Особливе ставлення українців до продажу землі іноземцям. Попри те що серед наймолодших та найзаможніших респондентів кожен п’ятий не проти дозволити іноземним громадянам купувати землю в Україні, три чверті представників цих категорій виступають однозначно проти такого дозволу.
Про гостроту земельного питання свідчить і те, що 74% вважають, що рішення про продаж земель сільськогосподарського призначення в Україні повинне прийматися на всеукраїнському референдумі.
 58% із числа опитаних переконані, що землі сільськогосподарського призначення повинні бути у державній власності за зразком Канади чи Ізраїлю. 22% — не проти запровадження в Україні такої моделі ринку землі, як в Італії, де орні землі можуть вільно продавати тощо.
 На Полтавщині, як і в інших регіонах України, так само точаться жваві дискусії щодо майбутньої земельної реформи. Час від часу в районах збираються на акції протесту проти продажу землі селяни — власники земельних паїв, фермери і учасники АТО, які отримали свої законні земельні ділянки і поповнили лави землевласників.
 Цікава позиція регіональної і районної влади. Як правило, чиновники не виступають відкрито проти ініціативи центральної влади про запровадження ринку землі. Але і агітаційну роботу за вільний продаж землі-годувальниці проводять не дуже активно.
 Воно й зрозуміло: виявляти активність в умовах, коли скрізь лунають заклики зупинити владу і не дозволити іноземцям скупити за безцінь українські чорноземи — якось не з руки.
 Про землю на Полтавщині говорять із повагою, адже, як стверджують у Полтавській ОДА, вартість сільськогосподарських земель у регіоні — одна з найвищих в Україні. Це підтверджують і в ГУ Держгеокадастру у Полтавській області.
 Зокрема, його керівник Вадим Чувпило зазначає: «Вартість сільськогосподарських земель Полтавської області — одна з найвищих порівняно з іншими областями України. Про це свідчить середній розмір річної орендної плати проданих цього року лотів на земельних торгах — 7370 гривень за гектар...»
 До речі, середній розмір річної орендної плати в 2019 році в інших областях становив, приміром, в Харківській — 2,98 грн за один гектар землі, Київській — 3,01 грн, Житомирській — 4,0 грн, Вінницькій — 6,9 грн., Львівській — 4,5 грн, на Волині — 1,4 грн, Чернігівській — 2,96 грн, Миколаївській — 3,02 грн, Черкаській — 5,28 грн, Кіровоградській — 7,04 грн, Хмельницькій — 5,13 грн...
 А в обласному Департаменті агропромислового розвитку інформують, що мінімальна стартова ціна продажу ділянок державної та комунальної власності Полтавщини на земельних торгах перебуває на рівні, не нижчому від нормативної грошової оцінки (НГО). І станом на 1 січня 2019 року середня ціна ріллі та перелогів у Полтавській області становить 30390 гривень за гектар.
 Отже, земля сільськогосподарського призначення на Полтавщині не лише може стати, але й уже стає прибутковим товаром. Звісно, якщо в країні таки запрацює легальний ринковий механізм її продажу.
Невизначеність із принципами ринку землі та неоднозначне ставлення полтавців до його запровадження ініціювали обговорення особливості земельної реформи, зокрема запровадження з 2020 року ринкового обігу земель сільськогосподарського призначення, на апаратній нараді в Полтавській ОДА.
 Її учасники — керівники підрозділів облдержадміністрації та представники РДА і об’єднаних територіальних громад (ОТГ), які в режимі відеоконференції взяли участь у нараді, говорили про проблеми із запровадженням ринку землі й стан використання земель державної власності в регіоні.
 Учасники наради виступали за введення ринку землі. Можливо, тому, що, як кажуть, велике краще бачити з відстані. А в ОДА, як стало зрозумілим з обговорення питання, проблему ринку землі справді бачать дещо по-іншому, ніж у низах. І там зазначають, що проблеми як такої тут немає, адже реально ринок землі на Полтавщині вже давно існує де-факто.
 «Сьогодні до 80% землі в області в тій чи іншій формі вже перебуває в приватній власності. І в Україні вже є стале землекористування і передумови для ринку землі давно сформувалися. Тому, на мій погляд, у цьому питанні більше політичних дискусій, ніж практичної і реальної оцінки ситуації», — заявив В. Чувпило противникам введення вільної торгівлі землею.
Голова обласного управління Держгеокадастру вважає, що питання ринку землі в Україні вже давно себе вичерпало. Якщо б вільний продаж землі дозволили ще кілька років тому, то ціна землі, зокрема в Полтавській області, вже дорівнювала би вартості земельних ділянок, приміром, у сусідній Польщі — не менше 14 тис. доларів за гектар.
Нічого надзвичайного не станеться, якщо ринок землі таки в Україні найближчим часом запрацює, переконаний В. Чувпило. Навпаки, операції із землею стануть цивілізованими і власники земельних наділів не шукатимуть обхідних шляхів для замаскованого продажу землі.
 Так, як роблять зараз, коли у більшості випадків земельні ділянки нібито здають в оренду на 49 років із правом подальшого успадкування. Що рівнозначно її фактичному продажу.
 У Полтавській ОДА переконані й у хибності припущень щодо того, що одразу після введення ринку землі селяни — власники паїв розпродадуть їх за безцінь.
 «Не варто думати, що наші селяни настільки наївні, щоб одразу за копійки розпродати свої паї. До того ж до 80% землі в області в тій чи іншій формі вже перебуває в приватній власності. І ті, хто каже, що після введення ринку землі її одразу скуплять, помиляються, — переконаний голова обласного управління Держгеокадастру. — Насправді нікого не цікавить один-два паї, якими нині володіють селяни. Мова про те, що землю скуповуватимуть цілими масивами корпорації...»
 На думку В. Чувпила, мораторій на продаж землі в Україні перекрутив реальну ситуацію з оцінкою землі. Її справжня ціна значно вища, ніж наразі прогнозують. І нормативна грошова оцінка не відповідає фактичній вартості землі, бо дуже занижена.
 Сума у 30 тис. грн за 1 га не відображає фактичних справ. Земля на Полтавщині дорожча. І вже в перший рік після того, як запрацює ринок, вона значно зросте. Роститиме і далі. Це надасть можливість, врешті-решт, сформувати реальну ринкову ціну...

Багато галасу даремно?
 За даними Департаменту агропромислового розвитку Полтавської ОДА, в регіоні на сьогодні на обліку числиться 2223 тисячі гектарів земель сільськогосподарського призначення. З яких 625 тисяч гектарів державної власності, 1560 тисяч гектарів приватної та 105 тисяч гектарів комунальної власності, які передані ОТГ.
 Отже, вільних земельних ділянок залишилося не так уже й багато, щоб зчиняти галас із приводу, що землю одразу скуплять українські латифундисти.
 До того ж, інформують посадовці ОДА, аби цього не сталось, уряд розробив «запобіжник» — проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обігу земель сільськогосподарського призначення».
 У ньому передбачається, що з 1 жовтня 2020 року скасовується заборона на відчуження земель сільськогосподарського призначення всіх форм власності.
 Особи, які можуть купувати земельні ділянки сільськогосподарського призначення, — це громадяни України, територіальні громади, держава, юридичні особи України (іноземні громадяни і особи без громадянства у разі набуття в порядку спадкування та обов’язком відчужити ділянку протягом року) тощо.
 Як повідомлялося вище, встановлюється мінімальна стартова ціна продажу ділянок державної та комунальної власності на земельних торгах на рівні, не нижчому від нормативної грошової оцінки. Законопроект передбачає й те, що один громадянин чи юридична особа може купити не більше 15% сільськогосподарських земель області та 0,5% — України.
Переважне право купівлі земельної ділянки має її орендар за умови сплати ним ціни, за якою вона продається. У проекті Державного бюджету України на 2020 рік уже передбачено 4,4 млрд грн на фінансову підтримку сільгосптоваровиробників для купівлі або викупу фермерами земель сільськогосподарського призначення. Ці кошти спрямують на здешевлення ставки банківських кредитів.
З якими ресурсами увійде наша країна в ринок землі? Дещо з того, що ще не роздано, залишилося. Так, на сьогодні Україна має 10,4 млн га земель. З них 3,2 млн га перебувають у постійному користуванні державних підприємств, 2,5 млн га — землі запасу, 4,7 млн га можуть здаватися в оренду, 1,5 млн га передано ОТГ. Чималу частку землі зосереджено в руках власників земельних паїв, загальна кількість яких дорівнює 6,9 млн осіб.
 У Полтавській ОДА, дискутуючи з тими, хто виступає проти продажу сільськогосподарських земель у приватні руки, оперують такими даними. Приміром, найбільше земель перебуває у приватній власності в Італії і Швейцарії (100%), Бельгії, Латвії (99%), Данії, Фінляндії, Болгарії (98%), Португалії (93%), Ірландії (91%) тощо.
Тобто ринок землі в європейських країнах існує вже давно і нічого поганого з того не вийшло. Навпаки, кажуть полтавські чиновники, ринок усе розставив по своїх місцях. У тому числі сформував справедливу ціну на землю.
Якщо в Україні, де лише обговорюють ризики, пов’язані з введенням вільного продажу землі, вона коштує в межах однієї тисячі доларів США, то в інших європейських країнах картина інша. Так, 1 га землі коштує (в доларах США), приміром, у Великобританії — 34,1, Франції — 7,4, Італії — 25,7, Іспанії — 16,1, Бельгії — 28,0, Греції — 11,0, Данії — 26,6, Португалії — 7,4, Фінляндії — 11,0, Швеції — 9,8 тощо.
Найдешевша земля в Латвії — 1,4 тис. доларів за 1 га, Литві — 2,2, Болгарії — 4,6, Естонії — 5,0, Хорватії — 7,0. А найдорожча у Швейцарії (70,0 тис. доларів США за 1 га), Нідерландах (63,7), Чехії і Австрії (42,0), Ірландії (39,3), Німеччині (32,3)...
Як не крути-верти, а після введення вільного ринку землі українські селяни, які мають земельні паї і які у перші рік-два не поспішать продати їх місцевим фермерам за безцінь, у подальшому матимуть солідний капітал. Який із роками лише примножуватиметься.
«Тож заради чого виступати проти ринку землі?» — запитують у Полтавській ОДА. А її нинішній тимчасовий очільник Олег Пругло так сформував завдання для регіональної і районної влади:
«Прошу продовжити роботу з роз’яснення всіх нюансів земельної реформи. Нині ця тема — на піку обговорення. Зрозуміло, що іншого шляху нема, всі держави пройшли через впровадження ринку землі й тільки виграють від того, що земля перебуває у приватній власності.
Якби раніше в Україні цей процес розпочався, у громадян і в громад були б зовсім інші статки. Тому, аби процес продажу земель відбувався безболісно, треба вивчити всі нюанси урядового законопроекту, опрацювати його ретельно, щоб правильно діяти і реагувати.
На Полтавщині ще буде проведено не один круглий стіл щодо роз’яснення питань земельної реформи, щоб кожен селянин знав свої права і можливості...» — зазначив О. Пругло.
Як би там не було, а слід визнати, що до ласих гектарів уже пригледілися перш за все місцеві латифундисти, котрі самі, очевидно, не зацікавлені у цивілізованих ринкових відносинах навколо ринку землі.
Недаремно на Полтавщині майже всі акції протесту проти введення ринку землі організовують тамтешні фермери, які вже роками обробляють сотні гектарів земельних паїв, орендованих у селян. І у більшості випадків саме вони лякають власників паїв тим, що їхню землю одразу «за копійки» скуплять іноземці тощо.
 Але якщо хтось і обдурить наших селян, то аж ніяк не іноземці. А, скоріш за все, вітчизняні нувориші, які добре засвоїли повчальний досвід приватизації в Україні заводів і фабрик. Коли у безправних «акціонерів» за безцінь скуплялись акції великих підприємств...

Доки сонце зійде — роса очі виїсть...
 І це не просто слова. Полтавські ЗМІ все частіше повідомляють про безлад у земельних відносинах, від чого страждають у першу чергу самі власники земельних ділянок. Після кожного такого скандалу люди вже думають не про ринок землі, а про те, як бодай повернути свої паї, які без їхньої згоди обробляють місцеві латифундисти.
 Днями одну таку історію розповіли журналістам жителі села Лучки Кобеляцького району. Після розвалу тамтешнього колгоспу селяни 2002 року отримали земельні наділи — паї. Ділянки взявся обробляти один із фермерів із сусіднього району, який, за словами селян, із повагою ставився до них і виконував усі зобов’язання перед жителями села.
 Але кілька років тому земельні паї лучківців почав обробляти новий власник агрофірми. Як нині стверджують селяни, без їхньої згоди і укладання договорів оренди. Їх, наче кріпаків, передали від одного пана до іншого...
 Усі спроби повернути собі землю виявилися марними, хоча в кожного пайовика є документи на право власності на землю, кадастрові номери земельних ділянок тощо. Проте пайовиків навіть на поле тепер не пускають і договори оренди, схоже, і не думають укладати.
 Лише після того, як обурені селяни гуртом вийшли на акцію протесту, керівництво фірми почало оформлювати заднім числом — 2016 роком договори оренди строком на 10 років. Причому, стверджують жителі села Лучки, їхні підписи підробляють.
Склалася ситуація, коли жоден пайовик не має договору з новим керівництвом агропідприємства, яке обробляє їхню землю, але в «конторі» стверджують, що з договорами все гаразд. Мовляв, якщо селяни їх загубили, то хай прийдуть до «контори» і їм нададуть копії.
Цікаво, що ані поліція, ані районна та обласна влада в ситуацію не втручаються. Люди фактично втратили право розпоряджатися своїми паями і мусять задовольнятися тим, що їм пропонує керівник агропідприємства.
Юристи кажуть, що питання можна вирішити лише в суді, подавши позов про визнання договору оренди недійсним у зв’язку з тим, що особа, яка нібито передала землю в оренду, його не підписувала. Себто дві сотні літніх пенсіонерів — власників паїв самотужки мають доводити в суді своє право на землю, яку в них фактично відібрали.
 Але і це не гарантує, що селянам удасться вирішити справу на свою користь. Юристи кажуть, що вони зіштовхнуться з певними труднощами, адже їм потрібно буде знайти два примірники оригіналів договорів оренди для того, щоб можна було проводити почеркознавчу експертизу.
 Поки судова тяжба триватиме, запустять ринок землі і стомлені ходінням по муках немічні пенсіонери почнуть за копійки продавати свої паї власнику агрофірми. А що їм ще залишається робити...

 Олександр БРУСЕНСЬКИЙ,
 м. Полтава