Композитору сподобалося лібрето. У цьому глибоко реалістичному творі оповідалося про те, що в молодості пережив і сам Пуччіні. Йдучи від сюжету роману А. Мюрже, Дж. Пуччіні збагатив зміст твору багатьма цікавими і дуже промовистими сюжетними лініями, виразними уточненнями.
Автор прагнув по-новому трактувати насамперед побутові моменти романтичної оповіді про непросте життя героїв, він відбирає найтиповіше для духу богемного середовища і з новою силою виявляє прихований гострий конфлікт — творча молодь і обиватель.
Саме це й робить оперу «Богема» завжди сучасною і актуальною. Суттєво змінилося щодо роману А. Мюрже оперне лібрето у співвідношенні комедійної і ліричної лінії, водночас композитор розкриває трагізм людської долі.
Музика «Богеми», як і всіх інших опер Дж. Пуччіні, наповнена щирим сердечним теплом. Над партитурою композитор працював вісім місяців, усе більше і більше переймаючись долями героїв своєї майбутньої опери, які попри усі перипетії бідного буття жили світлими мріями і надіями.
Світова прем’єра цього твору відбулася на сцені Туринського театру «Реджо» (Teatro Regio di Torino) 1 лютого 1896 року під керуванням 28-річного Артуро Тосканіні, вже досить відомого в музичному світі маестро, блискучого інтерпретатора насамперед музики Ріхарда Вагнера.
Незважаючи на дуже високі оцінки нового твору Дж. Пуччіні його оточенням — музикантами і близькими до видавничого дому Рікорді музичними критиками, з «Богемою» трапилася та сама прикрість, що і з більшістю опер композиторів другої половини ХІХ століття.
І хоча опера не була «освистана», проте туринська публіка прийняла її досить прохолодно, що дуже здивувало і засмутило композитора, який не сумнівався в успіху свого нового твору.
Але вже зовсім скоро театри почали наперебій включати цю оперу до своїх репертуарів. Сприяли зростанню популярності пуччінівського твору його прем’єри в Парижі (1898 рік) та Відні (1903).
У Києві «Богему» вперше поставили 1904 року. Потім були постановки 1913-го і 1958 років. 1969-го здійснили поновлення вистави. А потім — нові постановки у 1986-му і 1998 роках.
У новій постановці опери «Богема», за задумом постановників вистави, герої опери перебувають у дещо іншому часовому вимірі. Їхнім середовищем стала друга половина ХХ століття, яке неначе зближує сучасних глядачів з пуччінівськими героями.
— Ми невипадково обрали саме цей твір для чергового спільного проєкту з багаторічними друзями з Посольства Італії та Італійського інституту культури в Україні, адже оперу «Богема» Джакомо Пуччіні називають «зимовою казкою», — зазначив генеральний директор — художній керівник Національної опери України, народний артист Петро Чуприна.
Це — наш святковий подарунок усім пооціновувачам витонченого оперного мистецтва і перш за все — молоді, яка все частіше з’являється в нашій глядацькій залі. Головні герої цієї опери — молоді люди, сповнені творчої наснаги і бурхливих емоцій, щирі і відверті у своїх почуттях і прагненнях.
— Італійсько-український культурний діалог має безліч точок дотику, але є особливо плідним у царині оперного мистецтва, про що свідчить наше багаторічне партнерство з Київським оперним театром, — переконаний Надзвичайний і Повноважний Посол Італійської Республіки в Україні Давіде Ла Чечіліа.
Едуард ОВЧАРЕНКО,
фото Олександра ЛІНКЕВИЧА
