Виявили зброю та боєприпаси
— Пане Геннадію, розкажіть, будь ласка, про особливості охорони західного кордону.
Г. Т.: Західне регіональне управління охороняє державний кордон з чотирма країнами Євросоюзу: Польщею, Словаччиною, Угорщиною, Румунією та країною пострадянського простору Молдовою. Загальна протяжність кордону — понад 1200 кілометрів. У межах Львівської області державний кордон охороняє Мостиський та Львівський прикордонні загони.
Ми відійшли від військової охорони державного кордону. Була сформована структура правоохоронного органу — Державна прикордонна служба. У нас зараз немає прикордонних застав. Основним підрозділом охорони державного кордону є відділ прикордонної служби. Головне його завдання — охорона державного кордону і здійснення пропуску осіб, транспортних засобів у пунктах пропуску.
— Скільки пунктів пропуску діють на Львівщині?
Г. Т.: Діють 10 міжнародних пунктів пропуску, з яких реально функціонують вісім, у тому числі п’ять автомобільних: Рава-Руська, Грушів, Краківець, Шегиня, Смільниця. Один авіаційний — Львів-аеропорт. Два залізничних: Мостиська, Рава-Руська. Планується відкриття пункту пропуску в Сокальському районі Львівської області.
Особливостями охорони державного кордону є те, що охорона здійснюється в тісній співпраці з прикордонною охоронною службою суміжних країн. Наші спільні прикордонні наряди — українські, польські, словацькі, угорські, молдовські — охороняють державний кордон як на нашій території, так і вздовж території суміжної держави. Відбувалися навіть спільні затримання прикордонними нарядами правопорушників, які намагалися незаконно перетнути державний кордон.
Подібна практика характерна як для польської ділянки, так і для словацької. Зараз державний кордон охороняється посилено. Основна увага приділяється посиленню оглядової роботи на в’їзд в Україну, в першу чергу — з метою недопущення ввезення зброї, боєприпасів, спецзасобів. Також — перевірка підстав в’їзду в Україну громадян будь-якої категорії, а враховуючи ситуацію, що склалася на Сході України, насамперед, громадян Росії. Ми також виконуємо доручення уповноважених державних органів щодо недопущення виїзду з України осіб, які розшукуються правоохоронними органами.
— І яка ж статистика затримань?
Г. Т.: Протягом цього року ми пропустили через державний кордон більше, ніж 7,5 мільйона осіб і понад 2,5 мільйона транспортних засобів, що в цілому підтверджує тенденцію минулих років з невеликим коливанням до збільшення чи до зменшення. Відмовлено в пропуску через державний кордон 353 особам.
Статистика в цьому зросла. Враховуючи туристичний сезон, протягом поточного року відмовлено у виїзді за кордон більш ніж 100 дітям. І практично в кожному випадку винні в цьому дорослі. Якщо йдеться про громадян Росії, то протягом поточного року більш як тисячу осіб ми пропустили в Україну, а відмовили у в’їзді в Україну 59 особам — громадянам Російської Федерації. Причина — невідповідність мети поїздки або відсутність достатнього фінансового забезпечення.
Як приклад, хочу нагадати випадок у Львівському аеропорту. 7 березня не пропустили двох громадян Росії, які нечітко вказували мету поїздки в Україну, називали неправдиві дані, а в подальшому було виявлено професійну телеапаратуру, відеоапаратуру. У них було відсутнє фінансове забезпечення. На підставі цього вони не були пропущені в Україну.
Загалом протягом нинішнього року нами виявлено 77 одиниць зброї, 51 одиницю боєприпасів, майже 3 кг наркотичних і 6,5 кг психотропних речовин, 35 автомобілей з підробленими документами або такі, що використовувалися для переміщення товарів через державний кордон з певними порушеннями.
Нині окремо слід сказати про постійне прибуття на Львівщину громадян, які проживали в Криму або на південному сході. Вони прибувають у наш регіон із подальшим перетинанням кордону і просять надання статусу біженця в Польщі.
У багатьох випадках вони не мають документів на право перетину кордону, зокрема діти. Але за рішенням керівництва нашої державної прикордонної служби і за узгодженням польських колег ми здійснюємо пропуск цих осіб у Польщу, де в подальшому вони можуть залишитися. Водночас, хочу зазначити, що не всі особи, які перетинають державний кордон для набуття статусу біженця в Польщі, залишаються там. Деяких не влаштовують умови утримання, і вони повертаються назад, в Україну, виявляють бажання проживати в Західному регіоні.
— Під час військових дій на Сході України, чи були спроби через західний кордон провести зброю?
Г. Т.: Фактів перевезення зброї з України в Європу не зафіксовано. Але є випадки провезення зброї, спеціальних засобів, боєприпасів з Європи в Україну.

Особливість східного кордону
— Володимиру Івановичу, як Ви розцінюєте ситуацію на східних кордонах України?
В. І.: Більше було б користі, коли б переважна кількість прикордонників із Західної України була перекинута на східний кордон, адже нині в нас тривають бойові дії. Нам тут, у Донецьку, не зрозуміло: чому з перших днів прикордонна служба не перекинула велику кількість прикордонників, аби закрити кордон? Чому не було заяв, що недостатньо наявними силами та засобами забезпечити цілісність кордонів? Усі мовчать і роблять вигляд, що все гаразд.
— Як Ви вважаєте, що потрібно зробити, аби зміцнити східний кордон України?
В. І.: Потрібно переглянути функціональні обов’язки прикордонної служби. Перш за все, слід запровадити в прикордонній службі особливий стан, видати спеціальний наказ. Перевести на військовий стан. Підтягнути туди війська. Загадкою залишається питання: чому на прикордонній території не було військової розвідки, не було блок-постів, засад, не було блокування переміщення військ противника? Складається враження, що сепаратисти-терористи міркують швидше, краще орієнтуються в ситуації, адже вони перші почали будувати блок-пости. Український Генштаб, керівники АТО, прикордонслужба до цього не додумалися. Вибачте, що я так жорстко кажу, адже два місяці тому я намагався говорити в Києві про те, що варто зробити. На жаль, ніхто не почув.
— Які поради Ви дали б українським прикордонникам?
В. І.: Порада нашим прикордонникам: скоротити кількість генералів, які сидять у Києві. Усіх генералів перемістити в штаб АТО, поближче до Донецької та Луганської областей, щоб вони бачили реальний стан та керували не по карті, а на місці перебування.
Друге запитання: де наша розвідувальна служба — як територіальна, так і військова? Чому сепаратисти-терористи, спостерігачі мають можливість фіксувати пересування транспорту та людей? Вони сміливо спільно працюють із населенням. І це факт. Частина населення підтримує ДНР. Складається враження, що наші відповідальні особи у владі цього не чують. Усі кажуть: достатньо кілька груп десантників, щоб усіх сепаратистів переловити. Якщо прикордонники не взаємодіятимуть із Генштабом, штабом АТО, то зрушень на краще не буде.

Прикордонна служба не для оборони рубежів від терористів
— Пане Геннадію, як Ви вважаєте, чому прикордонна служба не змогла протидіяти вторгненню в Україну?
Г. Т.: За рішенням голови Державної прикордонної служби певна частина наших військовослужбовців із західного кордону була переміщена для посилення охорони державного кордону в Харківській області. Зараз вони діють і в Луганській.
Структура Державної прикордонної служби була спрямована на виявлення та припинення правопорушень, а не для оборони певних рубежів від озброєних груп. Згідно з планами держави, при охороні державного кордону в особливий період мають бути присутні військові підрозділи, з’єднання, які взяли б під оборону окремі ділянки державного кордону. Нині частина тих сил залучається до участі в АТО, і тому це не дозволило нам перекрити настільки щільно державний кордон, щоб не змогли перетнути його окремі машини або озброєні бойовики. Я думаю, що це буде враховано.
— А як Ви думаєте щодо цього, Володимире Івановичу?
В. І: Від самого початку прикордонна служба не кричала, мовляв, давайте проведемо мобілізацію, закриємо кордон, аж до того, що за руки візьмемося і будемо стояти. Від цього було б більше користі, ніж стояти і мовчати. Зараз потрібно проводити більше ротації офіцерських кадрів. Особливу увагу слід приділяти роботі з місцевим населенням.
— Якою має бути кількість прикордонників, засобів на західному, східному кордонах, щоб добре охороняти?
Г. Т.: 1200 кілометрів західного кордону ми охороняємо. В цілому оргштатна структура забезпечує контроль за всіма метрами державного кордону на заході. Зараз достатньо технічних засобів для охорони державного кордону, прикордонного контролю з метою виявлення правопорушень, проведення затримань.
Як приклад: лише по польській ділянці є два мобільних тепловізійних комплекси, які створені на базі мікроавтобуса «Фольцваген». І вони можуть виявляти правопорушників, які перебувають у межах 10 км. Є переносні тепловізори, які надають допомогу прикордонникам у виявленні невідомих на відстані до півтори тисячі метрів. Маємо автомашини, які отримані за програмою допомоги державній прикордонній службі. У нас є можливості охороняти державний кордон.
В. І.: Якби я знав, скільки потрібно було прикордонників для захисту східних рубежів, то не став би це оприлюднювати. Окрім прикордонників, слід посилити кордон військовими формуваннями. Це повинні бути військові мобільні групи, які будуть оснащені сучасним обладнанням (авіацією, бронемашинами), які могли б швидко реагувати. Якщо б з перших днів поставлені були блок-пости на шляху супротивника, була авіація, гелікоптери, мобільні бригади, то не пройшло б 40 «КамАЗів» із бойовиками на територію України. Я все це кажу для того, щоб щось робилося. Я розумію, що в нас чимало зараз робиться, але цього дуже і дуже недостатньо.

Експертна оцінка
— Яку експертну оцінку Ви, пане Віталію, дали б?
В. Ю: Я не погоджуюся з більшістю тез, висловлених Володимиром Івановичем. Навіщо говорити про недостатню кількість прикордонників, які були відправлені для посилення східного кордону України? Це добре, що ми не називаємо чисельність прикордонників. Не потрібно наголошувати на тому, що бездіяльна розвідувальна структура в державній прикордонній службі.
Східний кордон став уже лінією фронту. Проблема полягає в тому, що ми охороняємо кордон, а не захищаємо і не обороняємо. Тому багато прикордонних структур змінило свою організаційну штатну структуру і відповідно свою чисельність. Як на мене, потрібно було б поліпшити взаємодію між силами АТО і державною прикордонною службою. У державної прикордонної служби немає сил швидкого реагування, і вони не завжди встигають оперативно реагувати на загрози з боку російської сторони. Необхідно налагоджувати дієвий контакт з російськими прикордонниками, щоб все-таки це не виглядало як захист з одного боку державного кордону України.
Ми обрали нового Президента України, і я вважаю, що в найближчій перспективі справа зрушиться з мертвої точки. Першочергове завдання — це поліпшення координаційної діяльності між прикордонною службою та силами АТО. Останні засвідчують, що відсутній дієвий зв’язок, який не дозволяв прикордонникам і силам АТО ефективно спілкуватися і отримувати допомогу. У більшості випадків інформацією обмінювалися за допомогою звичайних SMS, що вказує на недостатнє технічне забезпечення прикордонної служби.
У минулому я проходив службу у Збройних Силах України і перебував у тимчасовій місії ООН у Лівані на посаді оперативного чергового. Моїм завданням був обліт щотижня кордону між Ізраїлем та Ліваном. Я можу поділитися досвідом, як там організовують охорону кордону.
В умовах критичного недофінансування, коли лише 25% від потреб державної прикордонної служби виділялося впродовж останніх років, не можливо розбудувати достатньо ефективний кордон. Водночас досвід останніх місяців показав, що нам необхідно будувати якщо не огорожу, то цілу стіну між Україною та Росією. І це треба було зрозуміти ще у 2009 році, коли пролунали перші заяви. Тоді був президент Ющенко.
Коли стабілізується ситуація, треба буде кинути сили на те, щоб перейти від делімітації до демаркації кордону, розбудови нормального ефективного кордону, в якому домінуватимуть ефективні технічні засоби, що дозволить зменшити кількість прикордонників на кордоні.

Розмовляла Інна БОРИСОВА