У вересні 2017-го мають відбутися чергові вибори до німецького бундестагу, які можуть радикально змінити політичний пасьянс у Німеччині.
Соціал-демократична та Християнсько-демократична партії плюс баварський Християнсько-демократичний союз, які з осені 2013 року утворюють «велику коаліцію», помітно втрачають очки у рейтингу популярності.
Консервативний баварський Християнсько-демократичний союз піддає дедалі потужнішій критиці політику партнерів по коаліції щодо прийому мігрантів.
Поступово посилюються й протиріччя між соціал-демократами та християнськими демократами, зокрема соціал-демократи вимагають визнати провальними переговори Євросоюзу зі США про створення трансатлантичної зони вільної торгівлі. Натомість Ангела Меркель пропонує не рвати різко зв’язки зі США.

Пре­зи­дент Узбе­кис­та­ну Іс­лам Ка­ри­мов 3 ве­рес­ня 2016 ро­ку був по­хо­ва­ний у сво­єму рід­но­му міс­ті Са­мар­кан­ді. По­ки що Узбе­кис­та­ном ке­рує «трі­ум­ві­рат» у скла­ді го­ло­ви се­на­ту, прем’­єр-мі­ніс­тра та ке­рів­ни­ка спец­служб цієї кра­їни.

Уже за три місяці в Узбекистані мають відбутися вибори глави держави. Це переводить ситуацію у стан крайньої нестабільності та невизначеності. Для регіону Центральної Азії це особливо небезпечно, адже це не просто геополітичне серце Євразії, а й, за влучним висловом американського політолога Збігнева Бжезинського, «євразійські Балкани». Тобто всі геополітичні, етнічні, релігійні, соціально-економічні та соціокультурні проблеми є властивими як для Балкан, так і для Центральної Азії.
Уперше така нестабільність і невизначеність у регіоні склалася після розпаду СРСР, але тоді відносно молоді лідери (Узбекистану — Іслам Каримов, Казахстану — Нурсултан Назарбаєв, Киргизстану — Аскар Акаєв, Туркменистану — Сапармурат Ніязов) спромоглися за підтримки Росії, США і Китаю стабілізувати ситуацію. З-під контролю становище вийшло лише у Таджикистані, де до 1994 року тривала громадянська війна між ісламістами та прихильниками світського шляху розвитку.

Давайте розберемося не в тому, «кому вигідно» і «хто зробив», а як це було організовано. Тоді і решта запитань дістануть свою відповідь.
Хто підпалив «Інтер», кому це вигідно, а також усілякі заяви «про залиті водою камери спостереження» ми не збираємося аналізувати — Інтернет цими новинами аж кишить. Зацікавило нас просте і очевидне запитання: як могли підпалювачі без проблем пройти повз охорону телеканалу, адже там не сидить яка-небудь бабуся «боже телятко», що мухи не образить, а професіонали з-поміж колишніх силовиків.
Це люди із серйозною фізичною підготовкою, які на подібні речі реагують швидко, бо відповідно навчені і проінструктовані. І які, крім усього іншого, в разі виникнення загрозливих ситуацій мають право застосувати травматичну зброю: від пневматики до газових балончиків і пістолетів.

У пер­ші два дні піс­ля за­вер­шен­ня са­мі­ту G20 має­мо кіль­ка по­ві­дом­лень, які під­твер­джу­ють вис­но­вок, що в Ки­таї на дво­сто­рон­ніх зу­стрі­чах лі­де­рів За­хо­ду із пре­зи­ден­том Ро­сії не бу­ло твер­дих і кон­крет­них до­мо­в­ле­нос­тей ні з ук­ра­їн­сько­го, ні з си­рій­сько­го пи­тань.

Ультиматум Кремлю: «кілька тижнів» 
на згоду виконати Мінські угоди»
Президент США Барак Обама ще в Китаї розповів журналістам про розмову з Путіним. Ключові моменти: «до виконання Мінських угод Вашингтон не має наміру послаблювати санкції», «розмова була конструктивна, але не стала вирішальною», «нагадав Путіну про необхідність якнайшвидше виконати Мінські угоди», і, нарешті, найважливіше — «для обох сторін важливо спробувати скористатися нагодою в найближчі тижні, щоб узгодити остаточно домовленості і виробити черговість, за якою цей документ буде реалізований».

В Україні стартував черговий політичний сезон

Го­лов­ною по­лі­тич­ною по­ді­єю тиж­ня, що ми­нає, по­за всі­ля­кі сум­ні­ви, ста­ло від­крит­тя чер­го­вої пар­ла­мент­ської се­сії. На­род­ні де­пу­та­ти, на­брав­шись сил піс­ля літ­ніх ва­ка­цій, по­вер­ну­ли­ся до своєї бу­ден­ної ро­бо­ти. Від­так по­лі­тич­ні ог­ля­да­чі по­ча­ли плу­та­ти­ся в здо­гад­ках: яким же бу­де осін­ній по­лі­тич­ний се­зон-2016?..
Для то­го, щоб да­ти від­по­відь на це за­пи­тан­ня, звіс­но, не­до­стат­ньо од­но­го дня — 6 ве­рес­ня, ко­ли Вер­хов­на Ра­да Ук­раї­ни за­пра­цю­ва­ла зно­ву. Од­нак де­які вис­нов­ки зро­би­ти усе ж та­ки мож­на. 
Тим па­че, що пер­ший ро­бо­чий день віт­чиз­ня­них пар­ла­мен­та­рів озна­ме­ну­вав­ся ще й ви­го­ло­шен­ням що­річ­но­го по­слан­ня Пре­зи­ден­та. Влас­не, так ви­йшло, що фак­тич­но п’яту се­сію ВР від­крив са­ме Пет­ро По­ро­шен­ко.