— У складі угруповання Збройних Сил, яке є основною складовою частиною сил антитерористичної операції, — майже 1400 військових медиків, з яких близько 400 лікарів, — говорить Віталій Борисович. — Чимало з них — поруч із бійцями на лінії вогню, оскільки, згідно зі штатним розписом, входять до складу підрозділів, які беруть безпосередню участь у бойових сутичках.
— Скажіть, будь ласка, скільки військовослужбовців ЗС зараз на лікуванні?
— На сьогодні (4 жовтня 2014 року) в усіх військово-медичних закладах проходять лікування понад 500 чоловік. Хочу зазначити, що всі вони повністю забезпечені необхідними медичними препаратами, в палатах створені добрі побутові умови. Командування центрів дозволяє рідним цілодобово бути із синами, чоловіками чи коханими, створюючи для цього більш-менш прийнятні умови. При необхідності нам допомагають і волонтери, за що ми їм щиро вдячні.
— Не можу не поцікавитись, Віталію Борисовичу, питанням забезпечення військовослужбовців — учасників АТО індивідуальними аптечками.
— Проблема аптечок, відверто кажучи, надто перебільшена, а то й просто надумана. Так, у нас немає таких аптечок, якими забезпечені військовослужбовці армій країн НАТО. Але це не значить, що український солдат, який воює на сході, не має під руками засобів надання власноруч першої допомоги: для цього у нього є перев’язувальні пакети, джгути для призупинення кровотечі і шприц-тюбики зі знеболювальним. Цього достатньо, щоб людина самостійно надала собі першу допомогу.
Вивчається питання придбання індивідуальних аптечок, їх асортименту тощо. Найближчим часом буде прийнято рішення щодо їх виробника, комплектації ліками.
— Серед наших бійців, які дістали поранення, є й такі, котрі потребують протезування. Що скажете з цього приводу?
— Зважаючи на ситуацію, пов’язану з бойовими діями в Луганській і Донецькій областях, улітку наш парламент поширив дію Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні», який визначає порядок протезування громадян нашої країни і на військовослужбовців — учасників антитерористичної операції.
Не називатиму всіх нюансів цього закону, а скажу лише, що, згідно з ним, передбачається виділення коштів на забезпечення військовослужбовців виробами медичного призначення, технічної та іншої реабілітації, передбачено порядок протезування.
— У військово-медичних клінічних центрах Міністерства оборони України пройшли лікування тисячі її захисників. Багато хто з них потребує ще й реабілітації.
— Згідно з розпорядженням Президента України, найближчим часом відчинять двері міжрегіональні реабілітаційні центри в різних областях України. А поки що для розв’язання цієї проблеми використовуємо власну базу. Зокрема, центри медичної реабілітації та санаторного лікування «Пуща-Водиця», «Трускавець», «Хмільник», а також санаторне відділення Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону.
Задіюємо і Військово-медичний клінічний центр Західного регіону, що у Львові, Військово-медичний клінічний центр професійної патології особового складу ЗС України, що в Ірпіні. У столиці Галичини створили реабілітаційне відділення на 25 ліжок для спинальних хворих, а в Ірпіні — клініку, де перебуватимуть загальноастматичні хворі. Вона складається з двох відділень — професійної патології та нетрадиційних методів лікування. До наших планів входить створення таких центрів у кожному військово-медичному клінічному центрі, а також у військовому санаторії «Хмільник», що на Вінниччині, та на базі відпочинку в Іллічівську Одеської області.
До речі, у Львівському та Ірпінському центрах у недалекому майбутньому планується створити сучасні реабілітаційні центри, оснащені найновішим медичним устаткуванням. Там працюватимуть високопрофесійні фахівці. Передбачається, що протягом досить тривалого часу в них проходитимуть реабілітацію військовики з найскладнішими пораненнями.
Ми намагаємося, звісно, враховувати і наші особливості при створенні цих центрів, і досвід інших країн світу. Наприклад, поруч із пацієнтами перебуватимуть і їхні родини, що, погодьтеся, матиме неабияке морально-психологічне значення. Загалом наші хлопці отримуватимуть там медичну допомогу, яка за своєю якістю не поступатиметься тій, що надається таким хворим у Німеччині чи Ізраїлі.
— Розкажіть, будь ласка, більш детально про сам процес реабілітації, який можуть запропонувати в таких центрах.
— Вогнепальні поранення призводять до тривалих функціональних розладів людського організму, суттєвого зменшення працездатності. Особливо при втратах кінцівок, адже відбувається зміна рухомих навичок, розвивається комплексоторне пристосування людини до нових умов життя. Його можливості значною мірою залежать від сили, витривалості м’язової системи. Усі заходи, які вже проводяться в процесі реабілітації, спрямовуються на відновлення здоров’я пацієнта, запобігання різним ускладненням, які часто виникають після поранень. Зараз чимало військовиків лікуються в цих санаторіях та центрах і, судячи з їхніх відгуків, дуже задоволені — і ставленням персоналу до них, і умовами проживання, і першими результатами. Люди повільно, але все ж повертаються якщо не до того життя, яке у них було раніше, то максимально наближеного до нього.
— Повернімося до питання протезування. Військове відомство, як відомо, безпосередньо цією проблемою не опікується. Чи є в державі структура, відповідальна за її вирішення?
— Так, наші фахівці не протезують бійців, але вони готують їх до цього процесу. І роблять це досить успішно, як показують перші результати. Нещодавно був протезований капітан Миронов, який в одному з боїв втратив ногу. Так ось, зараз він є слухачем Національного університету оборони ім. Івана Черняховського, відвідує заняття. Мине кілька місяців, максимум рік, і той, хто не знає про проблеми цього офіцера, не завжди здогадається, що пересувається він при допомозі протеза. Цього року уряд створив Державну службу з питань учасників антитерористичної операції. Її фахівці визначають перелік закладів, які використовуватимуться як реабілітаційні центри, працюватимуть над розв’язанням інших важливих проблем, у тому числі пов’язаних із протезуванням.
— Чи можете назвати кількість військовослужбовців Збройних Сил, які дістали поранення, і тих, хто потребує протезування?
— Від початку антитерористичної операції поранення, контузії різного ступеня дістали близько трьох тисяч військовослужбовців Збройних Сил, що становить близько 70 відсотків від загальної кількості поранених. На сьогодні у військових госпіталях перебуває понад 500 поранених. Решта одужали, у відпустках, є й такі, хто, пройшовши військово-лікарську комісію, визнані непридатними для подальшої військової служби і комісовані.
Щодо протезування, то його, а також тривалої нейрореабілітації потребують близько 50 чоловік. З них 25 пацієнтам потрібне протезування нижніх кінцівок, 6 — верхніх, верхніх і нижніх — 3, протезування ока — 4.
Протезування відбуватиметься безплатно. При цьому як тих учасників АТО, які будуть визнані інвалідами, так і тих молодих людей, які з морально-етичних причин не захочуть отримувати цього статусу.
— Для цього, мабуть, доведеться збирати купу різних довідок, свідчень, які б підтверджували участь у бойових діях.
— Зовсім ні. Достатньо документального підтвердження, що людина є учасником АТО. Потрібно також пройти медичну комісію і отримати довідку відповідного зразка.
— Якими протезами забезпечуватимуться захисники Вітчизни — вітчизняного виробництва чи імпортного?
— Вітчизняні виробники успішно опанували новітні світові технології виготовлення протезів і не менш успішно використовують їх у виробничому процесі. Якщо ж говорити більш конкретно, то наші військовослужбовці забезпечуватимуться протезами німецької фірми «Отобок». Українські спеціалісти тривалий час вивчали досвід своїх німецьких колег безпосередньо в Німеччині, зокрема щодо обслуговування протезів у процесі їх використання. Кабінет Міністрів України на вирішення цієї проблеми вже спрямував понад 200 мільйонів гривень. Більшість військовиків, які потребують протезування, ще не готові до нього, адже для цього потрібні певні умови, насамперед, кінцівки мають повністю загоїтися.
Уряд також ухвалив рішення, що в разі неможливості виконання протезування в Україні, його здійснюватимуть за кордоном.
— Міністерство оборони зверталося до урядів країн НАТО по допомогу у проведенні протезувань наших військовослужбовців?
— Цю проблему порушував перед керівництвом Північноатлантичного альянсу Президент України Петро Порошенко. І НАТО пообіцяло надати таку допомогу.
— Віталію Борисовичу, особисто знаю кількох десантників, які зазнали тяжких поранень хребта і вже тривалий час прикуті до ліжка, щоправда, дехто вже пересів у коляску. На що вони можуть розраховувати?
— Тяжкі травмування хребта мають 11 військовослужбовців, а 4 — і травми хребта, і черепно-мозкові. На жаль, з такими ушкодженнями, як у цих хлопців, людину вкрай важко, майже неможливо поставити на ноги. Це гірка правда. Наші військові лікарі зробили все можливе, щоб врятувати їм життя. Але вони не чарівники, щоб творити неможливе. Так, зарубіжні клініки краще оснащені, ніж наші, та в них, повірте, теж працюють звичайні люди, які також не в силі творити дива. Хочу зауважити, що наші військові медики не пасуть задніх у медицині: вони працюють на рівні своїх колег, а інколи й краще. Приміром, німецькі колеги, які завітали нещодавно до Головного військово-медичного клінічного центру МО України і ознайомилися з історіями деяких хворих, методами їх лікування, були просто вражені високим професіоналізмом українських медиків.
І все ж ми подали до штаб-квартири НАТО список так званих спинальників, тобто військовиків з ураженнями хребта. Сподіваємося, що знайдеться країна, яка відгукнеться на наше прохання і спробує їм допомогти.
— Деякі військовики з тяжкими ураженнями хребта вже перебувають на лікуванні за кордоном. Чи є надія, що там їх поставлять на ноги?
— На лікуванні в різних країнах світу побували десятки постраждалих. Зокрема, в Їзраїлі проходили і продовжують лікуватися 7 чоловік, у Литві — 10, Німеччині — 19, Естонії — 10. Хочеться вірити, що звідтіля вони повернуться більш здоровими.
— Хто оплачує перебування українських військовослужбовців у зарубіжних клініках? Лікування в них, як відомо, недешеве.
— До справи оздоровлення поранених долучаються різні громадські, благодійні організації та фонди, волонтери, які збирають кошти для цього. Кожна небайдужа до чужого горя людина може надати посильну допомогу як через ці структури, так і особисто.
— Багато солдатів та офіцерів — учасників АТО, окрім фізичних травмувань, зазнають і психологічних. Вони також потребують реабілітації.
— Близько 80 відсотків тих, хто брав безпосередню участь у бойових діях, дійсно потребують психологічної реабілітації, оскільки мають ознаки психологічної дезаптації, яка є наслідком бойового стресу, бойової втоми. Були випадки, коли військовики, які потрапили під обстріли «Градом», протягом кількох тижнів ні з ким не розмовляли, не відповідали навіть на телефонні дзвінки рідних, не виходили з палати і відмовлялися від їжі. Багато військовиків потерпали від депресивних станів, коли на їхніх очах гинули бойові друзі.
На жаль, протягом усіх років існування наших Збройних Сил у військовому відомстві не займалися як слід цією проблемою, оскільки ніхто навіть не думав, що доведеться воювати. Тож тепер треба виправляти ситуацію.
Ми працюємо над внесенням до бойових статутів рекомендацій для командирів з профілактики бойових стресів, моральної і фізичної втоми серед особового складу — учасників бойових дій. Словом, робимо все можливе, щоб у людей, яким довелося зі зброєю в руках відстоювати територіальну цілісність України, пізнати гіркоту втрат бойових друзів, якомога скоріше загоювалися душевні травми.
— У нашій державі ухвалено багато законів, урядових постанов, спрямованих на розв’язання різних соціальних проблем. Але не всі з них працюють. Чи не спіткає подібна доля і ці зміни до законів щодо реабілітації, протезування учасників антитерористичної операції?
— Вважаю, що ні, тому все, пов’язане з АТО, проблемами її учасників, нині під пильним контролем громадськості, парламентарів. Будь-яка несправедливість стосовно бійців викликатиме широкий резонанс у суспільстві. Хоч хто і що говорив би про наше сьогодення, але не можна не визнати, що країна все ж змінилася. Тому навіть не допускаю думки про подібні неподобства.
Проблеми військовослужбовців, задіяних в антитерористичній операції, перебувають на постійному контролі Президента України, Прем’єр-міністра, міністра оборони, інших вищих посадовців нашої держави. Вони не лише знають про їх існування, а й докладають зусиль до швидшого їх розв’язання. Якщо у вас є якісь хоча б найменші сумніви, завітайте до будь-якого медзакладу МОЗ і поцікавтеся у будь-кого з поранених бійців, які там лікуються, чи доводилося їм хоча б копійку витратити на ліки. І тоді переконаєтесь у щирості моїх слів.
Знаєте, питання надання якісної спеціалізованої медичної допомоги кожному, хто зараз зі зброєю в руках боронить рідну землю, є справою особистої честі для мене. Важливо, що подібної точки зору дотримуються і перші особи військового відомства, держави. І в цьому запорука того, що ніхто не буде обділений увагою.
Інтерв’ю провів Сергій ЗЯТЬЄВ
