. Україна розрахувалася за ціною, яку вважає ринковою, — 268,5 дол., переказавши безспірну заборгованість — 786 млн дол., готова сплатити всі борги за ринковою ціною. А пастки і гачки, які Росія хоче розставити, Україна не сприймає, каже очільник уряду.
Нині вже зрозуміло, що Київ і Москва не особливо прагнули компромісу у питаннях поставок газу і його транзиту через територію України в ході переговорного процесу, сподіваючись на успіх в арбітражному розгляді. Пропонована «Газпромом» знижка понад скасування експортного мита не відповідає прагненням «Нафтогазу» скасувати чинний контракт.
У цілому рівень загальної недовіри довів: досягнення газових домовленостей є вкрай складною справою, якщо не безнадійною. Найбільш зацікавленою стороною у досягненні газового компромісу був і залишається Євросоюз. Він у разі відсутності домовленостей може відчути реальну загрозу зимового холоду, якщо транзит блакитного палива буде зірвано. Така загроза виникає, якщо до середини липня російський газ не закачають у наші газосховища.
За будь-яких варіантів розвитку подій Україні та Росії доведеться шукати тимчасове рішення. Оскільки розгляд позовів у Стокгольмському арбітражі може розтягнутися на місяці. Для деяких експертів не зовсім зрозумілою є позиція «Нафтогазу», який, посилаючись на ЄС, заявив про небажання сплатити заборгованість за ціною 326 дол. за тисячу кубів газу. Така ціна є середньою між 385 дол., яку розраховували за формулою чинного контракту при скасуванні експортного мита, і 268,5 дол., яка діяла у першому кварталі.
Ціна 326 дол. не має ринкової природи, очевидно, що переговори про взаємодію на період арбітражного розгляду триватимуть найближчим часом. Причина не лише у відсутності 100% гарантії на перемогу в Стокгольмському арбітражі, а й у значній залежності Росії, України та ЄС у питаннях поставок газу. Очевидно, що третя газова війна, якої можна було уникнути, стане неабияким приводом для просування «Газпромом» проекту «Південного потоку».
Цей газогін відбере транзит паливних потоків у нашої країни, яка поки що є найбільшим транзитером російського газу. Незважаючи на початок третьої газової війни, за нею неминуче настане газовий мир або принаймні замирення. Причина цього банальна — газова труба, яка з’єднує Росію, Україну та ЄС. Домовлятися доведеться доти, доки її використання потребуватимуть Брюссель, Київ та Москва.
План дій
Наразі у Києві готуються до тривалого протистояння з Москвою на газовому фронті. Керівник кризового енергетичного штабу віце-прем’єр-міністр Володимир Гройсман навіть доручив Міненерго та іншим міністерствам розробити план дій щодо забезпечення стабільного проходження Україною опалювального сезону без російського газу. Йдеться, зокрема, про енергозбереження, заміщення природнього газу іншим пальним, а також про його альтернативне постачання.
З початку осені очікується збільшення обсягу поставок газу в Україну за реверсною схемою з країн ЄС на рівні поки що фантастичних 18–20 млрд кубів. Зрозуміло, що «Газпром» намагатиметься всіма можливими засобами протидіяти організації реверсу, адже така схема зменшить обсяг закупівлі російського палива. Брюссель, у свою чергу, запропонував провести наступний раунд газових переговорів на початку липня. Часу для розв’язання конфлікту залишається дедалі менше.
Газова війна забирає сили і час, які можна було б присвятити боротьбі за реформи з відновлення економіки. Але ця боротьба, судячи з усього, триває. Принаймні, при Мінекономіки працює спеціальна рада, яка має надавати консультаційну допомогу Україні у проведенні економічних реформ. Створена вона за підтримки уряду Канади. У її складі — ключовий грузинський реформатор Каха Бендукідзе. Це вказує на те, досвід якої держави може знадобитись Україні.
Судова хроніка
Між тим аналітики нагадують, що звернення газових компаній до арбітражних судів неодноразово приводило до того, що «Газпром» знижував ціни на газ для євроспоживачів на 20–30, а то й 50%. Улітку 2013 р. арбітражний трибунал у Відні прийняв сторону німецької компанії RWE. Арбітраж підтвердив, що RWE має право на повернення від «Газпрому» частини платежів за російський газ, переказаних з травня 2010 р.
Суд також підтримав вимоги RWE щодо перегляду контрактної формули ціни в бік ринкової спотової ціни на газ. Два роки тому Стокгольмський арбітраж розглядав справу «Газпрому» та італійської компанії. В результаті італійці домоглися зниження ціни на блакитне паливо у понад 10%. У жовтні 2012 р. позов проти «Газпрому» подала Литва, вимагаючи повернути 1,5 млрд євро, сплачених за російське паливо.
У травні цього року стало відомо, що «Газпром» надасть литовській енергетичній компанії 20-відсоткову цінову знижку. Під загрозою звернень до арбітражного трибуналу на початку 2012 р. російський газовий монополіст ухвалив рішення про коригування цін у бік зниження за цілою низкою контрактів європейських споживачів. Цінове полегшення отримали французька, німецька, словацька, італійська, австрійська, турецька компанії.
Україна точно виграє у «Газпрому» в арбітражному суді, вважають експерти. Але головним буде те, яких умов доб’ється «Нафтогаз», наскільки вдасться змінити чинний газовий контракт, чи зникнуть невигідні положення, чи поверне російський монополіст гроші, сплачені через завищені ціни.
Оновлення «Нафтогазу»
Тим часом уряд вирішив розділити «Нафтогаз» на дві компанії відповідно до євростандартів. «Нафтогазу» потрібні реформи, хоча він є домінуючим на газовому ринку, але залишається надзвичайно неефективним. І причина не лише в регульованих тарифах для населення та теплоенергетики, які дотуються державою, а й у численних корупційних схемах. «Нафтогаз» замість прибутків генерує збитки. Покриває їх держава, випускаючи облігації внутрішньої позики. Упродовж останніх п’яти років на ці цілі було витрачено понад 73 млрд грн.
При цьому залучені гроші йшли не на розвиток, а на проїдання. Ще у 2009 р. Україна та ЄС підписали в Брюсселі декларацію про модернізацію ГТС. У цьому документі уряд узяв зобов’язання щодо реструктуризації «Нафтогазу». У 2011 р. Україна стала членом Європейського енергетичного співтовариства. І вимоги директив ЄС стали для неї обов’язковими.
Суть реформи, яку має втілити Україна, полягає у функціональному та юридичному розділенні різних видів діяльності на газовому ринку. Одна і та ж компанія чи холдинг не може займатися одночасно постачанням і транзитом газу. У цьому полягає суть Третього енергетичного пакету ЄС. Щодо України — дочірня структура «Нафтогазу» компанія «Укртрансгаз» має статус повністю незалежного оператора ГТС, а «Нафтогаз» залишає собі функції постачальника.
У перспективі це приведе до більшої прозорості компаній, стане неможливою ситуація, коли авансні платежі за транзит газу відразу будуть витрачатися на погашення боргу за спожитий газ. Це дасть більше надійності та розвиватиме ГТС. Отримавши весь обсяг прибутків, «Укртрансгаз» як оператор зможе залучати позики від європейських банків, швидше провести модернізацію ГТС.
У результаті реформ країна менше споживатиме технологічного газу, газова система стане надійнішою та ефективнішою. Можна буде розширити реверсне постачання блакитного палива, залучити до використання газосховищ європейські компанії, перенести закупівлю європейськими компаніями російського газу на східний кордон України. На газовому ринку зросте конкуренція, від якої виграють споживачі.
Уже зараз «Укртрансгаз» визначає місячний та річний баланс газу. Раніше ці функції виконував «Нафтогаз». І цим неодноразово зловживав, адже якраз на основі балансу відбувається розподіл і постачання газу. Саме незалежність оператора ГТС є гарантією чесної конкуренції, цінність якої не тільки у можливості вибору постачальників, а й у більш стабільних цінах на внутрішньому ринку.
Олена КОСЕНКО
