Дипломатія провідних країн світу приходить у свідомість після шоку, створеного кримським референдумом. До останнього моменту впливові дипломати Сполучених Штатів та країн Євросоюзу намагалися переконати керівництво Росії не йти на загострення і не проводити незаконного референдуму. Однак у Кремлі вирішили, що правий той, за ким більша сила. 

Така логіка розвитку подій робить розмови про нову холодну війну вже не стільки непевними футурологічними прогнозами, скільки реальністю сучасних міжнародних відносин. Як і у випадку з попередньою холодною війною, нова холодна війна ґрунтується на запеклому геополітичному протистоянні, яке доповнюється інформаційно-ідеологічною конфронтацією.
З геополітичної точки зору Крим є епіцентром Євразії та лакмусовим папірцем у процесі вибудовування «русского мира». Остання концепція забезпечує антиглобаліську цивілізаційну ідентичність Росії як центру сумнозвісної багатополюсної системи міжнародних відносин. Невипадково під голосування за американський проект резолюції, яка засуджувала проведення референдуму щодо «самовизначення» Криму, в Раді Безпеки Організації Об’єднаних Націй Китай утримався, а Росія як постійний член Ради Безпеки наклала вето.

У той час, коли основні погляди українців прикуті до Криму, напруженою залишається ситуація й у деяких інших східних та південних регіонах нашої держави. Сепаратистські масовки у Харкові та Донецьку вже призвели до людських жертв. І нинішнє відносне затишшя видається доволі оманливим. 

Скажімо, на Донеччині виступи сепаратистів так чи інакше тривають уже понад два тижні. Трапляється, такі виступи обмежуються площею Леніна в обласному центрі — головному оплоті тутешніх антиукраїнських сил. Але, буває, вони докочуються і до облдержадміністрації та низки окремих силових управлінь — прокуратури, Служби безпеки... Минулого вікенду проросійські активісти провели «екскурсію» навіть в офісі компанії «Індустріальний союз Донбасу», котру очолює нещодавно призначений керівником області Сергій Тарута.
До речі, саме з його ім’ям попередньо пов’язували надії на те, що Донецький край мусить перейти до нормального ритму життя. Як це сталося, принаймні частково, в іншій потужній промисловій і переважно російськомовній області — Дніпропетровській — після приходу в губернаторське крісло Ігоря Коломойського.

За кілька днів до так званого кримського референдуму в одній із євпаторійських шкіл серед учнів молодших класів було проведено опитування. Діткам запропонували відповісти на запитання: у складі якої держави — України чи Російської Федерації — вони бачать майбутнє своєї малої батьківщини?
Думки підростаючого покоління розділилися приблизно порівну. Однак найсміливішою, як для сьогоднішнього Криму, виявилася відповідь семирічної Насті Ходаковської. Дівчинка підняла руку і гордо, на увесь клас, заявила: «Я — за Майдан!» 
При всій показовій демонстрації одностайності настроїв населення півострова, насправді ситуація в Криму — дуже непроста. Самопроголошене керівництво автономії робило все, щоб «референдум» відбувся в найгірших радянських традиціях: 96,5 відсотка тих, хто буцімто підтримав ідею входження Криму до Росії, засвідчили: панам Аксьонову та Константинову їхня задумка вдалася.

Попри всі проблеми нинішньої складної ситуації в Україні, пов’язані з вторгненням російських військ на територію нашої держави — в Автономну Республіку Крим — та протизаконними екстремістськими діями сепаратистських сил не тільки на Кримському півострові, а й у деяких інших регіонах країни, є нагальні справи, які з тих чи інших причин аж ніяк не можна відкладати «на потім». До таких важливих і невідкладних справ, безперечно, належить 19-та українська антарктична експедиція, яка вирушить із Києва 27 березня. 

Таку експедицію відкладати неможливо

Ця експедиція, подолавши спочатку авіаційним, а потім морським транспортом величезний за протяжністю шлях у 15 тисяч кілометрів, має прибути на далекий острів Галіндез у Західній Антарктиці, щоб змінити полярників попередньої, 18-ї експедиції, яка завершує свою річну зимівлю (2013–2014) на українській станції «Академік Вернадський».
Там треба буде здійснити не лише перезмінку зимівників, а й вивантажити на острів річні запаси різноманітних продуктів харчування, паливо для дизелів (енергетичного серця станції) на наступні дванадцять місяців та всіляке обладнання, запасні частини до апаратури, витратні матеріали тощо. А виконати все це колись пізніше просто неможливо.