Вони сприяють гарному настрою, релаксації, а часом і лікують. Відбувається це завдяки взаємодії енергетики автора і природних матеріалів, використаних у роботах.
За основу для створення колажів Людмила Кобичева використовує прозорі натуральні тканини. А далі її фантазії не мають меж. На основі вміло знаходять свої місця природні матеріали: мушлі, камінці, бісер.
Наприклад, у роботі «Коли людини ще не було на Землі» використано дванадцять природних матеріалів. Робота «Андріївський узвіз» зіткана зі шкіри.
«Іноді ідеї мені приходять уві сні», — зізнається художниця. Цікавлюсь: як народжуються такі дивохудожники? 35 років пані Людмила працювала юрисконсультом в одній банківській установі столиці. Звісно, на дозвіллі трохи вишивала, малювала.
А почалося творче життя у Людмили Кобичевої вісімнадцять років тому з виходом на заслужений відпочинок. Та до всього стався ще й прикрий випадок: пішла з життя найрідніша людина — мама. Депресія завойовувала жінку.
На допомогу вчасно прийшов коханий чоловік Олександр. Одного дня він прийшов і повідомив дружині, що записав її на приватні уроки до Художньої академії.
Знаменита художниця Тетяна Яблонська побачила в Людмили Кобичевої творчу жилку й вчасно підтримала її. Вона навіть сказала своїй учениці: «У тебе прекрасне бачення й відчуття кольорів! А це дуже важливо для творчості. Ти ще здивуєш своєю майстерністю».
Так і вийшло. Роботи Людмили Кобичевої знайшли шанувальників у 16 країнах світу: Нідерландах, Франції, Німеччині, Італії, США, Канаді, Індії... Поціновувачів свого мистецтва пані Людмила дивувала на 30 виставках. На її рахунку — близько 500 колажів. Серед них — об’ємні колажі зі шкіри, напівкоштовного каміння.
На одній із виставок до пані Людмили підійшли дві художниціпочатківці: «Хочемо до Вас на майстерклас». Довго не погоджувалася давати уроки і все ж здалася: «Приходьте, подивитеся — як працюю з матеріалами, — запропонувала дівчатам».
І тут не помилилася. На виставці представлено й роботи учениць — Наталії Бойченко і Оксани Защик. Роботи Наталії вже прикрашають оселі в Італії і Нідерландах. Оксана, мама трьох синів, статист за фахом, знаходить час для творчості. На виставці Людмила Кобичева зізналася: «Доля подарувала мені не тільки щастя творити, а й талановитих учениць».
Авторка розробила нові прийоми, які надають роботам стереоефект і багатовимірність. На прозорій тканині промальовується фон, створюється колаж (іноді можуть бути дві рами). Об’ємна композиція складається зі шкіри, каменю чи інших матеріалів, які ніби висять у повітрі.
Фоном іноді може служити колір стіни. Основна мета художниці — заповнити простір позитивом живої природи, за яким частенько нудьгують жителі великих міст.
«Зовсім несподівано я отримала пропозицію презентувати свої твори від господині Шевченкової «Хати на Пріорці» Юлії Єрмоленко,— розповідає Людмила Кобичева. — Навіть не уявляла, як усе може бути. Та це фантастичне місце мене просто заворожило: магія старовинної оселі, духмяний запах трав, неповторна аура.
А ще ж як знаково: Тарас Шевченко жив у цій хаті два тижні саме у серпні 160 років тому! Для мене й моїх учениць велика честь виставлятись у цьому затишному місці. Моя подяка хрещениці цієї виставкизустрічі письменниці Мілі Іванцовій, яка запропонувала й благословила цю виставку».
З виставкової зали лунали пісні на слова Тараса Шевченка у виконанні сестер Галини і Людмили Турчак. Відвідувачі заворожено розглядають шедеври художниць.

Людмила ЧЕЧЕЛЬ
Фото авторки