Повалення режиму Януковича і перехід влади до опозиції стали стратегічною поразкою політики Росії, яка хотіла заблокувати процес євроінтеграції України і включити її до свого інтеграційного проекту Євразійського Союзу. Тим самим це вдарило по іміджу президента Путіна як ефективного лідера. 
Коли не вдалася спроба створення у Харкові, за російської політичної підтримки, альтернативного центру влади і представництва східних і південних регіонів України, Росія активізувала рух сепаратистів в автономному Криму. Москва надала йому підтримку шляхом військового втручання і фактичної окупації Криму. Паралельно проводяться диверсійні дії у Східній і Південній Україні та концентрація військ на кордоні з Україною.
Російським планом-максимумом є, як здається, доведення до зміни уряду України і включення до нього проросійських політиків та зміна державного устрою шляхом надання широкої політичної і економічної автономії східним і південним регіонам.

Наближення дати нелегітимного референдуму щодо зміни статусу Автономної Республіки Крим максимально накаляє ситуацію навколо півострова та у відносинах між провідними світовими державами. Позиція Сполучених Штатів Америки, Європейського Союзу, Росії та Китаю з приводу оцінок становища, яке склалося, все більше нагадує інформаційну війну. Формально кожна зі світових потуг турбується про територіальну цілісність і суверенітет України, але кожна з них розуміє ці категорії, виходячи з власних геополітичних інтересів. 
Аргументи критиків кримського «суверенного референдуму» повністю спираються на українське національне законодавство, яке чітко визначає критерії подібного народного волевиявлення. Чинна Конституція України вимагає проведення загальноукраїнського референдуму з питання зміни територіального устрою або укладання міждержавних союзів. Зрозуміло, що жодна з цих вимог апріорі не виконана ініціаторами та кураторами кримського референдуму. Навіть якщо допустити умовну законність опитування громадян, то його проведення в умовах ізоляції українських громадян Криму від україномовних засобів масової інформації не відповідає жодним критеріям вільного волевиявлення.

Напевно, найбільш напружена на сьогодні ситуація серед представників кримськотатарського народу, адже татари чудово знають ціну російській «дружбі». Вони воліють залишатися громадянами Української держави. Нинішні намагання Володимира Путіна та так званої нової кримської влади загравати з кримськотатарським народом самі татари не сприймають. У чому автор цих рядків переконався, поспілкувавшись із керівником Управління зовнішніх зв’язків меджлісу кримськотатарського народу Алі Хамзіним. 
Водночас керівництво представницького органу кримських татар очікує більшої рішучості і від української влади.
—Коли наприкінці лютого на вулицях Сімферополя уперше з’явилися «зелені чоловічки», нас дуже здивувало, що українська влада не відреагувала найрішучішим чином, — заявив Алі Хамзін.— Адже така можливість була, враховуючи наявність спецпідрозділів, зокрема «Альфа». Але спроб звільнити приміщення кримських парламенту та уряду не було.

У ці дні Крим змінився до невпізнанності. Про те, що тут — офіційно не оголошений, але реально існуючий надзвичайний стан зрозуміло ще на під’їзді до півострова. Спершу на трасі розташований український блокпост з усіма не курортними атрибутами — військова техніка, озброєні люди у формі, бетонні блоки... Через півтора-два кілометри — аналогічна картина. Лиш тільки військові тут — російські, хоча й без розпізнавальних знаків. 
На території самого Кримського півострова — ситуація схожа. У тому плані, що біля кожної військової частини «чергують» окупанти. Нерідко їм допомагають представники так званої самооборони Криму. Цей контингент переважно складається з «отрядов казачества» (незрозуміло, щоправда, звідки на території Криму взялися козаки) та старої компартійної гвардії, котра ніколи не визнавала й не визнаватиме Україну як незалежну державу.