Останнім часом склалася добра традиція публікацій його історичних розвідок: від першого видання «Музично-історичних етюдів» Михайла Степаненка пройшло понад сім років, проте інтерес до його історичних досліджень не спадає.
Дбайливе ставлення до слова, майстерність письменника і фахівця принесли йому заслужене визнання у світі української музики. Про це свідчить успіх цього чисто просвітницького видання серед широкого загалу та фахівців.
Як підсумок своїх багаторічних досліджень і невтомних пошуків митець видав на суд читача збірку своїх історичних нарисів під загальною назвою «Статті. Дослідження. Спогади». Видана удруге видавництвом «ГРОНО» (на жаль, невеликим накладом — у 150 примірників), ця збірка стала бібліографічною рідкістю...
Ця збірка митця — своєрідне виявлення його палкої любові до рідної Батьківщини, до її національної історії та культури. Останнє видання її доповнене матеріалами, які охоплюють часовий простір від європейської та давньоруської історії ІХ століття («Тіні забутих предків»), культурно-мистецькі реалії України першої половини ХІХ століття у фактах біографії Миколи Маркевича («Микола Маркевич»), а також культурне життя Києва ХХ століття у спогадах про педагога Л. В. Калішевську («Калішe»).
Відкриваючи цю книжку, відразу відчуваєш, що автор по-справжньому вболіває за Україну, за її майбутнє. Про це й свідчать роздуми митця про долю культури у нашій країні. Професор Степаненко звертає увагу на вирішальну роль музичної культури у житті суспільства, її спроможність згуртовувати людей.
Головною проблемою, що непокоїть митця, є небезпечна тенденція відсторонення держави від культури. Це стосується фінансування, коли діячі культури весь час повинні йти до чиновників із простягнутою рукою і благати їх, щоб вони виконали закон про бюджет.
Державу аж ніяк не хвилює, що талановита молодь тим часом тікає за кордон. Ось таке відсмоктування інтелекту може призвести до справжньої культурної деградації.
Якщо найталановитіша молодь утече, то з чим залишиться Україна?
«А навіщо тоді держава існує?» — запитує професор.
Як людина і патріот, який щиро вболівав за долю України, він звертається до суспільства із застереженням: «Знищити культуру — це означає знищити Україну!»
От якби про це пам’ятала влада...
Володимир СКРИНЧЕНКО
