Проблема
Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик
Понедiлок Лютий 17, 2020

Шановні читачі! 15 червня 2018 року газеті "Демократична Україна"

(до жовтня 1991р. - "Радянська Україна") виповнилося 100 років!

 

П'ятниця, 05 Липень 2019 11:35

Мінне поле Донбасу

Rate this item
(0 votes)

Від­сту­па­ючи вліт­ку 2014-го, ро­сій­ські най­ман­ці на­шпи­гу­ва­ли те­ри­то­рію де­сят­ка­ми ти­сяч мін та фу­га­сів. Чи­ма­ло з них во­ни за­мас­ку­ва­ли під ди­тя­чі іг­раш­ки, цим са­мим пе­ре­тво­рив­ши ді­тей на по­тен­цій­них жертв.

У зо­ні ри­зи­ку — ді­ти...

Андрію Максименку, жителю одного з населених пунктів Донеччини, до 13-річчя залишалось усього кілька днів. Та він так і не відсвяткував свого дня народження: цьому завадила міна, встановлена російськими найманцями. Разом із ним загинув і 15-річний Кирило Коробов. А ось Дмитрові Тулупу пощастило: він отримав «лише» осколкові поранення і був доставлений до лікарні.

Взимку цього року троє дітей віком 3, 9 і 14 років теж дістали важкі поранення в результаті вибуху невідомого вибухонебезпечного предмета, знайденого на одній із вулиць Красногорівки.

35-річна Оксана Нежальська, переїжджаючи власним автомобілем через залізничний переїзд поблизу міста Антрацит, натрапила на міну, в результаті чого втратила обидві ноги. А знайома, що перебувала у салоні «Жигулів», загинула.

Перелік подібних фактів можна продовжувати: у зоні мінного ризику нині — близько двох мільйонів українців. За інформацією начальника Управління екологічної безпеки і протимінної діяльності Міноборони України Максима Комісарова, на Донбасі через підрив на мінах постраждало близько 130 дітей: 27 із них загинули, а майже 100 отримали ушкодження різного ступеня.

Потерпіли і близько 900 дорослих, з яких 270 загинули, а 565 дістали поранення. Страждають не лише ті, хто проживає на підконтрольній Українській державі території, а й їхні земляки з окупованої.

Наприклад, нещодавно поблизу контрольно-пропускного пункту «Оленівка» на протитанковій міні підірвався мікроавтобус з пасажирами. Дві людини загинули, а три дістали поранення.

«Лю­ди так не чи­нять...»

На початку 2014-го підтримувані Росією сепаратисти захопили десятки міст і сіл Донбасу. А коли довелося під натиском українського війська втікати, вони залишили після себе сотні тисяч мін, фугасів та інших «сюрпризів».

— Ці покидьки порушують не тільки всі правила ведення бойових дій, закріплені і на міжнародному рівні, а й моральні, — не приховує емоцій начальник інженерних військ ЗС України генерал-майор Ігор Лукашик, підлеглі якого розміновують звільнену територію. — Скажіть, хіба можна назвати людьми тих, хто встановлює у садочку міну, маскуючи під іграшки і прекрасно знаючи, хто стане її жертвою? Їх навіть тваринами важко назвати...

Проблема, про яку йдеться, створена не лише руками — у прямому розумінні цього слова — бойовиків. Справа у тому, що значна кількість артилерійських снарядів, мін, випущених у районі бойових дій, не вибухає.

Це, на думку багатьох фахівців, цілком закономірно: боєприпаси, використовувані і найманцями, і українськими вояками, по 30–40 років зберігалися на складах та арсеналах. Українських та російських, причому з порушенням відповідних технологій, що й призвело до псування.

У нас більш сучасних не вистачає, особливо після вибухів під Калинівкою і Ічнею. Росія ж, на утриманні якої перебувають «будівничі руського миру», усіляко економить на них. А також економить на утилізації застарілих боєприпасів, що є доволі дорогим процесом: на знешкодження одного артилерійського снаряду треба 200–300 американських доларів.

Тож простіше завезти їх на Донбас і там «утилізувати», стріляючи по українських позиціях. А вибухне чи ні — це вже головний біль для майбутніх поколінь українців.

Україна — серед 160 країн, які підписали Оттавську конвенцію, а також Конвенцію про заборону або обмеження застосування конкретних видів звичайної зброї, що завдають надмірних ушкоджень або мають невибіркову дію.

Відповідно до міжнародних зобов’язань Україна знищила понад 2 млн заборонених до використання протипіхотних мін. А ось Росії серед тих, хто підписав цю Конвенцію, немає, що розв’язує їй руки щодо постачання своїм сателітам на Донбасі цих мін.

І це не припущення: на звільнених територіях наші сапери знаходять протипіхотні міни, виготовлені після 1991 року, коли Радянського Союзу вже не існувало на політичній карті світу.

У дво­бої зі смер­тю

За словами начальника Центрального управління інженерного забезпечення Головного управління оперативного забезпечення ЗС України полковника Віктора Кузьміна, площа замінованої території Донбасу становить майже 700 тисяч га: близько 560 тисяч га — у Донецькій області і майже 120 тисяч га — на Луганщині.

Цифри ці — приблизні, виходячи з тих даних, які надходять від груп розмінування, а також міжнародних неурядових організацій, які проводять нетехнічне обстеження.

Залежно від сезону на цих територіях працюють щонайменше 50–60 груп розмінування, проводячи його, як правило, на 2-му і 3-му рубежах оборони. Перший рубіж поки що не розміновують, оскільки він перебуває під постійними обстрілами.

Найбільшу небезпеку як для цивільних громадян, так і для військовиків становлять саморобні вибухові пристрої, при виготовленні яких застосовують промислові боєприпаси та речовини.

— Візуально це виглядає по-різному: в коробку, скажімо, складають різні боєприпаси як заміну осколків, додають власне вибухову речовину, — каже військовий сапер Анатолій Мортачко. — В разі приведення в дію все це вибухає, сіючи навколо смерть.

 Небезпека саморобних вибухових пристроїв ще й у тому, що термін їх придатності може становити до 15–20 років. Найбільше нафарширована вибухонебезпечними предметами так звана «сіра зона» — територія, прилегла до лінії розмежування: і наші підрозділи, і ворожі, намагаючись убезпечитися від проникнення в їх розташування противника, заміновують підходи до своїх позицій. Чим стратегічно важливіший напрямок, тим більше там мін і фугасів і навіть артилерійських снарядів на розтяжках.

Наприкінці минулого року групами розмінування, що діють у складі Збройних Сил України, очищено понад 4 тисячі га землі і більш як 1300 км доріг. Саперам доводиться працювати за надскладних умов, часто під обстрілами і навіть... під водою, досліджуючи дно річок.

Особливо у тих місцях, де влітку 2014-го точилися жорстокі бої. Про результативність цієї роботи говорить той факт, що саме у водоймах знешкоджено кілька тисяч мін, снарядів, гранат!..

Якось терористи підготували до підриву автомобільний міст між селищами Семенівка і Миколаївка, закріпивши на його опорах одну протипіхотну та чотири протитанкові міни, вісім кілограмів амоніту, який використовують у шахтах, та п’ять електродетонаторів.

Вибухівка була готова до застосування та з’єднана дротами з підривним пристроєм. Дістатися до неї по драбині сапери не могли, бо висота становила щонайменше 5 м. Тому вирішили спустити одного, найбільш фізично підготовленого, на зв’язаних між собою автоматних ременях.

Досить складне завдання зголосився виконати старший сержант Сергій Вяткін — за час війни на Донбасі він отримав неабиякий досвід роботи з боєприпасами. Боєць блискуче впорався із завданням. За хоробрість і професіоналізм його нагородили медаллю «За військову службу Україні».

За безпеку інших людей українські сапери часто розплачуються власними життями. Нещодавно під час розмінування території поблизу водогону насосної станції стався вибух, який призвів до загибелі піротехніка Державної служби з надзвичайних ситуацій Олега Бойцова.

При цьому старший лейтенант Дмитро Слепкань і старший сержант служби цивільного захисту Євген Безкоровайний отримали поранення. Загалом починаючи з 2014 року 1032 українських військових зазнали мінно-вибухових травм. На жаль, через цю причину загинули 228 бійців.

На роз­мі­ну­ван­ня — де­сят­ки ро­ків

Заміновані об’єкти та мінні поля можуть стати для України проблемою на десятиліття. Такого висновку дійшли в ООН: загальна площа забруднених мінами та ВНП становить близько 7 тисяч кв. км на підконтрольній території.

З них саперами перевірено лише близько 260 кв. км, тобто менше 4% потенційно небезпечної. Знищено понад 340 тисяч мін і фугасів.

Найбільші зусилля з розмінування було зосереджено на відновленні елементів інфраструктури, таких як газо- і водопроводи, лінії електропередачі, залізничні колії тощо. Окрім цього, близько 9 тисяч окупованих земель теж нашпиговані вибухонебезпечними предметами.

 Скільки ж часу Україні знадобиться для його повного очищення? На це запитання ніхто не може дати достеменної відповіді. Для прикладу: на теренах Хорватії, Боснії і Герцеговини війна закінчилася більш як 20 років тому. А процес розмінування досі триває. За висновками фахівців ООН, один рік бойових дій дорівнює 10 рокам очищення територій від ВНП.

Якщо бойові дії на Донбасі навіть припиняться найближчим часом, роботи піротехнікам вистачить на 50 років, як мінімум. На думку міністра з питань тимчасово окупованих територій і внутрішньо переміщених осіб України Вадима Черниша, для цього може знадобитися близько 800 мільйонів американських доларів, а за підрахунками експертів НАТО — понад мільярд...

На сьогодні, за даними Міноборони, від початку цієї неоголошеної війни групами розмінування очищено близько понад 4 тисячі га території, 1356 км доріг, виявлено і знешкоджено 253716 одиниць вибухонебезпечних предметів.

По­ра­ди, до яких варто при­слу­ха­ти­ся

Зменшення кількості постраждалих від мін і вибухонебезпечних залишків війни безпосередньо залежить від якості інформування населення про мінні ризики. Аналіз свідчить: частка постраждалих і загиблих від таких вибухів на підконтрольній українському уряду території у 8 разів менша, ніж на тимчасово окупованій. І цей ефект дає саме цільова інформаційна кампанія.

Сер­гій ЗЯТЬ­ЄВ, фото надано автором

Від­сту­па­ючи вліт­ку 2014-го, ро­сій­ські най­ман­ці на­шпи­гу­ва­ли те­ри­то­рію де­сят­ка­ми ти­сяч мін та фу­га­сів. Чи­ма­ло з них во­ни за­мас­ку­ва­ли під ди­тя­чі іг­раш­ки, цим са­мим пе­ре­тво­рив­ши ді­тей на по­тен­цій­них жертв.

Останнi новини


Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на «DUA.com.ua».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню
та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».