У тилу — мирних містах і селах, куди повертаються демобілізовані воїни і де порядкують байдужі до проблем «маленьких» українців чиновники, все набагато складніше. Особливо тоді, коли мова заходить про реалізацію пільг. Зокрема, на безплатний проїзд учасників АТО у громадському транспорті.
На Полтавщині, до речі, як і в багатьох інших регіонах України, де ситуація з безплатним проїздом атошників так само постала дуже гостро, ця тема останніми днями привернула до себе надмірну увагу суспільства. Через дві події, які можуть стати карколомними у розв’язанні хронічного протистояння фронтовиків і перевізників.
Так, у Кременчуку один із ветеранів АТО позивався до Полтавського окружного адміністративного суду і виграв справу проти Полтавської обласної ради, яка розробила і ухвалила програму, котра деталізувала порядок безплатного перевезення учасників АТО громадським транспортом на міжміських маршрутах області. Цю перемогу вже називають першим прецедентом в Україні, коли атошники у суді відстояли своє право на пільги.
Інша подія, яка набула великого розголосу, стосувалася побиття у Полтаві у маршрутному таксі одного з ветеранів АТО, який вирішив скористатися своїм правом на безплатний проїзд. Обидві події стали вибухонебезпечним каталізатором у справі пожвавлення радикальної активності учасників бойових дій та їхніх сімей, котрі переходять у рішучий наступ проти тих, хто намагається в тій чи іншій формі обмежити їхні права.
Якщо в Кременчуці конфлікт тривав виключно у правовому полі і не виходив за межі залу Окружного адміністративного суду, то в обласному центрі він вихлюпнувся на вулиці міста. Так, днями у місті на Ворсклі пройшла не контрольована владою акція, в ході якої лунали заклики до фізичної розправи над водієм маршрутки, який відмовився безплатно везти учасника АТО, а його товариш, який сидів поряд із водієм, витяг із салону фронтовика і побив його на очах інших пасажирів. Котрі, до речі, ніяк не відреагували на це свавілля.
Побитого і приниженого атошника доставили до міського травмпункту, куди незабаром з’їхалися його побратими, дізнавшись про надзвичайну подію. Після цього в обласному центрі фронтовики забурлили і під час пікету міськради вже порушували питання про відставку на найближчій сесії міськради полтавського градоначальника Олександра Мамая. У разі, якщо міська влада не наведе лад з пільговими перевезеннями учасників бойових дій та не поставить у правові рамки приватних перевізників.
На імпровізованому мітингу під стінами Полтавської міськради, куди зійшлися учасники АТО, афганці та члени їхніх сімей, вирували справжні пристрасті. Про мету зібрання та результати, яких очікували мітингувальники, місцевим журналістам розповів голова Полтавської обласної філії «Товариства ветеранів АТО» Дмитро Пономаренко.
За його словами, вдатися до акції протесту полтавських атошників змусили події останніх днів, які сталися в обласному центрі і були спрямовані проти учасників АТО. Так, днями в Полтаві невідомі розтрощили три меморіальні дошки, встановлені на будинках, де жили і навчалися полтавці, котрі загинули під час бойових дій на Сході України. Але останньою краплею, яка переповнила чашу терпіння, став випадок з їхнім побратимом, якого не лише відмовилися безплатно везти у маршрутному таксі, але й ще принизили та побили.
Одному із заступників полтавського міського голови Віталію Нікіпелову, котрий вийшов до мітингувальників, ті передали свою петицію з вимогами до міської влади, які стосуються питань забезпечення в місті законних прав ветеранів АТО. Крім того, учасники акції вимагали покарання водія маршрутного таксі, який відмовився безплатно перевозити учасника бойових дій, та притягнути до кримінальної відповідальності його знайомого, котрий побив їхнього побратима.
І хоча мітинг, за яким спостерігали до двох десятків поліцейських, увійшов у цивілізоване русло, найбільш радикально налаштовані його учасники пропонували поїхати до водія маршрутки, адресу проживання якого вони вже дізналися, та «натовкти йому пику». Більш помірковані пропонували взяти із собою військового капелана, який теж брав участь в акції під стінами міськради, й змусити кривдника їхнього товариша на колінах замолювати свій гріх...
«Крива» програма для фронтовиків
Якщо в Полтаві акція тамтешніх атошників мала локальний характер у межах обласного центру, то події у Полтавському окружному адміністративному суді справді можуть мати наслідки всеукраїнського масштабу. Адже там було створено прецедент, який може служити своєрідним посібником для тих учасників бойових дій, котрі вирішать захищати своє право на пільги у суді. Зокрема, на безплатний проїзд.
Прецедент створив колишній боєць АТО Артем Безверхий, який подав позов до суду на Полтавську облраду, де у березні 2016 року прийняли комплексну регіональну програму, яка визначає порядок пільгових перевезень учасників бойових дій у межах Полтавщини (див. «ДУ» № 6 від лютого 2016 року). Чиновники облради та облдержадміністрації не приховували свого задоволення від цього документа та наголошували, що це — перша регіональна цільова програма, яку розробили й прийняли в Україні.
Проте, на думку кременчужанина, обласна влада прийняттям цієї програми порушила Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», який забезпечує учасникам АТО безкоштовний і необмежений за кількістю проїзд у громадському транспорті незалежно від відстані та місця проживання.
Натомість програма, яку прийняла Полтавська облрада, передбачає, що учасники бойових дій можуть здійснити безплатно лише 50 поїздок на рік. Причому 10 з них розраховані на міжобласні поїздки, 40 — у межах області. Боєць вважає, що обмеження кількості поїздок суперечить законодавству, тому і звернувся до суду. Полтавський окружний адміністративний суд ухвалив рішення, в якому зазначив, що учасники АТО можуть необмежено користуватися пільговим автотранспортом у межах Полтавщини, та скасував усі обмеження на проїзд, які містяться в обласній програмі.
«Полтавська обласна рада надала нам право на 40 безплатних і десять міжобласних поїздок. Нам повідомили, що ми маємо приносити до соцзахисту квитки, і лише після цього там компенсують проїзд. Але це протизаконно, я вважаю. Зокрема, в Дніпропетровській області такого немає. Ти просто приходиш на автостанцію, показуєш посвідчення, і тобі видають квиток.
Не розумію, чому в Полтаві так не можуть зробити. Крім того, ми маємо право на безплатний проїзд у міському транспорті. Проте в автобусах висять таблички, які сповіщають, що там є всього однедва пільгових місця. Але ж я маю право на безплатний проїзд, а не на пільгові місця», — розповів журналістам після засідання суду А. Безверхий.
Кременчужанин Андрій Лебеденко, заступник голови ГО «Координаційний центр ветеранів і учасників АТО», учасник бойових дій, у своєму коментарі кореспонденту «ДУ» розповів, що на автостанціях до учасників АТО майже скрізь ставляться зневажливо, а вимоги законодавства про пільговий проїзд ігнорують.
У активістів є чимало прикладів того, як фронтовики мають буквально штурмувати каси, аби вибити собі право на безплатний проїзд. Приміром, батько кременчуцького бійця «Донбас», загиблого під Іловайськом, разом із військовим прокурором виїхав до Києва в справі свого сина. Прокурору проїзд оплатили, а от батьку героя — ні, хоча і він має право на безплатний проїзд.
«Ми гордимося тим, що порушили це питання і виграли справу. Програма із самого початку була «кривою», пробним шаром для того, щоб у подальшому на території всієї України обмежити права учасників АТО на пільговий проїзд. Її розробили й прийняли під перевізників, а не для учасників бойових дій, — переконаний А. Лебеденко.
Чиновники хотіли аналогічну програму в Кременчуку і Кременчуцькому районі прийняти, але ми зруйнували їхні плани. У Сумах так само намагаються поновити свої права учасники АТО, ми подали їм приклад. Держава, ухваливши закон, мала б подбати про його фінансування і передбачити компенсацію перевізникам, а не лавірувати між ними та учасниками АТО. Тим більше що на міжміських маршрутах дуже легко простежити за кількістю виданих пільгових квитків, це не в громадському транспорті, тролейбусі тощо...»
«Криву» обласну програму після рішення суду, скоріш за все, не скасують узагалі, а просто відсунуть подалі, прогнозує кременчуцький активіст. За інформацією А. Лебеденка, на Полтавщині в касах уже почали без перешкод продавати пільгові квитки учасника бойових дій, і проблем поки з безплатним проїздом у учасників АТО немає...
Натомість Валерій Довженко, керівник Центру допомоги учасникам антитерористичної операції в Полтавської області, переконаний, що кременчужани «перестаралися» у своєму прагненні захистити права учасників АТО на пільговий проїзд. Він навіть назвав перемогу в суді над обласною радою «ведмежою послугою» фронтовикам, бо держава не виділяє грошей на компенсацію безплатного проїзду учасників бойових дій, переклавши тягар фінансування на місцеві бюджети. А там грошей катма, констатує В. Довженко. Тож рано чи пізно учасникам АТО знову відмовлятимуть у пільговому проїзді, бо влада не компенсуватиме перевізникам їхніх витрат на безплатне перевезення атошників. І тим доведеться судитися вже не з обласною владою, а з державою...
Як зберегти гарне обличчя при поганій грі
Отже, як обласна влада виправлятиме ситуацію із «кривою» програмою? Сподіватися чиновникам на те, що в апеляційному суді задовольнять скаргу Полтавської обласної ради на рішення Полтавського обласного окружного суду, шансів дуже мало. Точніше, їх узагалі немає, переконана представник кременчужанина А. Безверхого у суді Галина Коліуш — переселенка з Донбасу, котра присвятила себе як адвокат наданню правової допомоги учасникам АТО.
У розмові з кореспондентом «ДУ» вона зазначила, що переконана в тому, що справа «Безверхий проти обласної ради» однозначно виграшна, адже обласна влада, ухвалюючи зазначену програму, порушила Закон України «Про правовий статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Зокрема, в частині обмеження кількості пільгових поїздок.
Крім того, програма містить дуже заплутану процедуру покупки квитків учасниками АТО та їхню подальшу оплату в органах соцзахисту. До того ж, аргументує Г. Коліуш свою позицію, свідки в суді стверджували, що обласна влада прийняла програму в інтересах перевізників, а не учасників бойових дій.
«Малоймовірно, що Полтавська обласна рада оскаржуватиме рішення окружного суду в Харківському апеляційному адміністративному суді, де зазвичай розглядають апеляційні скарги такого рівня, — переконана Г. Коліуш. — Власне, оскаржувати нема чого, бо програму прийняли, порушивши чинний закон України...»
У свою чергу, директор департаменту соціального захисту населення Полтавської ОДА Людмила Корнієнко пояснила у своєму коментарі для «ДУ», що багатостраждальна програма все ще діє на території Полтавщини, адже ще немає рішення апеляційного суду. За її відомостями, апеляцію обласна рада таки подаватиме. Але, зазначила керівник департаменту, наразі в облдержадміністрації вже розробляють три варіанти нової програми.
Народжуються проекти не в чиновницьких кабінетах, а спільно з представниками громадськості, учасниками АТО, перевізників тощо. Консультації тривають щодня. Новий варіант програми має бути бездоганним, не приховує Л. Корнієнко, адже на сьогодні в області право на пільговий проїзд мають 125 тисяч полтавців. І знову схибити при прийнятті нового варіанта програми влада вже не має права, бо це зачепить долі тисяч людей.
Чому прийняли вочевидь протизаконну програму? Л. Корнієнко пояснила, що в області ще не було досвіду організації пільгових перевезень учасників АТО, кількість яких збільшувалася. Крім того, держава припинила надання субвенцій з державного бюджету на пільгові перевезення полтавців і довелося розробляти регіональну програму, яка мала впорядкувати всі незрозумілі питання і полегшити розрахунки з перевізниками і фронтовиками. Довелося шукати і гроші, яких в обласному бюджеті бракувало.
«Прецедент не у судовому рішенні, а у тому, що держава, розробивши програму щодо пільгових перевезень учасників АТО, її фінансування переклало на регіони. А якщо це державна програма, її має фінансувати держава, — констатувала директор департаменту. — На моє переконання, лише монетарізація пільг може остаточно вирішити всі спірні питання...» — зауважила Л. Корнієнко.
Олександр БРУСЕНСЬКИЙ, м. Полтава
