Ненависть може породити лише ненависть. Злоба «заохочує» злобу. І наша вистава — заклик до того, аби люди над цим замислилися, усвідомили і жахнулися. Ця проблема дуже сучасна. Мені здається, що спектакль якось зможе допомогти на емоційному рівні відчути міру руйнації ненависті, усвідомити безглуздість ворожнечі», — наголосив Михайло Резнікович.
Режисер Кирило Кашліков відомий глядачам переважно як комедійний актор, який створив колоритні образи у виставах за творами Рея Куні «№ 13», «Занадто одружений таксист», «Занадто щасливий батько». Його попередня режисерська робота — «Солдатики» — була тепло зустрінута театралами та критикою, відзначена нагородами на кількох фестивалях.
Цього разу для Кирила головним було зацікавити класикою молодь, а тому відомий сюжет про кохання підлаштований під сучасне життя, адже любов із першого погляду, ворожнечу сімей, бажання і безсилля людей, які хочуть допомогти закоханим, можна зустріти й нині.
У виставі задіяно багато персонажів. Зупинимося лише на кількох із них. Джульєтта (артистка Шорена Сонія), з одного боку, — скромна дівчинка-підліток, а з другого — людина, яка може кохати так, як не кожен дорослий уміє. Ромео (Кирило Ніколаєв) достовірно переказує інтимну історію, сумнішої якої немає у світі. Меркуціо (Євген Адєєнко) переконливий завдяки своїм пластичним рухам. Образи синьйора Капулетті (Віктор Сарайкін) та його дружини (Ірина Новак) подані відразу виразно і мудро, а Монтеккі (Олег Замятін) з дружиною (Наталія Доля) правдиво передають трагедію ситуації. Також хотілося б відзначити професійну гру досвідчених акторів Надії Кондратовської (Годувальниця) та Бориса Вознюка (Брат Лоренцо, чернець).
Декорації, стилізовані під камінь, допомагають відтворити похмуру атмосферу Середньовіччя. А землистого кольору костюми немов уростають у землю.
Цікава деталь: нова постановка має назву «Джульєтта і Ромео». «Чому так? На мій погляд, саме Джульєтта є головною рушійною силою історії, саме вона здійснює найважливіші, доленосні вчинки. Крім того, якщо вже ми говоримо про кохання, варто визнати, що в усі часи в любові чоловік — «другий номер». Згадайте: сонети, подвиги, лицарські турніри. Завжди чоловік робив усе заради жінки. Тому, коли ми ставили виставу про кохання, для мене варіантів не було. Тільки так — «Джульєтта і Ромео». Ми говоримо не про хлопця і дівчину, а про дівчину і хлопця. Спочатку — вона, і тільки потім він», — розповів Кирило Кашліков.
Як відомо, Шекспір поклав в основу сюжету ворожнечу двох реально існуючих кланів — Монтеккі і Капулетті, однак ні слова не написав про причини цього конфлікту. Чому? Тому що запеклі вороги вже давно забули, чому почали ворогувати. Через десятиліття, а, можливо, й століття, ніхто не зміг, та й не захотів зрозуміти, що ні до чого доброго це протистояння не приведе. У війни немає майбутнього. А ненависть породжує ненависть. Саме про це шекспірівська історія, якій уже понад чотириста років.
Та, насамперед, цей твір — гімн невмирущому і вічному коханню, що, незважаючи на трагічні події, вселяє оптимізм.

Едуард ОВЧАРЕНКО
також у паперовій версії читайте:

• ДЗВІНОЧКИ— ОКРАСА ОСЕЛІ
• ЯКЩО РОЗПОЧАТИ ЖИТТЯ СПОЧАТКУ
• ПРАВДИВІ КРИМСЬКІ ХРОНІКИ