Натомість маємо ринок фармацевтичних товарів, який вражає своєю непрозорістю, зростаючою монополізацією, високим рівнем корупції, що періодично спричиняє скандали, які нічим не закінчуються. Тож необхідність розібратися з цінами, закупками, якістю ліків та навести лад у цій сфері очевидна.
Першу спробу внормувати аптечний ринок зробила група народних обранців минулого літа, зареєструвавши законопроект за № 8591 «Про внесення змін до Закону України «Про лікарські засоби щодо забезпечення економічної конкуренції та захисту прав пацієнтів при здійсненні роздрібної торгівлі лікарськими засобами». Під документом 10 підписів ініціаторів подання на чолі з нардепом Іриною Сисоєнко.
Однак серед членів профільного парламентського комітету скільки-небудь узгоджених підходів до розв’язання проблеми на ринку роздрібної торгівлі медпрепаратами не було. Думки настільки різнилися, що знайти спільного знаменника не вдалося.
Приміром, Ігор Шурма переконаний, що змінити маркетингові правила передусім хочуть виробники і саме вони лобіюють законодавчі ініціативи. Бо, мовляв, іде монополізація ринку, на який хочуть зайти гіперпотужні гравці.
А ось нардеп Олег Мусій, один зі співавторів законопроекту, стверджував, що запропоновані зміни мають захистити вітчизняних виробників медпрепаратів, які зможуть тримати більше аптек, ніж інші.
Колишній очільник МОЗ переконував, що вони будуть і на користь пацієнтам, які отримають можливість купувати доступніші й не менш якісні українські ліки, адже майже всі вітчизняні виробники мають сертифікати, що відповідають європейським нормам.
До того ж зміни, запропоновані парламентарями, одразу викликали спротив аптечної спільноти. Причому в суперечці кожна зі сторін особливо наголошувала на шкоді або користі документа і малювала страшні картинки в разі його схвалення чи неприйняття.
Опоненти перетягували канат доти, аж поки аптечний бізнес (не без допомоги свого лобі в парламенті) змусив ініціаторів законодавчих ініціатив відступити. Ті відкликали свій документ, який уже був розглянутий на профільному комітеті Верховної Ради і який збиралися доопрацювати та внести до сесійної зали на початку нинішнього року.
То що ж такого пропонували законотворці й як пояснювали причини, що спонукали до дій? На їх переконання, проголошений принцип захисту конкуренції в галузевому законодавстві у сфері охорони здоров’я не спрацьовує.
Це спричинило на ринку торгівлі лікарськими засобами (в першу чергу роздрібної) монополізацію. Вона потягла за собою незаконні дії аптечних мереж з підвищення цін на медпрепарати, які, впливаючи на ринкову пропозицію, можуть обмежувати вибір споживача ліками, дохід від реалізації яких найбільший.
За словами нардепа Ірини Сисоєнко, через те, що в одних руках сконцентрувалася велика кількість торгових точок, мережі формують асортимент виходячи виключно з власних комерційних інтересів. Потреби споживачів їх не турбують. Аптеки із закладів охорони здоров’я перетворилися на магазини з продажу ліків, у яких надприбутки власників бізнесу оплачує споживач.
Концентрацію ринку в руках найбільших операторів підтверджують і в Антимонопольному комітеті. Щоправда, його висновки наводять обидві сторони, витлумачуючи їх на свою користь.
Фармацевти переконані, що запропоновані зміни знищать конкуренцію, а депутати стверджують, що вона посилиться і на місцевих ринках роздрібної торгівлі лікарськими засобами забезпечить зниження цін на ліки та медичні вироби, збільшить їх доступність і розширить вибір для споживача.
До того ж зміни планувалися задля адаптації вітчизняного законодавства до європейського та положень Угоди про асоціацію України з ЄС щодо правил конкуренції у сфері фармацевтичної діяльності з роздрібної торгівлі лікарськими засобами.
Згідно з першим варіантом законопроекту демонополізувати господарську діяльність на теренах роздрібної торгівлі лікарськими засобами пропонувалося таким чином: фізичним особам-підприємцям (ФОП) дозволялося відкривати тільки одну аптеку, юридичним особам — до чотирьох у межах однієї області.
Для юридичних осіб, що провадять господарську діяльність із виробництва (виготовлення) ліків в умовах аптеки або діяльність, пов’язану з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, інша норма: вони можуть мати вісім аптек включно з їхніми структурними підрозділами.
При цьому ні фізособи-підприємці, ні юрособи не мають права займатись іншими видами господарської діяльності, крім виробництва (виготовлення) лікарських засобів в умовах аптеки.
Важливим було положення, яке обмежувало концентрацію аптек: відкривати їх можна не ближче ніж за 500 м одна від одної. У зв’язку з цим змінювались окремі положення видачі ліцензій. Якщо на день подачі заяви відстань по прямій лінії від місця запланованого розташування аптеки до найближчої діючої становить менше 500 м, ліцензію не видадуть.
Щоправда, такі обмеження не застосовуються до аптек та їх структурних підрозділів (аптечних пунктів), що створюються у лікувально-профілактичних закладах.
Та чи не найголовніше у законодавчих змінах — визначення фармацевтичної діяльності у сфері торгівлі лікарськими засобами як професійної, що здійснюється виключно фахівцями, які мають вищу освіту не нижче другого (магістерського) рівня за спеціальністю «Фармація» та сертифікат провізора-спеціаліста, виданий закладом післядипломної освіти, або посвідчення про присвоєння (підтвердження) відповідної кваліфікаційної категорії.
До членів виконавчого органу чи осіб, які здійснюють повноваження одноосібного виконавчого органу юридичної особи, також були освітні вимоги та певні обмеження: наявність не менше 3 засновників (учасників, акціонерів), які повинні мати виключно фармацевтичну освіту.
Окрім того, вони та члени виконавчого органу, а також пов’язані з ними особи, разом або будь-хто із них окремо, не мали бути кінцевим бенефіціарним власником (контролером) або учасником (засновником, акціонером), або членом одноосібного чи колегіального виконавчого органу іншої юридичної особи, яка здійснює господарську діяльність із роздрібної або оптової торгівлі лікарськими засобами.
Вони не могли бути комерційними агентами, представниками, управителями іншої юридичної особи, фізичною особою-підприємцем, яка здійснює господарську діяльність із роздрібної або оптової торгівлі ліками.
Схвалення всіх цих змін, переконували ініціатори впорядкування аптечного ринку, стане важливим кроком на шляху удосконалення національної системи охорони здоров’я України через формування дієвих та ефективних механізмів регулювання відносин у сфері роздрібної торгівлі лікарськими засобами.
Зовсім іншої точки зору дотримуються представники аптечного бізнесу. Вони покірно не чекали законодавчих змін, а одразу ж вдалися до активних дій, як тільки стало відомо про депутатські пропозиції щодо впорядкування ринку медпрепаратів.
Аптечна професійна асоціація України (АПАУ) провела і прес-конференцію, і велелюдний мітинг фармацевтів під стінами Верховної Ради, і свій традиційний щорічний Аптечний саміт, на який зібралися близько 350 учасників, присвятила виключно обговоренню законодавчих змін.
В АПАУ переконували, що лише одні розмови про таку реорганізацію негативно впливають на аптечний бізнес. Нібито вже призупинено розвиток аптечних мереж, нові аптеки не відкривають, а діючі припиняють роботу. А це погано, бо асортимент ліків у мережевих аптеках значно ширший саме завдяки особливим бізнес-моделям, технічним новаціям, управлінню запасами. То навіщо це руйнувати?
Спростовували фармацевти й твердження про монополію в аптечному сегменті. Там нібито й демонополізувати нема чого, а запропоновані зміни знищать конкуренцію, без якої не досягти зниження цін на лікарські засоби. Навпаки, вартість навіть може зрости, заявляв від імені аптечної спільноти голова правління АПАУ Ігор Червоненко.
Та й загалом вартість медпрепаратів лежить зовсім в іншій площині. У структурі роздрібної ціни ліків найбільша частка належить виробнику (76%), частка дистриб’ютора невеличка (7%), аптекам припадає трішки більше (17%).
Тож зниження вартості препарату залежить не лише від аптек, а й від виробника та дистриб’ютора. Тому регулювати ринок необхідно по всьому ланцюгу, а не фокусуватися тільки на роздрібній ланці.
У результаті такого протистояння в депутатському середовищі і спротиву аптекарської спільноти розробники законопроекту внесли зміни у відкликаний варіант і знову його зареєстрували.
Комітет із питань охорони здоров’я на своєму засіданні 26 лютого розглянув документ і рекомендував підтримати у першому читанні, а голова комітету Ольга Богомолець закликала парламент розглянути «аптечний» закон якомога швидше.
Новий варіант законопроекту № 8591-д зберігає основні новації попереднього, однак має й кілька суттєвих відмінностей. Скажімо, положення про те, що серед засновників аптечного бізнесу обов’язково повинні бути люди з вищою фармацевтичною освітою, є в обох варіантах. А вимоги до індивідуалізації суб’єктів роздрібної торгівлі лікарськими засобами та місць здійснення ними діяльності не змінилися.
Зате відстань між аптеками у межах адміністративно-територіальної одиниці скоротили з 500 до 300 м одна від одної. У сільській місцевості такої норми зовсім не передбачено. Не поширюється вона й на аптеки в лікувально-профілактичних, санаторно-курортних закладах та закладах соціального захисту. У разі недотримання цих правил ліцензія на здійснення роздрібної торгівлі лікарськими засобами не може бути видана.
У новій редакції законопроекту, на відміну від попередньої, кількість структурних підрозділів аптек — аптечних пунктів не обмежена. Також дозволено фізичним особам-підприємцям, як і юридичним, здійснювати діяльність через аптеки та аптечні пункти (раніше було лише через аптеки).
Що ж до кількості аптек у містах та селах, то вона може сягати 15 без обмеження кількості аптечних пунктів, але в разі дотримання спеціальних умов. Усім іншим можна мати 4 аптеки з їхніми структурними підрозділами.
Ось як це прописано в законі: фізичні особи-підприємці та юридичні особи будь-якої форми власності та організаційно-правової форми мають право на не більше 4 аптек без обмеження їхніх структурних підрозділів (аптечних пунктів) на території адміністративно-територіальної одиниці.
Фізична особа-підприємець або юридична особа, що провадить господарську діяльність, пов’язану з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, може мати не більше 8 аптек та будь-яку кількість їхніх структурних підрозділів.
Фізичній особі-підприємцю та юридичній особі дозволено не більше 15 аптек, що розташовані в містах та селищах, за умови якщо не менше 5 аптек або аптечних пунктів розташовані в селі та/або провадять господарську діяльність із виробництва (виготовлення) лікарських засобів в умовах аптеки.
У першому і другому варіантах законопроекту дуже детально прописано організаційно-правові та кваліфікаційні вимоги до бізнесменів-аптекарів.
До юридичних осіб вимог ще більше. Учасник (акціонер, засновник) такої юрособи не може бути працівником за трудовим договором або надавати послуги чи виконувати роботи за цивільно-правовим договором у фізичних чи юридичних осіб зі сфери аптечного бізнесу. Засновником інших юридичних осіб, що займаються оптовою або роздрібною торгівлею лікарськими засобами, також бути не може.
А ще не входити в об’єднання підприємств-аптекарів, не бути учасником (акціонером, засновником) такої юридичної особи, які в сукупності є власниками 100% частки у статутному капіталі.
Ну і обов’язково хоча б один з учасників (акціонерів, засновників) такої юридичної особи є особою, яка має відповідати єдиним кваліфікаційним вимогам до осіб, що займаються фармацевтичною діяльністю, і є власником не менше 50% частки у статутному капіталі (частки у складеному капіталі, простих акцій).
Тож оскільки законопроект № 8591 включений до порядку денного 9-ї сесії Верховної Ради, здавалося б, туди йому й пряма дорога. Однак є побоювання, що його знову звернуть на манівці. Кілька депутатів — членів профільного комітету, які не підтримували першого варіанта закону, зажадали скасування результатів голосування за доопрацьований проект і повторного розгляду з дотриманням вимог Регламенту Верховної Ради.
Щоправда, у Головного науково-експертного управління апарату ВР щодо доопрацьованого законопроекту особливих претензій нема. Народним депутатам рекомендовано розглянути документ із подальшим його доопрацюванням у другому читанні.
Однак у підсумку все залежатиме від того, чи почують народні обранці одне одного та представників бізнесу і чи зможуть та захочуть відстоювати інтереси не окремих груп фармацевтичного ринку, а мільйонів громадян, в інтересах яких він має функціонувати. Нині сторони далекі від порозуміння, хоча й запевняють, що готові дослухатися до опонентів.
Хотілося б сподіватися, що при обранні найприйнятнішого варіанта переслідуватимуться не вузькокорпоративні інтереси одних чи інших груп, причетних до аптечного ринку, а превалюватиме загальнонаціональний інтерес, який буде на користь усьому суспільству.

Тетяна КИРИЛЕНКО