Водночас більш помітними стали нормативні відмінності виборчих систем Нової Зеландії та Австралії. Від 1996 року в Новій Зеландії була змінена виборча система, яка стала пропорційно-мажоритарною, тобто на виборчій дільниці новозеландці отримують бюлетень, за яким обирають список певної політичної партії, і бюлетень кандидатів, які балотуються за тим чи іншим виборчим округом. Символічно, що час повноважень парламенту відтоді обмежується трьома роками.
На думку новозеландців, це дає можливість обмежити партійний монополізм на виборах. Зокрема, після цієї виборчої реформи більше можливостей для представництва у новозеландському парламенті отримали корінні жителі — маорі, які не завжди інтегровані до місцевих парламентських партій.
Щоправда, на передостанніх виборах 2011 року, які відбувалися за фактичного піку негативних наслідків світової економічної кризи для новозеландської економіки, жодна політична сила не здобула парламентської більшості. Тому за підтримки мажоритарних парламентарів країною правив уряд парламентської меншості на чолі з Національною партією.
20 вересня 2014 року в Новій Зеландії відбулися чергові парламентські вибори. На фініші виборчої кампанії Едвард Сноуден звинуватив новозеландську владу у систематичному стеженні за власними громадянами. Але привнесені зовні скандали не вплинули на підсумок народного волевиявлення.
Уперше від 1996 року, коли в Новій Зеландії була запроваджена мажоритарно-пропорційна система голосування, одна партія здобула переконливу перемогу — правоцентристська Національна партія на чолі з Джоном Кеєм отримала мандат на формування уряду. Лейбористи та «зелені» залишилися в опозиції. Виправити помилку, якщо така була, новозеландці матимуть нагоду вже за три роки, якщо не раніше.
Андрій МАРТИНОВ
