Проблема
Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик
Субота Лютий 29, 2020

Шановні читачі! 15 червня 2018 року газеті "Демократична Україна"

(до жовтня 1991р. - "Радянська Україна") виповнилося 100 років!

 

П'ятниця, 29 Листопад 2019 14:27

Трудова міграція – удар по економіці

Rate this item
(0 votes)

Усі провали української економіки пов’язані з тим, що наші громадяни їдуть працювати за кордон, стверджують чимало експертів. Серед лідерів залучення трудових мігрантів з України давно вже значиться наша сусідка — Польща.

Хоча Польща досить пізно вступила до Євросоюзу, вона швидко показала свою потужність, можливості й амбіції. Її економіка почала динамічно розвиватися. Нині цю країну називають молодим європейським левом.
Польська економіка в чотири рази більша за нашу. Польща — єдина європейська держава, яка не зазнала ніяких збитків під час світової фінансово-економічної кризи 2008–2009 років. Досягти економічних успіхів цій країні активно допомагають трудові мігранти, зокрема українські.

Поки чітких статистичних даних про те, скільки наших співгромадян виїхало до сусідньої Польщі, немає, адже в Україні 18 років не проводився перепис населення. За різними оцінками, нині у Польщі працює 1,5 млн українців, улітку — до 2 млн.
У той же час 2,5 млн поляків трудиться в європейських країнах, тож українці закривають вакансії, які з’явились у польській економіці. За оцінками Міністерства економіки і розвитку Польщі, до 2020-го польські підприємства потребуватимуть до 5 млн працівників.
Після вступу до ЄС у 2004 році Польща, як і нині Україна, гостро відчула проблему трудової міграції до Німеччини, Нідерландів, Британії та інших розвинутих країн. Тож тамтешня влада вирішила оцінити динаміку відтоку людей із країни, визначити, скільки поляків тимчасово працюють за кордоном, скільки виїхало на тривалий час.
У 2011-му у Польщі провели перепис населення, перший після 2002 року. Завдяки цьому поляки усвідомили масштаби трудової міграції — з країни виїхало 1,9 млн польських громадян, удвічі більше, ніж у 2002-му.
Аби вирішити проблему трудової міграції, польська влада вирішила залучити до своєї економіки не тільки працівників із сусідніх країн колишнього соцтабору, а й із держав Азії, зокрема Індонезії, В’єтнаму, Кореї.
Наша сусідка створила лояльні умови для вступу іноземців до вишів, спростила умови ведення бізнесу. В результаті з 2014-го польський ВВП зростає на понад 3%, багато в чому завдяки трудовим мігрантам.
Нині з’явилася нова тенденція — польські фірми почали вивозити українців на роботу в Нідерланди, Німеччину, Іспанію. У цьому їм допомагають українські посередники, яких зареєстровано у нас аж 5 тисяч.
Інколи намагаються заробити на наших трудівниках і польські підприємці. Мінімальна оплата праці за годину у Польщі становить 3,6 дол., після податків можна отримати 3 дол. Різниця з нашою мінімалкою відчутна, а у розвинутих державах за годину платять мінімум 8 дол.
Тож, напевне, вслід за поляками до Німеччини, Британії, Нідерландів активно потягнуться й українці. На жаль, із нашої економіки вимиваються хороші фахівці — будівельники, слюсарі, монтажники, лікарі, медсестри, айтішники.
Чимало українців виїжджають до Польщі на сезонні роботи — збирають полуниці, яблука та інші ягоди й фрукти. Польська влада ухвалила закон, який стосується працівників, що допомагають місцевим аграріям під час збирання сільгосппродукції. Але у документі не визначено мінімальної погодинної оплати праці, і він не забезпечує належного рівня безпеки праці.
Фахівці НБУ зазначають, що заробітчани торік перерахували й привезли до України майже 9 млрд дол. Проте подальший відплив наших кадрів за кордон прискорить уповільнення темпів зростання вітчизняної економіки.
Щороку зростає кількість молодих людей, які виїжджають на навчання до Польщі. За різними оцінками, там навчається від 50 до 70 тис. українців. Згідно з опитуваннями польських соціологів лише 10% із них хочуть повернутися додому.

Наші на Кіпрі
Чимало українців у пошуках роботи відправляються на Кіпр. На жаль, не всім удається знайти нормальну роботу з гідною зарплатою. Понад 150 наших моряків опинились у грецькій в’язниці.
Через війну у Сирії Європу заполонили сирійські біженці, у 2011–2012-му до європейських країн виїхало майже 100 тис., а у 2014–2015-му — 2 млн, у тому числі з допомогою бізнесменів, які організували нелегальне перевезення біженців морем.
До таких оборудок долучилися й українці, найчастіше ті, які ніколи не ходили в море чи лише починали кар’єру моряка. Смак моря для них виявився гірким — вони потрапили у тюрми. Не тільки Греції, а й Туреччини, Італії, Франції.
Нашим морякам складно себе захистити, греки не надто прагнуть розібратися, хто наймав їх на роботу і що вони перевозили — наркотики чи біженців. Грецьке законодавство наджорстке до наркоторгівлі й нелегальних перевезень.
Родичі моряків розповідають, що наших ув’язнених моряків супроводжують непрофесійні перекладачі, які не можуть пояснити, в чому їх звинувачують і який вирок оголошено в суді. Весь процес і вся судова документація ведуться грецькою мовою. Інколи перекладачів узагалі немає.
Рідні засуджених моряків зверталися до МЗС, Уповноваженого Верховної Ради з прав людини. У дипвідомстві сказали, що не можуть надати кожному ув’язненому моряку платного адвоката й перекладача.
Консул не може відвідати кожного моряка у в’язниці, адже у Греції працює багато наших заробітчан, у яких теж виникають проблеми із законом.
Є пропозиції стягувати певні кошти з фірм, які займаються працевлаштуванням українців за кордоном, до спецфонду. І цими грішми фінансувати додаткових консульських працівників, адвокатів і перекладачів.
У Польщі інтереси наших заробітчан захищає міжгалузева профспілка українських працівників, яка співпрацює з польськими профспілками, Посольством України у Варшаві, з польським посольством у Києві, має міцні контакти з польською інспекцією праці.
Разом із польськими профспілками міжгалузева профспілка намагається удосконалити закон про заробітчан, які допомагають збирати агропродукцію, підняти погодинну оплату праці до 14–14,5 злотих.
До захисту наших ув’язнених моряків експерти радять підключити профспілку моряків. Зараз у Європі посилюється профспілковий рух. Люди розуміють, що має бути організація, яка захищатиме їхні трудові права, зокрема від посередників, які вдаються до торгівлі людьми.

Законодавство
Тим, хто виїжджає працювати за кордон, варто пам’ятати, що провідну роль у розробці міжнародно-правових актів, які регулюють трудову міграцію, відіграє Міжнародна організація праці (МОП). Вона була створена у 1919 році й відтоді контролює застосування міжнародних трудових норм, запроваджує програми технічної співпраці й підтримки політики активного партнерства, розробляє спеціальні конвенції й рекомендації до них.
Після ратифікації країнами-членами Конвенції МОП набувають сили національного законодавства певної держави. Рекомендації МОП не є обов’язковими для виконання, але містять важливі положення щодо порядку реалізації конвенцій.
У конвенціях МОП про працівників-мігрантів № 97 і № 143, а також у рекомендаціях до них № 86 і № 151 зазначено основи режиму регулювання міжнародної трудової міграції, основоположні принципи рівності ставлення до громадян і працівників-мігрантів, які мають урегульований статус, а також — мінімальні стандарти щодо захисту працівників-мігрантів.
Конвенція № 97 набрала чинності у січні 1952-го. Згідно зі статтею 12 Конвенція вводиться у дію через 12 місяців після того, як генеральний директор зареєструє документи щодо її ратифікації від двох членів організації. Такими були Нова Зеландія й Сполучене Королівство Великобританії й Північної Ірландії.
Згідно з Конвенцією «працівник-мігрант» — особа, яка мігрує з однієї країни до іншої, аби отримати роботу.
У 1977-му у рамках Ради Європи була прийнята Європейська конвенція про правовий статус трудівників-мігрантів. Її мета — сприяння врегулюванню трудової міграції, забезпечення режиму не менш сприятливого, ніж той, що надається громадянам приймаючої сторони. А також сприяння поліпшенню соціального стану трудівників-мігрантів і членів їхніх сімей.
Ідея створення цієї Конвенції виникла у середині 1960-х, коли процеси трудової міграції набули розповсюдження в Європі. Головна відмінність Європейської конвенції від конвенцій МОП — у визначенні терміна «трудівник-мігрант». Положення конвенцій МОП розповсюджуються на мігрантів незалежно від країни походження, у Європейській конвенції застосовується принцип взаємності, тобто її положення застосовуються в одній країні — члені Ради Європи, яка приєдналася до Конвенції, щодо громадян інших країн — членів Ради Європи, які також приєдналися до цієї Конвенції.
У березні 2004-го Україна підписала Європейську конвенцію про правовий статус трудівників-мігрантів.
Серед міжнародно-правових актів із питань захисту прав працівників-мігрантів найвагомішим документом є Міжнародна конвенція про захист прав усіх трудівників-мігрантів і членів їхніх сімей. Вона була ухвалена на 42-й сесії Генасамблеї ООН 18 грудня 1990-го.
Конвенція набрала чинності 1 липня 2003-го. У ній ідеться про недискримінацію прав трудівників-мігрантів, про їхні права й права членів їхніх сімей, які мають документи чи врегульований статус. А також про створення нормальних, справедливих, гуманних і законних умов для мігрантів.
Конвенція містить положення, які стосуються конкретних категорій працівників-мігрантів і членів їхніх сімей. Положення цього документа стосуються більш широкого кола осіб, сфер і форм діяльності, зокрема осіб, які займаються оплачуваною діяльністю не за наймом.

Ризики
Українці часто шукають роботу за кордоном за допомогою посередників і ризикують стати жертвами шахраїв. Експерти радять уважно читати текст запропонованого контракту й платити гроші за те, що посередник знайде роботу й допоможе організувати переїзд, а не зобов’язується надати лише інформаційно-консультаційні послуги, які не передбачають працевлаштування.
Шахраї можуть працювати за певною адресою протягом кількох днів, зібрати гроші з довірливих клієнтів, яким обіцяють яскраві перспективи працевлаштування за кордоном, а потім зникнути разом зі сплаченими грошима за обіцяні послуги.
Передбачити всі можливі ситуації та стовідсотково захистити себе від шахрайства посередників неможливо. Але можна до мінімуму звести потенційні небезпеки.
Варто попросити у посередника (фірми чи приватного підприємця) ліцензію на працевлаштування українців за кордоном, занотувати її номер, дату видачі, офіційну назву й адресу агентства. Зателефонувати до Мінпраці, аби перевірити, чи є ліцензія дійсною, уточнити, на які країни вона поширюється.
Угода з посередником про надання послуг із працевлаштування за кордоном має містити інформацію про її номер, дату, місце укладення, повну назву посередника, номер і дату видачі ліцензії на посередництво в працевлаштуванні за кордоном, місцезнаходження посередника, відомості про клієнта.
У цьому документі мають бути прописані права, обов’язки й відповідальність сторін; умови змін, розірвання й анулювання угоди; порядок вирішення спірних питань; визначення форс-мажорних обставин та дії сторін при їх настанні; перелік додаткових послуг, які можуть бути надані посередником за плату; термін дії угоди.
Згідно з чинним законодавством платити посереднику за послуги треба лише після того, як підписано контракт із роботодавцем, а не тільки з посередником. Тож вимога сплатити гроші наперед є порушенням умов ліцензії. Про це треба повідомити Мінпраці телефоном чи письмово (бажано рекомендованим листом). Копію листа варто надіслати до МВС.
Перед тим як підписувати контракт, необхідно ознайомитися з правами працівників і мігрантів у країні призначення. У більшості держав установлено стандарти мінімального рівня оплати праці, максимальної тривалості робочого дня й компенсацій при нещасних випадках на виробництві.
Всі умови майбутньої роботи мають бути відображені у трудовій угоді: обов’язки, зарплата, вихідні, понаднормові години, медстрахування тощо.
Варто зателефонувати до посольства країни, в якій збираєтеся працювати, аби дізнатися про повний перелік документів.
Статистика свідчить, що серед країн, до яких офіційно поїхали працювати українці, значаться Польща, Німеччина, Британія, Греція, Панама, США, Нідерланди. В основному наші люди працюють на транспорті, будівництві, на промислових підприємствах.
Як свідчать соціологічні дослідження, не кожен українець ставить собі за мету виїхати з рідної країни назавжди. Експерти нагадують, що ми живемо у відкритому світі, і це велике завоювання нинішньої доби.
Одне з основоположних прав людини — право на свободу пересування, на виїзд зі своєї країни і на повернення до неї. Міграція як вільний вибір — це дійсно реалізація права людини, але це не просте рішення.
Цьогорічний рейтинг щастя був присвячений вивченню щастя мігрантів. Виявилося, що мігранти трохи щасливіші за тих, які залишилися на рідній землі. Але вони зазвичай не досягають рівня щастя, яке типове для корінних мешканців держави перебування.
Мігранти можуть отримати багато матеріальних вигод, реалізувати свій потенціал. Однак їм доводиться долати чимало проблем, адже вони вириваються зі свого звичного оточення, втрачають соціальні зв’язки.
За кордоном, як правило, перше покоління мігрантів ніколи не досягає соціального статусу, який мали у своїй країні. Лише друге-третє покоління може піднятися вище за своїх батьків і дідів, хоча з кожного правила є свої винятки.
Безвізовий режим до трудової міграції має опосередкований стосунок — українці отримували щороку більше 1 млн польських віз. Безвіз певним чином спростив поїздки за кордон, та кардинально не вплинув на міграцію: 90 днів шенгенської візи так само давали можливість для неформальної зайнятості, навіть не на збиранні полуниць.

Олена КОСЕНКО

Останнi новини


Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на «DUA.com.ua».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню
та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».