Якщо хтось не вірить чужій статистиці, можемо подивитися на свою. За даними Міжнародного валютного фонду, виробництво нелегального спиртного в Україні сягає 60%, а за статистикою ДФС, близько 60% вітчизняного лікеро-горілчаного ринку перебуває в тіньовому обігу.
Трішки скромніші цифри наводить Держслужба статистики: понад 50% міцного алкоголю (горілка, коньяк тощо) на нашому ринку є фальсифікованими.
І чому б цьому ринку не зростати, якщо на одній пляшці горілки нелегали заробляють у 100 разів більше, ніж офіційний виробник вітчизняного алкоголю. Як може легальний бізнес змагатися з таким конкурентом, не зазнаючи серйозних втрат?
Та й держава залишається у накладі, щорічно втрачаючи 12 млрд грн надходжень до бюджету у вигляді несплачених податків. Ці надходження могли б забезпечити легальні виробники алкоголю.
Причому вони зазнають не тільки матеріальних, а й репутаційних утрат. У Європейській бізнес-асоціації стверджують, що торік кількість «рімейків» українських брендів переважно міцного алкоголю збільшилася вдвічі.
Тож не дивно, що й інвестиції у спиртову вітчизняну галузь не йдуть. Виробники алкоголю бояться вкладати кошти в український ринок, якщо тут є такі ризики через недобросовісну конкуренцію з боку виробників-нелегалів.
Сприяють тінізації ринку спиртного інтернет-торгівля та неформальні торгові точки, які часто реалізують контрафактну та контрабандну продукцію. Доставки нелегального алкоголю поштою — ще одне джерело тіньового спиртного на ринку.
За таких умов про розвиток вітчизняної спиртової галузі не йдеться. Позаторік виробництво скоротилося на 17,6% порівняно з 2016 роком. Та й у 2016-му падіння становило 10,2% порівняно з 2015-м.
Найбільше зниження легального горілчаного виробництва було зафіксовано в 2014 році — 23,2%. Таким чином, щорічно виробництво горілки в Україні знижується до 15–20%, і така динаміка спостерігається вже 5 років.
Експерти називають одразу кілька причин, що призвели до такої ситуації: високі податки, безконтрольність з боку правоохоронців і навіть потурання влади в розвитку тіньового сегмента галузі.
Зупинимося конкретніше на цих причинах, аби зрозуміти суть того, що губить спиртове виробництво, яке нібито є державною монополією. Розпочнемо з підвищення акцизів, які, на переконання експертів, звужують легальний ринок алкоголю і сприяють зростанню незаконного.
Подейкують, що саме тому в 2019-му не планується їх змінювати. Фахова бізнес-спільнота вітає таке рішення і це не просто корпоративна позиція. Річ у тім, що з 2014-го по 2017 роки ставка акцизного збору зросла на 125% (з 56,42 грн до 126,96 грн за 1 л 100%-го спирту). Та за цей час надходження збільшилися лише на 14% (з 5,491 млрд грн до 6,246 млрд грн).
Але попри таку ситуацію у 2017 році акцизи на лікеро-горілчані вироби знову підняли на 20%. Однак і цього разу очікуваних додаткових надходжень до державного бюджету не сталося.
Навіть навпаки: обсяги надходжень від вироблених та реалізованих в Україні горілки та лікеро-горілчаних виробів становили у 2017 році 6,246 млрд грн проти 6,405 млрд грн у 2016 році.
Пояснення нібито на поверхні: це сталося через падіння офіційного споживання спиртного (за винятком пива та вина). А точніше — через те, що частка нелегальної алкогольної продукції продовжувала збільшуватись, а надходження акцизу в держскарбницю падали. Саме з огляду на це, стверджують знавці ринку, чергового зростання ставок акцизного податку в цьому році не буде.
Така новина потішила як легальних виробників спиртного, так і споживачів міцних напоїв. Аналітики прогнозують, що суттєвого зростання ціни на алкоголь не буде. Щоправда, лише за умови, що уряд не вирішить підняти мінімальні роздрібні ціни.
Серед причин звуження ринку легального алкоголю також називають безконтрольність виробництва. І це, скоріш за все, є основним каменем спотикання. В Європі побоюються, що Україна може стати перевалочним пунктом для контрабанди нелегального алкоголю.
Про безконтрольність виробництва спиртного в нашій країні пишуть західні ЗМІ й дивуються з того, як це можливо при існуванні державної монополії у цій галузі.
Бідолашним європейцям невтямки, що держава, а точніше її службовці, по вуха у тіньовому спиртовому бізнесі. Згідно з розслідуваннями української Антикорупційної правозахисної організації принаймні половина державних спиртозаводів виробляє нелегальний спирт.
«Ліву» горілку випускають не на підпільних гуральнях кустарним способом, а на повноцінних лікеро-горілчаних підприємствах. Розслідувачі стверджують, що на десяти з тридцяти заводів займаються виробництвом контрафакту.
Якщо звертатися до офіційної статистики, то в Україні на початку цього року працювали 26 лікеро-горілчаних підприємств, дев’ять з яких покривають 85% ринку.
Загалом заводів 80, однак високу якість готової продукції може гарантувати лише половина з них. Це — ті підприємства, які цілком підконтрольні державі. Інші навіть не погоджують фінансових планів і не звітують.
Запитувати, чому так сталося, наївно. Вочевидь, комусь це вигідно. Офіційна ж версія така: в результаті реорганізації концерну «Укрспирт» у держпідприємство всі заводи мали увійти до нього. Але через те, що перебували у стадії банкрутства та ліквідації, концерну так і не були передані.
На частині нібито непрацюючих підприємств нащось тримають персонал. Мабуть, він не просто байдикує, а чимось зайнятий.
Напевне, аудитори міжнародної компанії PwC врахували й збитки від таких підприємств, стверджуючи, що через «чорний» ринок бюджет України щорічно недоотримує вже згадувані 12 млрд гривень (360 млн євро).
Погодьтеся, складається дивна ситуація: ЄС виділив у 2018 році 208 млн євро допомоги на боротьбу з корупцією, а нелегальний алкогольний ринок забрав із бюджету країни 360 млн євро, переклавши їх у кишені можновладців.
Та й загалом, куди йдуть гроші європейців, виділені на економічний розвиток, поліпшення бізнес-клімату і боротьбу з корупцією? Відповідь дає дослідження Transparency International, згідно з яким рівень корупції в Україні є найвищим в Європі, а у світовому рейтингу ми навіть не на початку другої сотні.
Тож, вочевидь, до наведення ладу на цих теренах ще далеко. Можливо, євроінтеграційні процеси змусять наш державний апарат почати розчищати «алкогольні стайні», адже маємо перед ЄС певні зобов’язання, в яких немає місця контрафактній продукції, нечесній конкуренції, неякісній, а то й отруйній продукції.
Якийсь рух у цьому напрямку таки помічений. Податковий парламентський комітет спільно з Мінфіном розробили низку заходів щодо боротьби з нелегальним алкоголем.
Наприкінці 2018 року парламент схвалив законопроект № 9260, який передбачає зміни до Податкового кодексу щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів. Зокрема, йдеться про зміни, спрямовані на боротьбу з незаконним ринком спиртних напоїв і палива.
Ці зміни посилюють відповідальність за виробництво, обіг та реалізацію нелегального алкоголю. За допомогою системи електронного адміністрування в режимі реального часу можна буде відстежувати виробництво і переміщення спирту всіма суб’єктами господарювання.
Документи про виробництво та обіг спирту формуватимуться автоматично та надходитимуть до контролюючого органу. Лічильники стоятимуть як на обладнанні, котре виробляє спирт, так і на складських приміщеннях і навіть на автоцистернах, якими його перевозять.
Поговорюють і про впровадження ринкових засад функціонування на теренах виробництва спирту. Якщо це станеться, то, за підрахунками Мінагрополітики, обсяг тіньового обігу нелегального спирту має зменшитися з 46% до 10%.
Чи піде влада цим шляхом далі, покаже час. Проблема ж бо не лише велика, а й багатовекторна. Адже, окрім контролю за зберіганням та обігом спирту, є ще одна біда, про яку мимохіть уже згадувалося: якість фальсифікованої продукції. Причому навіть тієї, що нелегально виробляється на державних спиртних заводах.
Зазвичай фальсифікат не відповідає навіть мінімальним вимогам харчової безпеки. За даними медиків, щороку таке питво вкладає на лікарняні ліжка понад 10 тис. людей. І це не найгірше, що може статися: фальсифіковане спиртне тихо забирає тисячі життів. А інколи й не тихо.
Приміром, у 2016 році сталося масове отруєння, яке набуло широкого розголосу, оскільки тоді загинули 65 людей. Загалом же того року 78 тис. громадян попрощалися з життям з причин, пов’язаних з алкоголем. Причому 25 тис. із цієї кількості становили жінки.
Дивує велика кількість п’яниць у нашому середовищі, адже збідніле українське суспільство тільки на придбання продуктів харчування і безалкогольних напоїв у середньому витрачає заледве не половину (44,5%) своїх доходів.
Про це свідчать дані вибіркового обстеження умов життя домогосподарств, проведені Державною службою статистики в третьому кварталі 2018 року.
На алкоголь одне домогосподарство витрачало лише 1,3% (86,15 грн). Однак навіть такий відсоток доходів, витрачений на алкоголь, завдає непоправної шкоди і державі, і сім’ям п’яниць.
Якщо дивитися на таку статистику, одразу закрадається сумнів: тут щось не так або з підрахунками, або з правдивістю відповідей респондентів. Бо за даними ВООЗ, кількість спожитого алкоголю на душу населення віком від 15 років в Україні сягала майже 14 л спирту.
Є ще один страшний бік «алкогольної медалі» — війна на дорогах з тисячами жертв за участі п’яних за кермом. За словами першого заступника начальника Департаменту патрульної поліції Олексія Білошицького, торік в Україні зафіксовано понад 110 тисяч випадків керування автомобілем напідпитку.
І це нібито втішна новина, бо п’яниць за кермом стало менше, ніж у 2017-му (тоді таких випадків було понад 114 тисяч). Але, скоріш за все, це далеко не повна алкогольно-дорожня картина. Адже поліцейська статистика фіксує лише тих, що спіймалися «на гачок» патрульних.
Торік у червні поліція за один день склала 700 протоколів за водіння у нетверезому стані. Притому що у нас допустима норма мінімальна — 0,2 проміле, на драгерах часто не вистачає шкали, щоб виміряти рівень спиртного, спожитого водієм.
Згідно зі світовою класифікацією саме 0,2 проміле алкоголю в крові вважається найлегшим ступенем сп’яніння (доклінічним, безсимптомним). Така доза ніяк не відбивається на поведінці людини і зовні не проявляється.
Варто зазначити, що кожна країна для водіїв установлює свою допустиму норму спиртного. Приміром, 0,2 проміле чинні в країнах Скандинавії, Балтії, в Китаї. Здається досить дивним той факт, що значно більші норми діють у країнах, де п’яний за кермом — нонсенс.
Скажімо, 0,5 проміле дозволено в більшості країн Європи, 0,8 — у Великобританії, 0,4–0,8 — у США, 0,8 проміле — у Канаді. Однак автокатастроф, спричинених любителями оковитої, там фіксують дуже мало. А якщо таке й трапляється, то з’ясовується, що вищезазначені норми не такі вже й поблажливі до порушників.
Приміром, у деяких країнах водіям-новачкам не дозволена й найменша доза алкоголю. Або ж при не оподатковуваному штрафом ліміті 0,5 проміле в разі ДТП навіть 0,3 проміле зарахують як обтяжуючу обставину. Зокрема, така норма діє в Німеччині.
Можемо лише позаздрити цивілізованому світу, де рівень свідомості громадян на такому рівні, що водієві напідпитку ніколи не спаде на думку сісти за кермо. От би нам таких свідомих кермувальників! А то не лише закостенілі п’яниці, а й, здавалося б, цілком нормальні люди вважають, що одну-дві чарочки — можна.
Обмежити вживання спиртного намагається місцева влада. Так, Київська міська рада прийняла рішення про заборону продажу алкоголю в магазинах із 23:00 до 10:00. За нього торік у вересні проголосували 77 депутатів.
Заборона стосується суб’єктів господарювання, які мають ліцензію на роздрібну торгівлю алкоголем, крім закладів ресторанного господарства. На них ця норма не поширюється.
Однак заборонити продаж спиртного в нічний час удалося не одразу. Спроба столичної міськради навести лад у цій сфері у вересні 2017 року не увінчалась успіхом — Антимонопольний комітет визнав таке рішення незаконним. А ще за рік до того подібне рішення Київради скасував Господарський суд Києва.
І лише після того, як у березні 2018 року Верховна Рада схвалила закон, згідно з яким органам місцевого самоврядування дозволено самостійно визначати час продажу алкоголю на території громади, вдалося досягти заборони продажу спиртного в нічний час.
«Сільські, селищні та міські ради в межах відповідної адміністративної території можуть встановлювати заборону продажу пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових суб’єктами господарювання у визначений згідно їх рішення час доби», — сказано в законі.
Порушення встановлених норм, а обмеження вже діють у багатьох містах України (Львів, Луцьк, Івано-Франківськ, Ужгород, Черкаси), тягне за собою адміністративну відповідальність.
Покарання передбачено Кодексом про адміністративні правопорушення: накладення штрафу від 30 (510 гривень) до 100 (1,7 тис.) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Тетяна КИРИЛЕНКО
