Однак станом на сьогодні все частіше лунають припущення, мовляв, пан Тарута із завданням не впорався. А ще — в контексті нинішньої неспокійної ситуації на Донеччині нерідко згадується ім’я найбагатшої людини нашої держави — Ріната Ахметова.
Більшість аналітиків небезпідставно вважають, що от уже багато років усе, що відбувається на Донеччині, так чи інакше пов’язано з Рінатом Леонідовичем. А відтак сьогоднішні виклики перед територіальною цілісністю України з боку донецьких сепаратистів або відбуваються з благословення пана Ахметова, або ж він почав стрімко втрачати вплив на регіон.
Після дворазових відвідин Донеччини протягом останніх десяти днів авторові цих рядків непросто повірити в останнє припущення. Контроль над областю Ахметов, поза всякі сумніви, зберігає. Інша справа, що на Донбасі зараз утворився такий собі політичний вакуум. Сталося це внаслідок нинішньої деморалізації Партії регіонів, котра, у свою чергу, була спричинена втечею Віктора Януковича з країни. Ще б пак — понад десять років лідерські позиції цієї політичної сили не піддавалися тут жодним сумнівам.
Утім, уважніші спостереження за тим, що нині відбувається в Донецьку, дають привід замислитися над роллю в цих процесах колишньої еліти з партії влади. Скажімо, впадає у вічі те, що ще жодного разу впродовж численних і не надто мітингів сепаратисти не намагалися штурмувати приміщення мерії Донецька. Тому повсякденну роботу міського голови Олександра Лук’янченка, що протікає відносно спокійно, жодним чином не можна порівняти з постійним пресингом, під яким перебуває Сергій Тарута.
Інше спостереження зводиться до того, що прихильники так званого народного губернатора Павла Губарєва ще ніколи не пікетували обласне управління МВС — структуру, чиє керівництво, за свідченням усіх без винятку аналітиків та журналістів Донеччини, уже багато років контролює Рінат Ахметов особисто. При будь-якій зміні прізвищ офіційних керівників.
Час від часу проросійські виступи виливаються і на вулиці Маріуполя. Притому що це місто завжди було значно патріотичнішим за Донецьк. Та й тепер маріупольці масово почали вивішувати на вулицях міста державну символіку. Демонструючи таким чином своє ставлення до ідей про федералізацію, відокремлення чи інші «геніальні» речі.
Політологи та журналісти з Донецької області переконані: якби Рінат Ахметов захотів, він припинив би сепаратистські виступи миттєво. Проте його нинішня напіввичікувальна поведінка, вочевидь, пов’язана з тим, що Рінат Леонідович ще роздумує. А саме над тим: до якого з численних сценаріїв про майбутнє України йому пристати. Втім, якщо це дійсно так, то часу на подібні роздуми залишається усе менше. До речі, це стосується не тільки пана Ахметова, а й усіх представників нинішньої української влади. Як у центрі, так і в регіонах.
Руслан ІВАНІВ, Донецьк — Маріуполь — Київ