У приміщенні Київського міського будинку учителя відкрилася виставка «Тарас Шевченко на сторінках українських еміграційних видань», повідомляє prostir.museum. Мешкаючи в різних країнах світу, українська громадськість прагнула зберегти свою національну ідентичність, вона повсякчас виявляла великий інтерес до життя та творчості Т. Шевченка і сприймала його як уособлення України. 

Основа виставки — книги, періодичні видання, буклети та ін., які впродовж ХХ ст. видавали представники українських громад у різних країнах світу, а зараз вони є складовою частиною фондів Центрального державного архіву зарубіжної україніки. Чільне місце в експозиції відводиться документам, що розповідають про те, як українська спільнота за кордоном вшановує Т. Шевченка. Серед них — переклади його творів різними мовами; програми, повідомлення, оголошення про вечори пам’яті; вірші, статті, присвячені життю та діяльності поета, а також ілюстративний матеріал, який міститься на сторінках еміграційних видань.
Представлені на виставці документи розкривають багатогранність форм популяризації постаті Т. Шевченка, до яких вдавалася українська громада світу.

В ІНТЕРНЕТІ З’ЯВИВСЯ ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ ПОРТАЛ
Національний центр «Мала академія наук України» створив науково-освітній портал «Тарас Шевченко», присвячений 200-річному ювілею від дня народження Кобзаря, повідомляє unn.com.ua. Тут викладено понад 200 тисяч рукописів Тараса Шевченка. Спеціально для порталу також розробили 24 3D-тури музеями та визначними місцями, пов’язаними з життям і творчістю митця.
У перспективі на сайті будуть розміщені матеріали, зібрані з 50 населених пунктів, 30 вулиць, 90 закладів та установ, які носять ім’я або мають відношення до особистості Тараса Шевченка. Крім того, відцифровано оригінальну малярську спадщину художника у кількості 800 творів та внесено і детально описано 335 його малярських творів. Також відцифровано близько 300 архівних документів, пов’язаних із життям і творчістю Кобзаря. 

На чемпіонаті світу з легкої атлетики у приміщенні, що проходив у польському Сопоті, всі комплекти нагород знайшли своїх власників. Місце на п’єдесталі пошани знайшлося і для українських атлетів. З однією срібною та двома бронзовими медалями українська збірна посіла дев’ятнадцяте місце у загальнокомандному заліку. Перемогу ж, приправлену у заключний день світовим рекордом, святкували американці (8-2-2). 
Головні надії нашої команди покладалися на Ольгу Саладуху. На зимовому чемпіонаті України донеччанка у потрійному стрибку повторила найкращий результат сезону у світі — 14 м 65 см — і мала усі підстави на головному старті зимового сезону стрибати ще далі. Але полетіти хоча б на звичні метри підопічній Анатолія Бойка не вдалося. Найкращий результат Саладухи у четвертій спробі — скромні, як для неї, 14,45 м — був у підсумку «срібний».
А чемпіонкою світу стала росіянка Катерина Конєва. Результат 14,46 м,

Різкий біль пронизав ногу — від попереку до кінчиків пальців! Потім відчуття оніміння не проходить кілька хвилин. А ось уже й відпустило. — Що це було? — запитуємо себе. — Затискання сідничного нерва,— відповідає лікар-невролог.
Як бути в таких випадках? З чого починати «самооборону» від недуги? Знайти відповіді на ці запитання нам погодилася допомогти Тетяна Довбонос, кандидат медичних наук, лікар вищої категорії. 
— Лікування защемлення сідничного нерва — ішіасу, одного з найпоширеніших неврологічних порушень, має починатися з точної діагностики та визначення причини захворювання. Сідничний нерв — один із найбільших у тілі людини. Він починається в ділянці попереково-крижового сплетення і, поступово розгалужуючись, спускається по нозі, іннервуючи м’язи нижньої кінцівки і поперекової ділянки. Залежно від того, на якому рівні сталося защемлення, і від ступеня ураження нервової тканини, симптоматика хвороби може змінюватися від поколювання в пальцях ніг до нестерпного болю в попереку і неможливості самостійно пересуватися.

Як відомо, буквально днями Генеральна прокуратура України оприлюднила звіт щодо грубих фінансових порушень з боку МОЗ при закупівлі у 2013 році за бюджетні кошти машин «швидкої допомоги». 
Зокрема, виявлено, що керівники міністерства, діючи у змові з певними комерційними структурами та з метою явного особистого збагачення придбали за «космічними» цінами більш як тисячу одиниць відповідної автотехніки на суму майже 1 млрд грн, чим завдали державі збитків в особливо великих розмірах. Отже, за даним фактом до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості щодо вчинення злочинних дій згідно зі ст. 191 (ч. 5) Кримінального кодексу.
А ще принагідно нагадаємо у цьому зв’язку: останньою з лютневих своїх постанов № 4216 Верховна Рада України звільнила від обов’язків міністра охорони здоров’я Раїсу Богатирьову. Це майже одноголосне рішення було ухвалене «у зв’язку із систематичними порушеннями нею Конституції, невиконанням міжнародних угод та державних цільових програм».

Наш співрозмовник із морською душею Дмитро Романович Шупта — триєдиний: письменник (автор майже півсотні книг!), лікар і викладач. Його становлення відбувалося в Криму та Києві, нині мешкає в Одесі. 
Після праці на морзаводі закінчив медичне училище та Кримський медичний інститут із відзнакою. Працював хірургом, травматологом, викладачем хірургії, фітоінформотерапії, нетрадиційної медицини, журналістики й давньої української літератури. Має друковані наукові праці з медицини та краєзнавства. Є автором фундаментальних монографій «Хірург без ножа» і «Рідна мова і здоров’я нації».
Учасник Руху опору в Україні 1960–1990 рр. Ім’я Д. Шупти занесено до Міжнародного біографічного словника дисидентів. Він — голова Одеського обласного літературного об’єднання ім. Євг. Бандуренка. Його поезії композиторами покладені на музику, а Кирило Стеценко створив близько десяти вокальних циклів за однойменними поемами поета та збірку вокальних творів для дітей.

Пізно ввечері 9 березня у приміщенні «Мистецького Арсеналу» в рамках проекту, присвяченого 200-річчю від дня народження Великого Кобзаря — «Шевченко/Mania/» відбулася прем’єра документального фільму Сергія Проскурні «Тарас Шевченко. IDентифікація». 
Цей фільм присвячено прочитанню міфологізованого образу Шевченка в народній уяві різних часів. Сергієві Проскурні вдалося створити справжнє синтетичне явище, де задіяне театральне дійство та строкатий колаж думок вчених-шевченкознавців, політологів, карпатських мольфарів та навіть звичайних чабанів з Бессарабії.
Сергій Проскурня висловлює свою думку: «Образ Шевченка в рушниках серед ікон у селянській хаті і обвітрені, обдерті білборди з деклараційним «Кобзар єднає Україну!» — це різний Шевченко. Буденне і епічне, суєта сувенірного ринку і музейна тиша, невігластво і мудрість — на протиставленні, на конфлікті «фактур» — такі ритми фільму. Множинність «популярного» Шевченка, набираючи сили, викликає інстинктивне бажання очистити метафізичний Шевченків простір і спробувати відчути його справжнього — це основна ідея фільму».

Щоразу напередодні весняних польових робіт суспільний інтерес до земельної теми зростає, бо саме цієї пори загострюється питання, чи на законних підставах сільгоспвиробники обробляють орендовані ними гектари та чи сталі перспективи орендного землекористування. Отож про умови оренди, її сильні та слабкі сторони поговоримо з фахівцем з аграрної політики проекту USAID «АгроІнвест» Олександром Муляром. 
— Майже на всіх останніх великих аграрних зібраннях їхні учасники не оминають теми оренди землі. На нещодавньому з’їзді Асоціації фермерів і приватних землевласників України знову чи не найгострішим питанням для обговорення була недосконала організація оренди сільськогосподарських угідь. При цьому оренда у земельних відносинах залишається домінуючою. В чому проблема?
— Проблема, яку обговорювали виробники, полягає у дорожнечі та складності процедури державної реєстрації прав оренди земельних ділянок. Торік відбулися значні затримки з реєстрацією, що призвело фактично до незаконного землекористування у великих обсягах не з вини виробників.

Існує гостра потреба вдосконалити повноваження Верховного Суду, щоб вони відповідали його статусу і давали можливість забезпечити єдність судової практики, об’єктивність і прогнозованість правосуддя. 
Бар’єри, фільтри, скорочення повноважень
Згідно з ч. 1 ст. 212 Цивільно-процесуального кодексу України суддя, виносячи вердикт, повинен керуватися законом і внутрішнім переконанням. Цілком логічним є те, що різні суди можуть винести діаметрально протилежні рішення в одній і тій же справі, адже внутрішнє переконання — невловима матерія. Та й закони можна застосовувати й тлумачити по-різному.
Це знайшло підтвердження, зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Тудор проти Румунії» від 24 березня 2009 року. У ньому зазначено: розбіжності в судовій практиці — невід’ємний наслідок будь-якої судової системи. Тож завдання найвищої судової інстанції — надавати прецедентне тлумачення законів, а отже — забезпечувати єдність судової практики.

Україна має новий уряд. Його склад неоднорідний і неоднозначний. Уперше за обрання його глави проголосувала найбільша кількість депутатів. У наші дні багато чого відбувається вперше. Зокрема, вперше склад уряду обговорювався з народом на Майдані, де зібралося близько 50 тисяч людей, які слухали кандидатів до Кабміну. Когось підтримували, когось засвистували. Ольгу Богомолець підтримали. Але на ранок вона сама відмовилася від посади віце-прем’єра. 
У результаті утворився уряд, який став компромісом між політичними силами — вчорашньою опозицією та активістами-протестувальниками. Перед цими людьми стоять надто складні проблеми. Найголовніше — налагодити нормальні відносини з Росією, заспокоїти Україну, врятувати економіку, обкрадену владою Януковича. Нині країна переживає один із найбільш складних історичних періодів. Вона перебуває на межі економічного колапсу, її хочуть розірвати й розтягнути.

Верховна Рада ухвалила Закон «Про Національну гвардію України».
За відповідний закон проголосувало 262 із 330 народних депутатів, зареєстрованих в сесійній залі.
У повному складі не голосувала фракція КПУ, яка пояснює це протестом проти захоплення низки офісів партії. З фракції ПР «за» проголосував лише 1 депутат. 
Відповідно до закону, внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ перетворюються на Національну гвардію України — військове формування з правоохоронними функціями, що входитиме до системи МВС України.
Законом передбачено, що командувач Національної гвардії України, відповідно до Конституції України, призначається на посаду та звільняється з посади Верховною Радою України за поданням Президента України.