Культура
Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик
Субота Грудень 07, 2019

Шановні читачі! 15 червня 2018 року газеті "Демократична Україна"

(до жовтня 1991р. - "Радянська Україна") виповнилося 100 років!

 

П'ятниця, 08 Листопад 2019 17:00

Історія одного села – історія України

Rate this item
(0 votes)

«Той, хто дні стер» — фільм, який зачаровує з перших кадрів. Мальовничі краєвиди Поділля, скелі над Дністром перехоплюють подих. «Це ж наша Україна, — шепоче на вухо приятелька. — Як нам потрібно бачити ці красоти перед тим, як вирушати в кругосвітні подорожі». А потім на очах з’являються сльози... Фільм — про дійсність українського села. Села, що на межі виживання.

Фільм «Той, хто дні стер» українського режисера Дмитра Глухенького з перших допрем’єрних показів набуває популярності й розголосу.
У фільмі режисер розповідає історію кінематографіста-аматора, ветерана Другої світової війни Григорія Павленка, який скільки жив, стільки й знімав життя села Демшин, що в Кам’янець-Подільському районі на Хмельниччині.

Він створив музей, в якому беріг пам’ять про полеглих односельчан. Григорій Іванович пішов із життя, так і не довідавшись про долю свого правнука Сашка, який пішов воювати в російсько-українському протистоянні й загинув...
Дивовижна краса Дністровського каньйону й щоденні будні українського села Демшин. Фільм про пам’ять і забуття. Люди, забуваючи минулу війну, отримують нову.
Дмитро Глухенький розповідає, що фільм знімали десять років. Це була спроба вирвати хоч зернину пам’яті у того, хто дні стер...
«Одного разу мені випала нагода попрацювати в Кам’янець-Подільському районі, — розповідає режисер Дмитро Глухенький. — Я залюбки поїхав знайомитися з Поділлям.
Заїхали в село Демшин знімати місцевий музей. Там зустрів нас дідусь із теплим поглядом, розумними очима і провів екскурсію. Все було звично, допоки він не привідкрив завіси: з’ясувалося, що в дідуся Григорія Івановича своя власна кіностудія.
Гори кіноплівок, камер, проекторів, фотонегативів... домовилися з Григорієм Павленком про зустріч і співпрацю. Так почалася історія дружби упродовж десяти років».
Перша версія фільму була змонтована у 2011 році й продемонстрована у селі Демшин. На той час ще живими були герої стрічки. Вирішили продовжити зйомки. Фінальний монтаж проходив за підтримки Українського культурного фонду.
Режисер картини Дмитро Глухенький планує фільму фестивальне життя. Мріє фільм перекласти англійською й показувати в інших країнах. Найголовніша мрія — щоб село не вимирало, щоб поверталося туди життя, щоб розросталося родове дерево, а не гинула молодь.
— Я пройшов добрі уроки Григорія Павленка: зберігати пам’ять, робити добрі справи, — розповідає Дмитро Глухенький.
На допрем’єрний показ фільму в київський кінотеатр «Ліра» завітала народна артистка України Раїса Недашківська. Після перегляду актриса з надривом у голосі сказала: «Дмитре, Ви розірвали мою душу. Ви чудово висвітили наболілу тему нашого українського села в образі людини, яка писала пам’ять. Як добре, що є такі, як Ви, яким не байдужі проблеми українського села. Нам справді треба діяти».
Головний глядач фільму — звісно, українець. Старі плівки, записані Григорієм Павленком, — справжні скарби. Піснями озвучила фільм дружина режисера — заслужена артистка України, відома співачка й громадська діячка Руслана Лоцман.
Фільм — про красу української землі, про силу життя, про те, як берегти пам’ять батьків і дідів, має побачити кожен українець.

Людмила ЧЕЧЕЛЬ

Останнi новини


Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на «DUA.com.ua».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню
та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».