Виробників обнадіює те, що останнім часом почали зростати ціни на вершкове масло, це додає їм прибутків. А ось на молочний білок ціни на світовому ринку впали на третину. Зберігається істотний розрив між цінами на молочний білок і жир. Ціни на молочну сировину, сухе знежирене молоко, цільне молоко, сухе незбиране молоко, яке включає білок і жир, теж падають, хоч і несуттєво.
Позитив у тому, що інтервенційні запаси сухого знежиреного молока у світі майже повністю вичерпані, тож є шанс для вітчизняних виробників збільшити свої поставки. Негативна новина — закриття схем експорту сирних продуктів через Білорусь.
Експорт сирого й сухого незбираного молока, включно з білком і молочним жиром, уже почав наближатися до торішніх показників. Кілька років тому коефіцієнт молочного білка і жиру у молоці сягав 1,2%, зараз — менше 0,62%, це більше, ніж у 2017 році, але вважається низьким показником.
Процеси, які відбуваються на світовому молочному ринку, впливають і на Україну. Аналітики ФАО розрахували індекс впливу на прибутковість виробництва молока на українських підприємствах (цьогоріч на 14% зменшилася прибутковість молочних господарств).
Це зменшення відбулося не стільки за рахунок падіння цін на молоко, скільки за рахунок здорожчання вартості раціону харчування корів. Зростаючі ціни на корми суттєво впливають на виробництво молока.
Молочний індекс ФАО й індекс прибутковості молочного виробництва — це розрахунковий показник, який порівнює ціни на основний набір молочних продуктів, які виробляються в Україні, з вартістю закупівлі молока.

Купуємо українське
Внутрішній молочний ринок України, зазначають експерти, почав повільно зростати, додавши цьогоріч 2%. Хоча прибутковість виробництва молока в основному залежить від ефективності експорту, особливо від експорту вершкового масла і сухого знежиреного молока.
На жаль, поки переважна більшість українців не вірить у те, що в нашій країні виробляється якісна молочна продукція. Пік виробництва молока в Україні був у 1990 році, нині споживання молочної продукції зменшилося до критичних норм. За різними оцінками, українець випиває за рік 170–180 л молока, європеєць — 300–350 л, мешканці скандинавських країн — більше 400 л.
Експерти прогнозують зростання споживання молочних продуктів на внутрішньому ринку й зростання їх імпорту. Якщо зростатимуть біржові ціни на молочку, зовнішній ринок зростатиме повільніше, аніж внутрішній.
Прибутковість молочного виробництва, за оцінками ФАО, може підвищитися на 10–12%. Розшириться й виробництво крафтових, тобто ручних, продуктів. Запит на такі продукти в Україні є. Адже, з одного боку, крафтові виробники використовують сировину, яку могли б викупити великі підприємства. З іншого боку, крафтовики створюють їм конкуренцію на ринку готової продукції.
На початку осені ціни на молоко й молочну продукцію зросли на 5% порівняно з червнем. Причини такого зростання — дефіцит молочної сировини, пов’язаний зі стрімким скороченням поголів’я корів. За півроку 2019 року лише у промисловому секторі України вирізано більше 9,5 тис. корів, через це переробні підприємства недоотримали 160 тис. т молока.

Проблеми
Серед молочних проблем експерти вирізняють і необхідність запровадження вимог нового харчового законодавства, яке вимагає від молочних ферм оперативних і значних інвестицій у модернізацію та навчання персоналу фермерських господарств.
Додатково погіршує ситуацію у молочному секторі посилений податковий тиск: ставка ПДВ на молочну продукцію в Україні найвища в Європі — 20%. Тоді як у Німеччині вона становить 7%, у Франції — 5,5%, у Польщі — 5%.
Експерти прогнозують продовження спаду виробництва молока в Україні на тлі непрогнозованих умов ринку землі для виробників молока. Молочники вважають, що ринок землі має бути запроваджений в Україні з обмеженнями, які б стосувались іноземних громадян, розміру земельного банку, можливостей спекуляцій землею. Земля має використовуватись як цінний фактор виробництва у сільському господарстві.
Були ідеї, що на першому етапі земельної реформи землю зможуть купувати лише фізичні особи — до 200 га. Для аграріїв, які займаються тваринництвом і створюють робочі місця на селі, такий варіант неприйнятний. Адже для того, аби утримувати молочну ферму, необхідна земля.
Відкриття ринку землі сприятиме залученню інвестицій лише тоді, коли у ньому братимуть участь сільгоспвиробникиюрособи. Тож треба шукати компромісний варіант, аби сільгосптоваровиробникиюрособи змогли долучитися до ринку землі.
Дискутуються й інші пропозиції, зокрема на першому етапі запуску ринку землі дозволити юрособам купувати землю в обсязі не більше 100–120% тих обсягів, які вони реально обробляли й платили податки впродовж останніх трьох років.
Можна було б дозволити купувати українську землю й іноземцям, які 10–15 років живуть у нашій країні, обробляють ниву й займаються тваринництвом, вважають деякі представники молочної галузі.
Є чимало іноземців, які хоч і не мають українського громадянства, але є справжніми українцями, бо працюють в Україні, створюють робочі місця для українських селян, розвивають молочні ферми.
Є й інша точка зору. Проти наміру деяких представників влади дозволити продавати землю іноземцям 20 вересня протестували аграрії, представники молочної галузі 13 областей України.
Аби заспокоїти протестувальників, міністр економічного розвитку, торгівлі й сільського господарства Тимофій Милованов зазначив, що охочих придбати українську землю ретельно перевірятимуть. Якщо виявиться, що нашу землю купують громадяни РФ, то такі угоди будуть анульовані.

Підтримка
Важлива й державна підтримка молочників. Торік усі, хто подав документи на долучення до держпідтримки, отримав її відповідно до своїх інвестиційних проектів і фінансових потреб.
Зазвичай великі підприємства більше інвестують у свої агропроекти, тож отримують суттєвішу державну допомогу. У малих агрогосподарств менш амбітні цілі, тож вони претендують на меншу допомогу від держави.
Згідно з опитуваннями Асоціації виробників молока 62,6% молочників планують брати участь у держпрограмах із підтримки будівництва й реконструкції тваринницьких комплексів, якщо такі будуть. Довіра до таких програм зменшилась у 37,3% респондентів. Вісім членів Асоціації сказали, що отримали державну компенсацію на будівництво тваринницьких комплексів без відкатів.
Про те, що не було затримок у виплаті компенсації, заявили 27,2% молочників, 18,8% сказали, що гроші отримали на місяць пізніше, більше двох місяців чекали 24,2% опитаних.
Завершити будівництво чи реконструкцію тваринницьких комплексів у 2019 році планують 42% респондентів, не мають таких планів 57,9% учасників опитування.
Є наміри користуватися програмою компенсації вартості придбаної вітчизняної техніки у 66,6% молочників, не зацікавлені у цьому — 33,3%. Послугами сільськогосподарських служб скористалися лише 4,3% опитаних, 95,6% не чули про їхню діяльність. За порадами до інших консультантів зверталися 69% виробників молока, 30,9% — не вдавалися до консультативних порад.
А ось 56,9% опитаних заявили, що змінять банк, у якому отримують компенсацію, якщо той не підпише угоди з державою, 43% залишаться вірними фінансовій установі.
Підтримують установлення обмежень на максимальну суму компенсації відсоткової ставки за кредитом у рамках держпідтримки 72,7% опитаних, 7,2% — проти обмежень.
Несправедливим розподіл грошей за програмою держпідтримки вважають 84,93% виробників молока, справедливим — 15%. За відкриття ринку землі виступають 30% опитаних, два роки тому таких було вдвічі менше.
Чимало молочників не зверталися за державною підтримкою, бо не знали про неї чи про її нюанси. Торік за держпідтримкою на утримання корів звернулося лише 1280 суб’єктів господарювання, а керівники 77 підприємств умудрилися подати не ті документи чи залишили правильний пакет документів не тим фахівцям, які не збиралися їх розглядати.
Цьогоріч документальний процес для держпідтримки було ще більше спрощено, у аграріїв з’явилася можливість подавати документи в електронному вигляді. Але перш ніж подавати документи, треба звернутися до Реєстру ідентифікації сільськогосподарських тварин, аби цифри Держстату збігалися з кількістю реального поголів’я тварин у Реєстрі.
Інформація з Реєстру надається безкоштовно. Якщо з різних причин зменшилося поголів’я корів на 1 липня порівняно з тим, на яку отримана дотація у січні, молочники не зобов’язані повертати гроші до бюджету, а просто недоотримають наступний транш.

Додаткові прибутки
Разом з експертами аграрії шукають додаткові можливості прибутковості молочнотоварних ферм, при цьому враховують міжнародний досвід. У Сполучених Штатах Америки давно сформувався зрілий сировинний ринок молока, та вже третій рік поспіль на ньому панують наднизьці ціни. Тож американські фермери знайшли додатковий заробіток у відгодівлі бичків молочних порід або тих, які походять від молочних порід.
Нещодавно Україні вдалося підготувати до експорту велику гуртову партію бичків. Експерти не впевнені у тому, що в нашій країні розвиватиметься чисто м’ясне скотарство.
Для цього немає передумов. Кількість землі в обробітку з кожним роком збільшується, стає все менше можливостей для утримання м’ясних порід, інвестиції у відгодівлю тривалий час не окуповуються. Молочнотоварні ферми можуть стати джерелом якісного молодняка, який можна відгодовувати, генерувати додатковий прибуток — мінімум 150–200 дол. на корову.
Максимальний прибуток можна отримати у кооперації з іншими виробниками — відгодовувати молодняк, отримувати молоко, займатися його переробкою, експортувати м’ясо, а не живу худобу. Тоді додатковий заробіток на одну корову можна зіставляти із заробітком при вирощуванні нетелів — 500–550 дол. за рік.
Українські нетелі користуються попитом у країнах СНД. Вони не настільки якісні в плані продуктивності, як європейські, американські, канадські, але можуть легко адаптуватися до кліматичних умов, більш витривалі за іноземців.
У нашій країні є господарства, які роками займаються виведенням чистопородних українських нетелів, ціни на яких стартують від 1600–1800 дол. Європейські нетелі коштують в Україні 2 тис. дол., у той час як на німецьких та нідерландських фермах — 1100–1200 дол.
Вирощування нетелів може бути економічно вигіднішим, аніж доїння молока. Їх із задоволенням купують кавказькі республіки, Узбекистан, є перспективи на ринку Туркменистану, де кількість населення постійно збільшується і його треба годувати.
У Нідерландах законодавство дозволяє формувати на фермах партії нетелів для продажу. В нашій країні згідно з ветеринарним законодавством кожна тварина, яка вивозиться з господарства, має карантинуватися, необхідно проводити додаткові лабораторні дослідження в країні, куди завозитимуть тварин. До того ж партію слід формувати лише з 33 нетелів.
Додатковий прибуток молочникам може приносити й гній, який традиційно вважався продуктом відходів тваринництва. Законодавство вимагало його стерилізації — якщо продукція тваринництва призначена для споживання людьми, то гній несе потенційну небезпеку.
Але гній може бути не відходами, а цінною сировиною для виробництва біологічних добрив і для оздоровлення ґрунтів, цінною поживою для рослинництва, що є найбільш рентабельним бізнесом.
Спочатку гній прибирали з ферм, потім шукали механізми внесення у ґрунт. Зараз є сучасні технології, які дозволяють вилучити з гною необхідну кількість органічних складових і внести їх у ґрунт. Ефективність використання мінеральних складових діє при використанні не менше 6 т органіки на 1 га ниви.
Тож необхідно удосконалювати управління відходами, наголошують експерти ФАО. Сучасні технології застосування органічних мінеральних складових дозволяють управляти родючістю ґрунтів, поліпшувати їхній фізикохімічний стан, що є основою їх опірної здатності.

Олена КОСЕНКО