Це ексклюзивне святкове дійство було присвячене також Дню дипломата, що у світлі останніх подій у нашій країні видається особливо символічним.
Меломанам і професійним музикантам добре відомо, що нині в Європі спостерігається потужний сплеск інтересу до вокальної та інструментальної музичної культури епохи бароко й галантного стилю. Сучасний слухач, як і прихильники гарної музики за всіх часів, шукає й знаходить у творах Йоганна Себастьяна Баха, Антоніо Лучіо Вівальді, Георга Фрідріха Генделя гармонію, красу та любов. Одного разу в розмові зі своїм шанувальником Г. Гендель сказав: «Мені було б прикро, якби я приносив людям лише задоволення. Моя мета — робити їх кращими».
Ім’я видатного італійця А. Вівальді завжди викликає почуття легкості та піднесеності. Хвиля граційного подиху музики галантного стилю переносить нас до епохи легендарного музиканта — ХVIII століття. Тоді галантність асоціювалася з почуттями земного кохання, а розквіт відповідного стилю збігся з утвердженням думки основного музичного кредо епохи: «Музика — мова почуттів».
Художнім керівником Міжнародного фестивалю мистецтв «Діалоги культур» є народна артистка України Євгенія Басалаєва. Концерт «Маестро Вівальді та італійська музика з Нотної колекції Розумовських», що був проведений за сприяння Культурно-мистецького благодійного фонду Євгенії Басалаєвої «Київ-класік», — це презентація безцінних взірців італійської музики зі скарбниці Нотної колекції Олексія (1709–1771), Кирила (1728–1803) та Андрія (1752–1836) Розумовських, видатних політичних діячів, дипломатів.
Організатори цього музичного вечора зробили значний внесок до історії новітньої культури України. Його проведення стало можливим завдяки підтримці Дипломатичного представництва в Україні, Культурно-мистецького благодійного фонду Євгенії Басалаєвої «Київ-класік», Дипломатичної академії України при Міністерстві закордонних справ України, Італійського інституту культури в м. Києві, Посольства Італії в Україні та Міжнародного благодійного фонду «Мистецтво без кордонів». Серед гостей святкової зустрічі були присутні дипломати, керівництво Міністерства закордонних справ України, представники ділових кіл, громадських і благодійних організацій, засобів масової інформації, відомі митці.
У фойє Національної філармонії України організатори фестивалю представили твори образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва «Штрихи галантного стилю». На виставці можна побачити живопис Олександра Білозора, роботи якого увійшли до Книги рекордів Гіннесса, фотокартини есперантиста, мандрівника, художника Євгена Ковтонюка, вишивку Євгенії Допіро-Шудрі. Також під час заходу було представлено унікальні зразки від Видавничого дому «АДЕФ-Україна» та новітній історичний проект «Маєткова культура і музичний побут маєтків першої половини ХІХ ст.», присвячений відродженню та збереженню культурно-мистецьких традицій України ХVІІІ ст. — першої половини ХІХ ст.
— Лише глибоке знання й розуміння культуротворчих процесів попередніх часів може стати запорукою стрімкого злету мистецтва сьогодні та його розвою в майбутньому, — вважає народна артистка України Євгенія Басалаєва.
...Затишний зимовий вечір переніс слухачів в атмосферу блискучого бароко, натхненного романтизму, вишуканого галантного стилю, різнобарв’я відблисків сучасності. У першому відділенні концерту, що мав назву «Музика при свічках», прозвучали твори італійських композиторів Паїзієлло Джованні, Джордані Томмазо, Фердінандо Турріні. У другому — «Гармонійне натхнення, або Досвід гармонії та фантазії» пролунала вічна музика А. Вівальді та Й. С. Баха — Концерт для фортепіано й органа, широко відомі «Пори року» А. Вівальді в аранжуванні української композиторки Богдани Працюк — для фортепіано та струнного оркестру, а також арія з опери А. Вівальді «Тіто Манліо».
Виконавці — Сергій Котко (бас), Костянтин Кулєба (альт), Ігор Пацовський (віолончель), Максим Степаненко (скрипка), Сергій Топоренко (скрипка), Дмитро Третяк (контрабас), народні артистки України Євгенія Басалаєва (фортепіано), Ірина Калиновська (орган), Тетяна Цимбал (ведуча) і Національний камерний ансамбль «Київські солісти». Відеорежисер проекту — лауреат міжнародних конкурсів анімаційних фільмів Олександр Дірдовський.
Нотну колекцію Розумовських започаткував Олексій Григорович Розумовський. Його кар’єра була карколомною — від хориста придворної капели до генерала-фельдмаршала та морганатичного чоловіка імператриці Єлизавети Петрівни. Як уродженець України та людина музикальна, Олексій Розумовський значно посприяв популяризації української музики, зокрема пісенного фольклору.
Кирило Григорович Розумовський, молодший брат Олексія Розумовського, отримав блискучу освіту в найкращих університетах Європи. Він дружив із Михайлом Ломоносовим і Григорієм Сковородою, а у 22-річному віці був проголошений гетьманом України. У Глухові, гетьманській резиденції, заснував хорову капелу, яка невдовзі прославилася на батьківщині та за кордоном — завдяки своєму високопрофесійному виконавському рівню. 1764 року, за наказом імператриці Катерини II, гетьманство було ліквідоване. Тоді Кирило Розумовський вирушає в багаторічну закордонну подорож, під час якої дбайливо збирає колекцію нотних видань.
Ім’я Андрія Розумовського, одного з шести синів гетьмана Кирила Розумовського, занесене до всіх світових енциклопедій як ім’я видатного культурного й політичного діяча. Він служив дипломатом спершу в Данії, Неаполітанському королівстві та Швеції, а згодом, з 1789 року, — у Відні. До речі, Андрій Розумовський відомий не лише як політик, а і як музикант-скрипаль. Дружив із Людвігом ван Бетховеном, Йозефом Гайдном та Вольфгангом Моцартом. Є відомості, що саме під впливом Андрія Розумовського Л. Бетховен зняв присвяту Наполеонові своєї Третьої симфонії. А V й VI симфонії та квартети ор. 59 композитор присвятив своєму другові Андрію Розумовському. Слід зазначити, що в цих квартетах використано інтонації українських народних пісень, з якими геніального Маестро познайомив саме Андрій Розумовський.
Значний етап у збагаченні сімейної нотної бібліотеки пов’язаний із діяльністю старшого сина гетьмана Кирила Розумовського — Олексія, який обіймав посаду міністра народної освіти та був куратором Московського університету. Він активно сприяв розвиткові культури й освіти в столиці та провінції, ініціював створення публічних бібліотек і наукових товариств, мав неабиякі музичні здібності й намагався всіляко розбудовувати музичну культуру в країні. Батько, Кирило Григорович, навіть жартома називав свого сина Олексія музичною душею.
Саме Олексій Кирилович сприяв найбільшому збагаченню Нотної колекції Розумовських європейськими друкованими виданнями та рідкісними, надзвичайно цінними рукописами. Для упорядкування зібрання було запрошено досвідчених бібліотекарів. І нині вражає справді фанатичне ставлення власників до нотних примірників: каталоги нот перепліталися в коштовні шкіряні обкладинки із золотими монограмами з літерами латиницею ACR (монограма О. К. Розумовського). Одну з обкладинок прикрашала графська корона з коштовними перлинами.
Згодом унікальну нотницю успадкувала донька О. Розумовського — Варвара Рєпніна. Якщо рахувати історію колекції від початку її заснування, а далі — крізь буремні роки революції, Громадянської та Великої Вітчизняної воєн до наших часів, то протягом майже двох із половиною століть ця нотна бібліотека змінювала місце зберігання сім разів. Безумовно, багато чого було втрачено, зокрема, опери українського композитора Дмитра Бортнянського.
Нині нотна бібліотека Розумовських — одна з найкращих та оригінальних колекцій світу. Географія її рідкісних видань надзвичайно широка, адже XVIII ст. було ознаменоване розквітом видавничої справи. Як відомо, нотні видання за тих часів коштували дуже дорого через особливу техніку друкування — гравіювання. За дотепним висловом одного з істориків, невеличка купка нот за тих часів могла коштувати стільки само, як і коні разом із каретою. Ціни на французькі видання були найнижчі (через недороге оформлення). Тому була можливість придбати більшу кількість нот французького виробництва порівняно з дорогими видавництвами.
Нотна колекція Розумовських налічує велику кількість французьких видань, що нині є бібліографічною рідкістю. Ми можемо пишатися тим, що в бібліотеці є такі раритетні видання, яких немає навіть у Міжнародному каталозі RISM. І таких прикладів чимало. Не маючи змоги навести в цій публікації всі твори й навіть імена авторів (їх — 225), назвімо лише основні європейські композиторські школи, представлені багатьма різножанровими творами.
Це композитори класичної та старої віденських шкіл, італійської різних регіональних напрямів: болонського, неаполітанського, римського. Цікавою є добірка творів композиторів мангеймської школи, у якій представлено композиторів різних країн, зокрема Польщі та Чехії. А ще — популярні за давніх часів твори англійської та берлінської композиторських шкіл. Виразним є розмаїття і за напрямами модної тоді музики галантного стилю, а також своєрідне поєднання бароко та класики.
Чимало тут і нотних примірників творів іноземних композиторів, які пов’язали своє життя з Росією. Так, італійський композитор Джованні Паїзієлло був запрошений Катериною ІІ до Росії, де працював придворним капельмейстером Італійської опери в Петербурзі. Розумовські ознайомилися з його творчим доробком і купували музичні новинки безпосередньо у автора.
У світі збереглося небагато приватних нотних бібліотек, що походять із XVIII ст. І в цьому — виняткове історико-культурне значення нотниці Розумовських. Наукове її опанування активно триває. Яскравим унаочненням цього є XXV концерт «Маестро Вівальді та італійська музика з Нотної колекції Розумовських» із Міжнародного концертного циклу «Елітні вечори камерної музики Євгенії Басалаєвої». Кожний такий захід — справжній музичний шедевр, в якому автор проекту влучно передає глибокі почуття свого щедрого серця, сповнені великої любові й поваги до національних культур різних країн, прагнення створити атмосферу їх єднання та розуміння через діалог культур, синтез мистецтв.

Юлія ОМЕЛЬЧУК
Автор висловлює вдячність Культурно-мистецькому благодійному фонду Євгенії БАСАЛАЄВОЇ «Київ-класік» за допомогу в підготовці цього матеріалу