Юрій Бобров належить до палких прихильників військового судочинства. При цьому керується не емоціями, а конкретними аргументами. Адже свого часу проходив службу в органах військової прокуратури, працював суддею Івано-Франківського окружного суду.
Під час 5-ї хвилі мобілізації призваний до ЗС і сьогодні обіймає посаду помічника начальника Головного управління підготовки ЗС України з правової роботи, полковник юстиції.
— На моє тверде переконання, військові суди нам конче потрібні, — говорить Юрій Олександрович. — Тож, вважаю, рано чи пізно, але вони будуть відновлені.
— Звід­кі­ля та­ка впев­не­ність? На які ар­гу­мен­ти опи­ра­єтеся, так ствер­джу­ючи?
— По-перше, Українська держава, армія живуть за умовами особливого періоду, коли проти них ведеться хоч і неоголошена, але війна, гинуть люди й існує загроза повномасштабного російського вторгнення.
По-друге, військові суди під час розгляду кримінальних справ вирізняються, на відміну від цивільних, високою оперативністю і компетентністю. Згадайте справу за обвинуваченням винних у Скнилівській трагедії, коли під час авіашоу постраждало багато людей. Вона розглядалася менше 6 місяців.
І це при тому, що виявилася надскладною: наприклад, були сотні потерпілих, у судових засіданнях допитали тисячі громадян, досліджено значну кількість доказів, виконано величезний обсяг іншої роботи.
А розгляд судом кримінального провадження з обвинувачення генерала Віктора Назарова в недбалості, котра призвела до катастрофи літака «Іл-76», у якій загинуло 49 наших військових, тривав майже півтора року, що створило у суспільстві негативну напругу.
По-третє, наявність військових судів сприятиме зміцненню військової дисципліни і правопорядку у військах, їх керованості. Є чимало випадків, особливо останнім часом, коли судді, приймаючи рішення стосовно військовиків, не беруть до уваги всіх обставин.
Приміром, рішенням колегії суддів Приморського районного суду міста Маріуполя, що на Донеччині, військовослужбовець К. нещодавно був засуджений до 13 років позбавлення волі.
— Ма­буть, ско­їв тяж­кий зло­чин?
— На перший погляд може здатися, що так. Адже від його дій загинула людина. Але... Виносячи вирок, судді повинні були врахувати, що сталося це за вкрай екстремальної ситуації, коли він ніс службу на блокпосту в районі бойових дій. І застосовував зброю до порушника за наказом командира.
А тепер скажіть: як би Ви діяли за аналогічних умов, знаючи, що Ваш однополчанин через свою сумлінність і вірність військовій присязі проведе за ґратами 13 років життя?
— Важ­ко ска­за­ти...
— Отож.. Не моралізуватиму з цього приводу, а скажу лише, що судді мають враховувати досить специфічні обставини військової служби, діяльності командирів у бойових умовах, норми статутів Збройних Сил України та численні підзаконні нормативно-правові акти, які регламентують життєдіяльність та несення військовиками служби. А цього у даному випадку зроблено не було.
Я не адвокат генерала Назарова, але як фахівець з юриспруденції змушений визнати, що і при розгляді його справи не всі обставини були взяті судом до уваги...
— А як про­ко­мен­ту­єте ви­пад­ки, ко­ли за один і той же зло­чин, ско­єний вій­сь­ко­ви­ка­ми, во­ни не­суть діа­мет­раль­но про­ти­леж­ну від­по­ві­даль­ність?
— Дякую за дуже слушне запитання. Так ось, готуючись до цієї розмови, я проаналізував вироки, винесені цивільними судами військовослужбовцям за дезертирство. І був просто шокований: за скоєння цих злочинів одні відбулися незначними штрафами, а інші отримали 5–8 років позбавлення волі!..
Чому так сталося? Якими морально-етичними, юридичними нормами керувалися судді, виносячи настільки різні покарання практично за однакові злочини?
Їхні дії, відверто кажучи, насторожують мене як військовослужбовця. І як людину, і як юриста. Якщо ви проаналізуєте вироки військових судів за минулі роки, коли вони існували, за подібні злочини, то не побачите таких розбіжностей.
Подібні парадокси трапляються і при винесенні вироків за інші злочини, скоєні приблизно за однакових умов. Хочу і ось про що сказати. За часів існування військових судів їх представники часто бували в армійських гарнізонах, де проводили з військовослужбовцями профілактичну роботу щодо запобігання злочинам.
І вона давала свої позитивні результати. А ще — проводили в частинах і виїзні судові засідання, які сприяли оперативності розгляду кримінальних проваджень, правовому вихованню військовослужбовців.
Захист прав, свобод та інтересів військовослужбовців був одним із пріоритетних напрямків роботи військових судів. Як і їхній соціальний захист: це тема окремої розмови.
Сьогодні ж моїх цивільних колег проблеми соціального захисту захисників України, серед яких чимало учасників Антитерористичної операції, мало цікавлять...
— Про­тив­ни­ки від­нов­лен­ня вій­сь­ко­вих су­дів ка­жуть, що їх кон­тро­лю­ва­ти­ме Мі­ніс­тер­ство обо­ро­ни, ін­ші си­ло­ві ві­дом­ства. А та­кож ки­ва­ють і на проб­ле­му фі­нан­су­ван­ня, мов­ляв, у во­юючій дер­жа­ві гро­ші кра­ще ви­тра­ча­ти на ар­мію, а не на су­ди...
— Вирішення зазначеної проблеми не потребує астрономічних сум: коштів, передбачених Державним бюджетом України для судової влади, цілком вистачить. Адже у разі створення системи військових судів частина навантаження місцевих судів перейде до них.
Ну а щодо контролю з боку МО, то це, мабуть, хтось невдало пожартував: як юрист, громадянин України не можу навіть уявити подібного. Врешті-решт, будь-яку прекрасну ідею можна спаплюжити ще задовго до її втілення в життя...
— Скіль­ки ж нам по­тріб­но вій­сь­ко­вих суд­дів?
— Для ефективної діяльності військових судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій достатньо в межах 100 суддів, що в масштабі нашої держави не виглядає значною цифрою. Забезпечення їх діяльності, як і загальних судів, буде покладено на Державну судову адміністрацію, тобто додаткового державного органу створювати не потрібно.
Але якщо Ви завели мову про оборону країни, то повірте, діяльність військових судів окупиться нашій державі сторицею. Оскільки це буде сприяти зміцненню військової дисципліни і правопорядку у війську і, як наслідок, — зміцненню обороноздатності України.
Я переконаний, що небойові втрати в Збройних Силах, які сьогодні є серйозною проблемою, суттєво знизяться, що лише зміцнить бойову готовність частин і підрозділів.
— Ці­ка­во, а як Ви уяв­ля­єте сам про­цес від­нов­лен­ня вій­сь­ко­вих су­дів? Це ж в один день не ро­бить­ся...
— В один не робиться, але й багато часу теж не вимагає, оскільки призначення військових суддів не потребує особливої процедури, аніж та, що передбачена Конституцією України та Законом України «Про судоустрій і статус суддів».
— А хто, на Ва­шу дум­ку, мо­же бу­ти вій­сь­ко­вим суд­дею?
— Окрім критеріїв, визначених Основним та вказаним вище Законом, суддею військового суду може бути громадянин України, придатний за станом здоров’я до військової служби, має офіцерське звання та досвід служби в Збройних Силах України, інших військових формуваннях.
Кажучи іншими словами, людина, яка виноситиме вироки військовослужбовцям, повинна, окрім юридичного, мати ще й моральне право на це та бути фахівцем військової справи.
— А як про­ко­мен­ту­єте той факт, що спе­ціа­лі­зо­ва­ні су­ди, яким є вій­сь­ко­вий суд, не пе­ред­ба­че­ні ні Кон­сти­ту­цією Ук­раї­ни, ані За­ко­ном Ук­раї­ни «Про су­до­уст­рій та ста­тус суд­дів»...
— Ви не зовсім правильно формулюєте запитання. Адже статтею 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації. Аналогічні норми містить і Закон України «Про судоустрій і статус суддів», який також передбачає діяльність спеціалізованих судів.
При цьому зміни до вказаного мною Закону, зважаючи на їх актуальність, в умовах особливого періоду, тобто фактично війни, можна внести в найкоротші строки...
* * *
Противники відновлення військових судів кажуть, що вони є радянським рудиментом і суперечать проголошеному Україною курсу на європейський вектор розвитку. При цьому «забувають», що військові суди успішно діють майже в 40 розвинених країнах світу, у тому числі Європи.
Зокрема, у Великій Британії, Бельгії, Болгарії, Греції, Іспанії, Італії, Люксембурзі, Нідерландах, Польщі та інших країнах. Франція, свого часу відмовившись від військових трибуналів, незабаром змушена була їх відновити.
До речі, діяльність військових судів була предметом аналізу, дискусії та розгляду Постійним комітетом Ради Європи з прав людини в Страсбурзі. У його Меморандумі чітко сказано, що їх наявність не суперечить Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод і зобов’язанням держав, які підписали зазначену Конвенцію.
Отже, зважаючи на вищесказане, всі дискусії щодо «недемократичності» держави, де існують військові суди, є безпідставними.
Втім, навіть не це головне. А те, що відновлення в Україні військових судів на практиці сприятиме справжньому захисту прав, свобод та інтересів військовослужбовців, які ціною свого життя захищають суверенітет і територіальну цілісність України. А також зміцненню у військах дисципліни, правопорядку, формуванню у військовослужбовців почуття відповідальності за долю своєї країни.

Ін­тер­в’ю про­вів Сер­гій ЗЯТЬ­ЄВ