Щоправда, впродовж двох тижнів у готівковому обігу одночасно перебували як гривні номіналом 1, 2, 5, 10, 20, 50 та 100, так і карбованці, які поступово вилучали. А вже після 16 вересня карбованці не приймали і єдиним законним засобом платежу на території України стала гривня.

Як це було
Хоча перші зразки української національної валюти виготовили в Канаді ще 1992 року, а на Луганському патронному заводі викарбували перші монети, в обіг цього року була введена не гривня, а тимчасова валюта, розрахована на перехідний період, — купонокарбованець.
Саме ця грошова одиниця стала жертвою гіперінфляції, зумовленої економічною кризою сумнозвісних 90-х. Приміром, якщо у 1992 році найвищою за номіналом банкнотою, що перебували в обігу, були 1000 крб, то в 1993-му вже 100 тис., в 1994-му — 500 тис., а в 1995-му — 1 мільйон.
І лише з посиленням у 1995 році та першій половині 1996-го стабілізаційних процесів в економіці (зниження темпів інфляції, призупинення спаду виробництва, стабілізація курсу українського карбованця до іноземних валют, зростання доходів населення) були створені належні умови для запровадження гривні.
Задля стабільного розвитку економіки після введення гривні її прив’язали до обмінного курсу долара США (первинний курс гривні у 1996-му — 1,8 до 1). Але з того часу українська валюта час від часу девальвувала.
Основні її хвилі припали на фінансові кризи 1998-го і 2008 років та політичну і економічну нестабільність 2014–2015 років, пов’язану з російською агресією та переходом на плаваючий курс.
Через ці потрясіння у 2001-му почали випускати банкноти в 200 грн, а в 2006-му — 500. З 25 жовтня 2019-го планується ввести в обіг банкноту номіналом 1000 грн. На її лицьовій стороні зображено портрет Володимира Вернадського, а на звороті — будівлю Президії Національної академії наук.
Загалом же до фінансової кризи 1998 року гривня була досить сильною валютою. Її курс так і тримався на первинному рівні 1,8 грн за 1 дол. У серпні 1998 року гривня знецінилася майже втричі. Новий курс (близько 5 грн/дол.) був незмінним багато років.
Однак унаслідок глобальної фінансової кризи 2008 року нацвалюта девальвувала з приблизно 5 грн/дол. до 8 грн/дол. Такий фіксований курс тримався аж до початку 2014 року. Але, витративши в січні 1,7 млрд дол. на стабілізацію курсу гривні, вже 7 лютого НБУ несподівано відпустив офіційний курс, який до того півтора року (з 9 липня 2012-го) був закріплений на рівні 7,9930 грн/дол.
Події на Майдані вплинули на падіння міжбанківського курсу. Впродовж березня 2014 року курс упав до 11 грн/дол., залишаючись приблизно на рівні 11–12 грн до липня, коли почалося чергове падіння після загострення ситуації на Донбасі. Тоді найнижче гривня впала 27 серпня — до 13,89 грн/дол. за офіційним курсом.
І хоча до кінця жовтня 2014 року НБУ втримував вартість нацвалюти штучно на рівні близько 12,95 грн/дол. заради електоральної підтримки влади на виборах до парламенту, одразу після них (на початку листопада) курс обвалився до 15–16 грн/дол. і утримувався на цьому рівні до січня наступного року.
Далі гривню чекало нове випробування. З 5 лютого 2015-го НБУ відмовився від проведення індикативних валютних аукціонів, перейшовши від фіксованого курсу, який існував із часу введення гривні, до плаваючого (ринкового) з проведенням валютних інтервенцій (кероване плавання). Відтоді курс гривні до долара, євро та інших валют визначається міжбанківським валютним ринком.
Окрім того, на курс нацвалюти вплинуло те, що він визначався виходячи з курсу ще й євро та інших недоларових валют. Це спричинило надшвидке здешевлення української валюти, яка за наступні три тижні подешевшала майже вдвічі — до 30,01 грн/дол. та 34,04 грн/євро за курсом НБУ. А наприкінці лютого 2015-го торги на міжбанку доходили до 33 грн/дол. та 38 грн/євро, що стало найнижчим падінням гривні.
Та все ж уже у березні ситуацію вдалося стабілізувати на рівні 21–23 грн/дол. (23–25 за євро), на кінець року — близько 24 грн/дол. (26 грн/євро). У 2016 році середньорічний курс становив 25,55 грн/дол. (28,29 грн/євро), у 2017-му — 26,59 грн/дол. (30 грн/євро).
Здешевлення національної валюти в різні часи пояснювали по-різному. Після переходу на плаваючий курс серед найважливіших факторів, що впливали на вартість української валюти, називають ціни на зовнішніх ринках на основні експортні товари (метали, агропродукція), валютну політику НБУ, інвестиційний клімат та політичну ситуацію в країні.
На вартість гривні певною мірою впливало й євро, оскільки на країни ЄС припадає значна частина нашої зовнішньої торгівлі.
Скажімо, на початку 2018 року гривня повернулася до мінімуму 2015 року відносно євро (за курсом НБУ). Євровалюта зміцніла відносно долара, а гривня 25 січня опустилася до рівня 35,66 грн/євро. Загалом у 2018 році середньорічний курс становив 27,20 грн/дол. та 32,14 грн/євро.
31 липня 2019-го гривня зміцнилася до 25,02 грн/дол. та 27,90 грн/євро за курсом НБУ. Це був максимум за три останніх роки. За підсумками семи місяців гривня виявилася найміцнішою валютою у світі, її курс відносно американського долара виріс на 9,1%.
Пояснюючи цьогорічне літнє зміцнення гривні, фахівці більш одностайні. Вони пов’язують це з підвищенням попиту з боку іноземних інвесторів на українські державні облігації, які мають високу прибутковість.
Свою роль відіграло й очікування рекордного урожаю зернових, високі ціни на світових ринках на ключові для України експортні товари (зерно та залізну руду) та найнижчі за три роки ціни на природний газ, який є однією з найбільших статей українського імпорту.
Є тут і політична складова: на довіру інвесторів вплинуло демократичне проведення президентських і парламентських виборів та заяви нової влади про продовження співпраці з Міжнародним валютним фондом і проведення реформ.
Щоправда, є така думка, що наша гривня — одна з найбільш недооцінених валют світу. Такі експерти посилаються на так званий «Індекс бігмака» (Big Mac index), який розраховує журнал Economist від 1986 року.
Цей індекс розраховується на основі того, яка кількість доларів потрібна для того, аби купити бігмак. На основі цього роблять висновок, що українська гривня недооцінена на майже 70%.

Скільки і яких грошей є в обігу?
За даними НБУ, станом на середину 2019 року в готівковому обігу перебуває 2,8 млрд штук гривневих банкнот загальною вартістю в 391,3 млрд грн та 13,2 млрд монет загальною вартістю в 2,4 млрд. Тобто в середньому на одного українця припадало 67 банкнот загальною вартістю в 9363 грн та 314 монет загальною вартістю 57 грн.
На першому місці за кількістю в обігу перебувають банкноти номіналом 200 грн (647,3 млн штук), на другому — 1-гривневі (509,4 млн штук), на третьому — 500 грн (431,3 млн штук). Серед монет найпоширенішими є 10 копійок, яких налічується 3,8 млрд штук. Саме монети «живуть» найдовше (20–25 років).
Рекордсмени серед банкнот (до 8 років) є купюри у 500 грн, які є найзахищенішими. Купюри у 100 і 200 грн спроможні витримати від 5 до 8 років. Найменш витривалою є паперова 1 гривня, яка служить менше року.
Нині в обігу перебувають монети номіналом 1, 2, 5, 10, 25, 50 копійок, 1, 2 гривні та банкноти номіналом 1, 2, 5, 10, 20, 50, 100, 200 і 500 гривень. З 1 липня 2018 року Національний банк припинив випуск 1, 2, 5 та 25 коп., а з 1 жовтня 2019 року монети в 1, 2 та 5 копійок перестануть бути законним платіжним засобом.
Обмін фізичним особам цих монет на монети і банкноти всіх номіналів буде здійснюватися НБУ та уповноваженими банками України до 30 вересня 2022 року. З 1 жовтня 2019 року Нацбанк також розпочинає поступове вилучення з готівкового обігу монет номіналом 25 копійок. При цьому вони залишаються засобом платежу.
Тобто загалом протягом 2018–2020 років монети номіналами 1, 2, 5 та 10 грн поступово замінять банкноти відповідних номіналів. Після завершення упорядкування номінального ряду монет і банкнот гривні в обігу перебуватимуть монети номіналом 10, 50 копійок, 1, 2, 5, 10 гривень та банкноти номіналом 20, 50, 100, 200, 500 і 1000 грн, яку планують ввести в обіг з 25 жовтня 2019 року.
Задля популяризації Української держави та підняття її престижу в очах світової громадськості та з колекційною метою випускаються пам’ятні та ювілейні монети номіналом 2, 5, 10, 20, 50, 100, 125, 200, 250, 500 грн. Виготовляються й інвестиційні монети — срібні (проба — 999,9) номіналом 1 гривня та золоті (проба — 999,9) номіналом 2, 5, 10, 20 грн.

З історії національної валюти
У різні історичні часи «гривнею» називали як шийну прикрасу, так і міру ваги (VIII–ІХ ст.), а згодом і грошову одиницю (спочатку мідну, а потім і срібну).
В епоху Київської Русі (XI–XIII ст.) в обігу була ромбоподібна форма злитку, зображення якої нині є логотипом Національного банку. Ці київські монети були вагою близько 164 г.
У часи правління князя Володимира Великого (963–1015) карбували також златники і срібняки. До нашого часу дійшли кілька зразків князівських монет.
Златник Володимира мав вагу в 4,4 г, срібняк — від 1,73 до 4,68 г. На лицьовому боці цих монет зазвичай зображували самого князя, а на зворотному — його родовий знак (тризуб). При Ярославі Мудрому монети також карбували.
Однак загалом після татаро-монгольської навали державність і всі її атрибути поступово були втрачені й протягом багатьох століть розчленовані українські землі залишались у складі кількох імперій.
І лише на початку ХХ ст. після проголошення у 1917 році Третього універсалу і утворення Української Народної Республіки Центральна Рада запровадила нову національну валюту. Спочатку це був карбованець (кінець 1917 року), вартість якого за золотим еквівалентом дорівнювала 17,424 долі чистого золота (1 доля = 0,044 г золота).
А вже за Четвертим універсалом (січень 1918 року) Центральна Рада у березні ухвалила закон про запровадження нової грошової одиниці — гривні, яка поділялася на 100 шагів і дорівнювала 1/2 карбованця. Протягом року в Берліні видрукували банкноти номіналом у 2, 10, 100, 500, 1000 та 2000 гривень.
Але вже при гетьмані Скоропадському у квітні 1918 року відновлено карбованець, що поділявся на 200 шагів, та було виготовлено ескізи купюр у 10, 25, 50, 100, 250 та 1000 карбованців.
У грудні 1918 року після переходу влади до Директорії основною грошовою одиницею відновленої УНР знову стала гривня. Усі ці гроші далеко не завжди були забезпечені золотим еквівалентом.
Після встановлення на території України радянської влади її гроші (карбованці) також були знеціненими папірцями. Тому вже у 1922–1924 роках провели грошову реформу, наслідком якої стало введення в обіг радянського червінця (1,6767 г золота). З того часу і аж до 1991 року на теренах України панував радянський карбованець.
Після розвалу СРСР Україна 24 серпня 1991 року проголосила свою незалежність і вже з 10 січня 1992-го ввела в обіг купонокарбованці. У готівковому обігу одночасно опинилися дві валюти — радянські рублі та українські купонокарбованці.
Для розрахунків за продовольчі та промислові товари приймалися винятково купонокарбованці; для розрахунків за послуги та для інших видів платежів приймались як рублі, так і купонокарбованці за курсом 1 до 1-го.
Поступово, у квітні 1992 року, весь готівковий обіг заповнився купонокарбованцями. У листопаді 1992 року рублі були замінені на карбованці і у безготівковому обігу. І хоча вони вводились як тимчасова валюта, однак протрималися кілька років. Зокрема, 100 тис. купонокарбованців 1993 року випуску перебували в обігу до 16 вересня 1996-го.
Про історію грошового обігу на території України від доби бронзи до сучасності можна дізнатися в Музеї грошей Національного банку. Тут представлено монети грецьких полісів Північного Причорномор’я, Римської імперії, монети періоду розквіту торгівлі з країнами Сходу та Візантією, срібняки та златники Київської Русі, а також монети Західної Європи XV– XVII ст., що перебували в обігу на нашій території.
Особливу увагу приділено історії національної валюти — гривні, починаючи від лічильно-вагової одиниці ІХ століття та срібного зливка ХІ–ХІІІ ст. до перших гривень Української Народної Республіки (1917–1920 рр.) і сучасних грошей. Є в експозиції й повна колекція пам’ятних монет України.
Вхід до Музею безкоштовний, однак реєструватися слід завчасно на сайті. Відвідувачів приймають групами. Якщо заявка індивідуальна, особу приєднують до якоїсь групи чи формують нову.

Тетяна КИРИЛЕНКО