— Василю Івановичу, насамперед кілька слів про себе...
— Народився на Дніпропетровщині. Свого часу з відзнакою закінчив гірничий технікум у Марганці, працював у Нижньому Тагілі. Служив у лавах Військово-морського флоту. А згодом з відзнакою закінчив філософський факультет Київського держуніверситету імені Тараса Шевченка.
Жага до навчання була неабияка. Отож закінчив і аспірантуру. Викладав на філософському факультеті, був керівником соціологічної лабораторії університету, а у 1980 році ініціював створення першої в Україні кафедри соціології — кафедри галузевої соціології.
Керував проектом з вивчення лекційної пропаганди та інформаційної діяльності. Двадцять років — голова правління Товариства «Знання» України. А у 2002 році став ініціатором створення і президентом Університету сучасних знань при Товаристві.
— Товариство «Знання» нещодавно відзначило вагомий серйозний ювілей...
— Так, рік тому святкували черговий ювілей — 70 років Товариству «Знання» України. Сімдесят років тому провідними вченими України було створене Товариство «Знання» України, а його першим керівником став президент Академії наук УРСР, академік Олександр Палладін.
Увесь цей час Товариство активно несло просвітництво у маси. І сьогодні, коли інформація стала набагато доступнішою, просвітницька робота не втрачає своєї ваги.
Навпаки, перед просвітництвом постають нові виклики: бо якщо раніше було непросто здобути інформацію, то сьогодні важливо віднайти в тій інформаційній лавині, яку викидають на людину телебачення, ЗМІ, Інтернет, зерно правди.
Фейки, постправда, пропагандистська маніпуляція, міфи і відверта брехня, на жаль, стають реаліями нашого часу. Про здобутки минулого і виклики сьогодення саме і йшлося на VIII з’їзді Товариства «Знання», що відбувся у Київському планетарії минулого року.
— Але ж без молоді сьогодні ніяк...
— Саме так. Турбота про молоде покоління є важливою частиною соціальної роботи. При нашому Товаристві ось уже 18-й рік працює Університет сучасних знань, а при ньому — коледж. Ми постійно розроблюємо й здійснюємо креативні проекти.
Нещодавно наші молоді фахівці порушили питання про освіту майбутнього. Якою вона має бути? Для цього зібралися на прес-конференцію в Укрінформі. До нас доєднався Національний центр «Мала академія наук України».
Наша держава має головний ресурс — це наша молодь, наші таланти, які сьогодні, незважаючи на ті проблеми, які є в освіті, на матеріально технічну базу в школах, продовжують перемагати в міжнародних конкурсах. А Товариство «Знання» України сьогодні — це інструмент, як донести знання до людей, і таке поєднання самого середовища знань з Малою академією наук, де сьогодні близько 250 тисяч школярів, дасть змогу їм осягнути нові спеціальності.
В Університеті сучасних знань стартував і впроваджується проект «Освіта 5.0». Цей проект охоплює всю Україну. Молодь хоче змінити обличчя освіти в Україні. Наприклад, «Освіта 3.0» є найпоширенішою серед навчальних закладів, що передбачає пасивне отримання знань від учителів. «Освіта 4.0» — це освіта, коли ти сам є агентом своєї освіти і визначаєш, що тобі вчити.
А ось «Освіта 5.0» — це коли учень чи студент і вчитель — партнери у процесі пізнання світу. Центром уваги стають навички використання сучасних знань, навички ХХІ століття. Восени в Університеті сучасних знань плануємо провести глобальний форум «Освіта 5.0», куди запросимо світових лідерів освіти.
— Сьогодні ми говоримо про нову роль знання як стратегічного ресурсу суспільства...
— Так, нова роль знання полягає не тільки в тому, що воно нині виступає стратегічним ресурсом, а й у тому, що стає безпосереднім джерелом енергії. Адже знання — це інформація, яка є імпульсом для приведення в дію надзвичайно потужних систем. Потреби сьогодення істотно змінюють «пароль» цивілізації.
Гасло «Знання — це сила», світло, просвіта, розум, прогрес поступається місцем іншій формулі — «морально усвідомлене знання», знання як спосіб розв’язання проблем гуманними засобами.
— Василю Івановичу, Ви зараз часто виступаєте з темою про освіту в умовах війни.
— У Товаристві «Знання» національно-патріотичне виховання в умовах фактичної війни набирає пріоритетного напрямку. Створено програму діяльності, яка передбачає застосування широкого спектра заходів науково-просвітницької та культурно-освітньої діяльності.
Останнім часом Товариство проводить спільні заходи з різними творчими групами. Ми провели чимало просвітницьких заходів у різних прифронтових містечках.
Навесні, у Всесвітній день книги й авторського права наш черговий культурний десант із Києва прибув до Покровська на Донеччині.
Під час творчих зустрічей обговорили просвітницьку діяльність у розрізі викликів сьогодення, інформаційне забезпечення гуманізації ментального та мовно-культурного простору прифронтових міст України, презентували науково-популярний журнал Товариства «Знання» «Наука і суспільство».
Місто Покровськ називають західними воротами Донбасу. Раніше просто Гришине — так називалося найближче велике село. Саме тут, на станції Гришине, з 1904-го по 1908 роки жив і працював учителем співів у залізничній школі (залізничному двокласному училищі Міністерства народної освіти, яке було відкрите на базі паровозного депо станції Гришине у 1902 році) видатний український композитор Микола Леонтович, творчу спадщину якого для української та й для світової музичної культури важко оцінити.
Його окремі хорові мініатюри — це не обробки, а справжні оригінальні шедеври, створені на основі фольклорних джерел. А світова слава найкращого твору Миколи Леонтовича — «Щедрик» — надала Україні загальновизнану, впізнавану у багатьох країнах на різних континентах «культурну візитку».
— Для освіти, навчання у Вашому вузі, як Ви стверджуєте, не існує кордонів і вікових меж?
— Маю уточнити, що філії Університету сучасних знань є на Донеччині, Вінниччині, Житомирщині, у Кропивницькому... Навчаються у нас на підготовчому відділенні й іноземці та особи без громадянства з різних країн світу. На сьогодні це 30 студентів з Алжиру, Йорданії та Тунісу.
Щодо освіти для дорослих, то вона допомагає бути успішним у будь-якому віці. Освіта для дорослих прийшла від потреб суспільства. Тих дипломів, які люди отримали 10–20 років тому, вже не вистачає, аби почуватись успішним.
Така освіта має бути системною, зі спеціальними викладачами, які спеціалізуються на освіті дорослих. Це дасть змогу їм оволодіти сучасними технологіями та самим стати сучаснішими... Потрібно розвивати людські ресурси, щоб бути успішними в будь-якому віці.
— Товариство «Знання» послідовно відстоює національні інтереси України, усіляко допомагає зберегти територіальну цілісність нашої держави, національну єдність, сформувати громадянське суспільство, сприяти розвитку людини.
— Для цього Товариство «Знання» використовує різноманітні форми роботи: традиційне просвітництво, сучасні інформаційні технології, освіту дорослих, роботу Київського планетарію — одного з кращих в Європі, діяльність Університету сучасних знань, коледжу. Ми докладемо всіх зусиль для подальшого прогресу нашої країни, зміцнення державності та захисту національних інтересів.
Практично щодня одночасно на кількох майданчиках проводяться публічні заходи: фестивалі, лекції, конференції, круглі столи, творчі зустрічі, майстер-класи, клуби за інтересами.
До речі, це не жарт — у нас виступили всі відомі артисти, письменники, художники, журналісти, Герої України, всесвітньо відомі вчені. Ми обговорюємо питання історії, духовного життя, мови, розвитку України.
Всі лекції і творчі вечори безплатні й на них може прийти кожен охочий. Варто стежити за анонсами на нашому сайті.
— Назвіть, будь ласка, найзнаковіші події, які відбувалися на майданчиках Товариства «Знання» останнім часом.
— За участю Товариства спільно з культурно-освітніми організаціями у квітні цього року в спільному плані заходів, присвяченому відзначенню 400-річчя українського театру, було проведено Четвертий Всеукраїнський фестиваль аматорських театрів «День Театру», в якому переглянуто 119 вистав 107 колективів на семи театральних майданчиках.
Головою журі був голова Київської організації Товариства, професор Василь Неволов. У Фестивалі спеціальною нагородою Товариства «За нове просвітництво» переможцем було нагороджено колектив юних талантів з обмеженими можливостями з Волині. Цій події були присвячені також лекції та конференції в Хмельницькій, Миколаївській та Кіровоградській областях.
Яскраво і святково пройшов черговий Міжнародний проект-конкурс «Шевченко єднає народи» за активної участі Товариства і зібрав представників із 37 країн світу. Українська мова при читанні творів Кобзаря звучала з вуст гостей з Азії, Америки, Африки й Австралії.
У день перепоховання Тараса Шевченка у Товаристві відбулася презентація книги-альбому «Шевченкіана в екслібрисі: 1917–2017». Автор — Петро Нестеренко, член Спілки письменників України, кандидат мистецтвознавства. В презентації брав участь лауреат Шевченківської премії Леонід Андрієвський.
У конференц-залі Товариства та Зоряній залі Київського планетарію з успіхом пройшов уже четвертий «Франкофест» з блискучим показом вистави «Мойсей» Івана Франка Миколаївського академічного драматичного театру. Зараз готуємося до відзначення 200-річчя Пантелеймона Куліша.
Товариство ґрунтовно підготувало і креативно провело чергову Міжнародну наукову конференцію «Філософська антропологія та цивілізаційні виклики сучасності: ХІV Шинкаруківські читання», присвячену життю і творчості видатного українського філософа, першого президента Товариства «Знання» України, академіка Володимира Шинкарука.
До слова, додам, що на засіданні президії ухвалено рішення «Про заснування премії імені першого президента Товариства «Знання» України, академіка Володимира Шинкарука за вагомий внесок у науково-просвітницьку діяльність серед населення», затверджено Положення про цю премію.
— Ви є автором книжок, підручників, навчальних посібників...
— Так, студенти нашого та й не тільки вузу мають можливість користуватися підручниками «Суспільна думка», «Антропологія права», «Соціальна психологія організацій і управління», «Шевченко на всі часи», «Україна понад усе»...
— Одна з найголовніших Ваших місій... Як би продовжили думку?
— Перед нами стоїть завдання — дати те, чого замало в інформаційному полі. Насамперед додати людям душевного піднесення, запалу, бойового настрою, наявного позитиву. Зрештою, переконати наших громадян у великій розбіжності між подіями і тим, як вони подаються в інформаційному просторі (особливо сусідньої держави-агресора).
На жаль, сприйняття людиною наявної ситуації, як правило, має нахил до песимістичних сценаріїв, а це призводить до вразливих фобій, пригніченості, двоякості почуттів, які гасять нашу енергію. А наше завдання — творити конструктивний позитив. І це — одна з головних наших місій.
Людмила ЧЕЧЕЛЬ
